Постанова № 62116746, 14.09.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

755/12882/16-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2016 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом, в якому просить зобов'язати відповідача Лівобережне об'єднане Управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням статусу ветерана війни - учасника бойових дій з лютого 2016 року та допустити негайне виконання постанови суду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що він перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному Управлінні пенсійного фонду України в м. Києві та з 1992 року отримує пенсію за віком за списком № 1, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як працюючий пенсіонер, є учасником бойових дій, має статус неповнолітнього в'язня, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії та інвалідом ІІІ групи, має загальний страховий стаж роботи 57 років 3 місяці 14 днів, відпрацював понад 15 років в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та понад 13 років відпрацював за списком № 1 виробництв, професій і робіт з важкими і шкідливими умовами праці. 12.03.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок отримуваної пенсії та надав всі необхідні документи щодо останнього. Ознайомившись із письмовою відповіддю від 07.04.2016 року позивач звернув увагу на той факт, що відповідачем при нарахуванні пенсії не враховано статус позивача як учасника бойових дій, який позивачем набуто на підставі рішення Дарницького районного військового комісаріату м. Києва, відповідно до якого 29.03.1996 року Дарницьким районним військовим комісаріатом м. Києва позивачу був встановлений статус учасника бойових дій та видане посвідчення серії НОМЕР_1 про право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій. 08.04.1996 року позивач звернувся до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва із заявою про здійснення йому нарахування пенсії як учаснику бойових дій, надавши посвідчення ветерана війни-учасника бойових дій, копію якого долучено до пенсійної справи. На підставі наданих документів відповідач своїм Розпорядженням від 24.04.1996 року встановив надбавку до пенсії позивача як учаснику бойових дій, яка виплачувалась до лютого 2016 року. 17.06.2016 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про перерахування пенсії позивачу з урахуванням статусу ветерана війни-учасника бойових дій. Однак Листом від 05.07.2016 року відповідачем відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивача як ветерану війни-учаснику бойових дій, вказуючи на те, що з 01.01.2006 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо соціального захисту жертв нацистських переслідувань», відповідно до якого ч. 2 ст. 6, п. 3 ч. 2 ст. 7, п. 5, 9 ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вилучені, особи, перелічені в цих статтях, віднесені до числа жертв нацистських переслідувань, тому нарахування пенсії позивачу з урахуванням статусу учасника бойових дій було помилковим. Разом з тим позивач вважає неправомірною відмову відповідача у перерахуванні його пенсії як учаснику бойових дій, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

14.09.2016 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в частині вимог за період з 01.02.2016 року по 20.02.2016 року - залишено без розгляду.

13.09.2016р. відповідачем Лівобережним об'єднаним Управлінням пенсійного фонду України в м. Києві подані письмові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем було здійснено свідомий вибір по нарахуванню адресної допомоги до пенсії, як жертві нацистських переслідувань, а виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приймаючи до уваги письмові заперечення відповідача, долучені до матеріалів справи, приходить до висновку, що, адміністративний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частини третьої ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1992 року перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному Управлінні пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію за віком за Списком №1, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як працюючий пенсіонер, при загальному страховому стажі роботи 57 років, 3 місяці, 4 дні, з урахуванням довідки про заробітну плату за період з 01.03.1996 року по 28.02.1998 року; отримує пенсію, яка станом на 01.03.2016 року становить 4710,14 грн., яка складається з: основного розміру пенсії за віком, доплати згідно із ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підвищення по ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», додатної пенсії потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підвищення неповнолітнім в'язням інвалідам ІІІ групи згідно Закону України «Про жертви нацистських переслідувань». (а.с.3; 4; 5)

На підставі ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (в редакції 1996 року) 29.03.1996 року Дарницьким районним військовим комісаріатом м. Києва ОСОБА_1 був встановлений статус учасника бойових дій та видане Посвідчення серії НОМЕР_1 про право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що визнано сторонами спірних правовідносин. (а.с.6)

15.06.2016 року ОСОБА_1 видано дублікат посвідчення серії АА №240489, яким надано право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. (а.с.3)

Листом Лівобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві від 05.07.2016 року № 6721/15/С-454/1 повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні як працюючий пенсіонер та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1. Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 10.04.1996 року Управлінням здійснено призначення та нарахування до основного розміру пенсії надбавки як прирівняного до учасника бойових дій, відповідно до другого абзацу п. 16 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 15% мінімальної пенсії згідно чинного законодавства. З 01.01.2006 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо соціального захисту жертв нацистських переслідувань», відповідно до якого ч. 2 ст. 6, п. 3 ч. 2 ст. 7, п. 5, 9 ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вилучені, особи, перелічені в цих статтях, віднесені до числа жертв нацистських переслідувань, тому за заявою ОСОБА_1 від 15.06.2009 року проведено перерахунок пенсії з урахуванням Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» та встановлено надбавку як інваліду ІІІ групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 11.01.1996 року, діючій на час набуття такого статусу позивачем), прирівняними до учасників бойових дій вважаються колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 16 років) в'язні концтаборів, гетто та інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період другої світової війни, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 11.01.1996 року), до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 11.01.1996 року), учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами.

Згідно з ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 11.01.1996 року), нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо соціального захисту жертв нацистських переслідувань» від 16.12.2004 року № 2256-ІV, який набув чинності 01.01.2006 року ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виключено.

Згідно позиції Конституційного суду України, яка викладена в рішенні від 09.07.2007 року N 6-рп/2007 по справі N 1-29/2007, - утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6 частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування. їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (п.3.2. мотивувальної частини). Таку позицію Конституційний Суд України висловив і в рішенні від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Судом встановлено, що предметом спору є вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача Лівобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням статусу ветерана війни-учасника бойових дій з лютого 2016 року та допустити негайне виконання постанови суду, вказуючи на безпідставне позбавлення позивача такого права, що набуто ним згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 11.01.1996 року), тобто до вступу змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо соціального захисту жертв нацистських переслідувань» від 16.12.2004 року № 2256-ІV, який набув чинності 01.01.2006 року та на підставі якого позивача позбавлено виплат, належних за статусом ветерана війни-учасника бойових дій.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно ч. 2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині зобов'язання відповідача Лівобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням статусу ветерана війни-учасника бойових дій, починаючи з 21 лютого 2016 року, оскільки судом встановлено, що перебуваючи на обліку в Управлінні ПФУ з 1992 року, позивачем набуто статус ветерана війни-учасника бойових дій у 1996 році, про що було видано відповідне посвідчення, та даний факт не заперечується відповідачем по справі, а тому позивачу правомірно було встановлено нарахування пенсійних виплат з урахуванням статусу позивача як учасника бойових дій, на які позивач має право попри внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо соціального захисту жертв нацистських переслідувань» від 16.12.2004 року № 2256-ІV, оскільки таке право позивачем набуто до вступу в силу Закону від 16.12.2004 року № 2256-ІV, тому не має зворотної дії в часі і підлягає до реалізації згідно волевиявлення позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на викладене, відновлене даним рішенням суду право позивача на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням статусу ветерана війни-учасника бойових дій, починаючи з 21 лютого 2016 року, з урахуванням проведених виплат, підлягає до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, а не в цілому, як про це заявлено у позові.

Керуючись ст.ст. 19, 46, 58 Конституції України, ст.ст. 9, 10, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 4, 6, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 11.01.1996 року), ст. ст. 2, 11, 17, 71, 158-163, 183-2, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням статусу ветерана війни - учасника бойових дій, починаючи з 21 лютого 2016 року, з урахуванням проведених виплат.

Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

С у д д я :