Ухвала суду № 62115860, 19.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5731/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Сватаненка В.І.

суддів Артеменка І.А., Черевка П.М.,

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2016 року за скаргою ОСОБА_2 на дії Головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, у цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_2 «Про стягнення заборгованості за кредитним договором» та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Істок» - «Про розірвання кредитного та іпотечного договорів, звільнення від відповідальності за порушення зобовязання», -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.05.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.10.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.02.2014 року, позов КС «Істок» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за № KDK-1264 від 19.06.2008 року задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 938502,41 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом 489871,90 грн.; заборгованість за відсотками 423789,07 грн.; індекс інфляції 24841,44 грн., а також судові витрати у загальній сумі 9443,50 грн.; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до КС «Істок» відмовлено.

01.04.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Приморського ВДВС ОМУЮ, по якій просив визнати неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.06.2016 року в частині визначення суми, що підлягає стягненню - 938502,41 грн.; зобовязати державного виконавця здійснити перерахунок суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 за судовим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.05.2013 року, з урахуванням добровільно сплачених ним коштів у розмірі 56000 грн. і вказати в постанові про відкриття провадження суму, яка підлягає стягненню - 882502,41 грн.

Представник Приморського ВДВС ОМУЮ заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на її безпідставність, оскільки гроші сплачені кредитній спілці безпосередньо, в рахунок погашення поточного боргу, а не за виконавчим листом, тому виконавець не мав підстав для зарахування їх у погашення боргу у виконавчому провадженні.

Представник КС «ІСТОК» заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на те, що скаржник сплатив грошові кошти у розмірі 56000 грн. у рахунок погашення поточних відсотків, а не у рахунок виконання судового рішення від 25.05.2013 року, тому дії державного виконавця є обгрунтованими.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31.05.2016 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця.

17.06.2016 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу районного суду, по якій просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу про задоволення його скарги, посилаючись на незаконність ухвали районного суду, а також на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та доводів скарги в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За правилами ст. 312 ЦПК України, розглянувшискаргунаухвалусудупершоїінстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишаєухвалубеззмін,якщосудом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 травня 2013 року позовні вимоги Кредитної спілки «ІСТОК» задоволено частково, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. З ОСОБА_2 на користь КС «ІСТОК» стягнута заборгованість за кредитним договором за № KDK-1264 від 19 червня 2008 року у загальній сумі 938502 грн. 41 коп. та судові витрати у загальній сумі 9443 грн. 50 коп.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 травня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2013 року залишено без змін.

18 квітня 2014 року Київським районним судом міста Одеси видано виконавчі листи у цивільній справі, за якими 22 квітня 2014 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 43195732 та ВП № 43167758.

Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру № 510 від 16 вересня 2014 року, № 361 від 10 липня 2014 року, № 619 від 12 листопада 2014 року, ОСОБА_2 сплатив в касу КС «ІСТОК» поточні відсотки за виданим кредитом за договором № KDK-1264 від 19 червня 2008 року у загальній сумі 56000 грн. 00 коп.

10 лютого 2015 року головним державним виконавцем другого Приморського відділу ДВС ОМУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листу № 1512/2-127411, виданим 18 квітня 2014 року у зв'язку з тим, що не виявлено у боржника грошових коштів на рахунках та майна, на яке можливо звернення стягнення.

2 червня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 1512/2-1274/11, виданим 18 квітня 2014 року.

3 листопада 2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 1512/2-1274/11, виданим 18 квітня 2014 року у зв'язку з тим, що не виявлено у боржника грошових коштів на рахунках та майна, на яке можливо звернення стягнення.

11 березня 2016 року державним виконавцем виненесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 1512/2-1274/11, виданим 18 квітня 2014 року. На теперішній час рішення суду боржником ОСОБА_2 не виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, які, згідно з п.1 ч.2 ст. 17 цього Закону, є виконавчі листи, видані судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всійй території України.

Районний суд правильно вважав, що скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки державним виконавцем, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 березня 2016 року не порушено жодних прав боржника, оскільки рішення суду до цього часу не виконано та грошові кошти у розмірі 56000 грн. 00 коп., які були сплачені ОСОБА_2 безпосередньо до кредитної спілки, без відома державного виконавця, без зазначення боржником, що ці гроші йдуть на погашення заборгованості за виконавчим листом, а не за поточним боргом та не є добровільним частковим виконанням рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 травня 2013 року.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що на час відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого згідно судового рішення, державний виконавець не наділений повноваження вирішувати питання щодо визначення суми, яка підлягає стягненню та одночасно вирішувати питання про перерахування цих сум.

Такі питання мають вирішуватись під час здійснення виконавчих дій, у ході яких боржник має право звернутись до державного виконавця із відповідною заяво про перерахування суми, яка підлягає стягненню.

У разі незгоди з рішенням державного виконавця щодо перерахування суми заборгованості, такі дії державного виконавця можуть бути оскаржені відповідно до норм процесуального законодавства.

Таким чином, скарга ОСОБА_2 є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про те, що районним судом допущено порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не має.

Керуючись ст.ст. 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

19.10.2016 року м. Одеса