Рішення № 62115315, 05.10.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/3901/16-ц

Провадження №2/522/4234/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Кравчук Т.С.,

при секретарі Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна, у якому просить встановити факт проживання однієї сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з 01.01.2004 року по грудень 2015 року, визнати спільною сумісною власністю сторін - земельну ділянку, площею 0,65 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; нежитлове приміщення магазину НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2; нежитлове приміщення магазину НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2; нежитлове приміщення магазину НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за нею право власності на 1/2 частку набутого майна.

04 жовтня 2016 року до суду надійшла уточнена позовна заява, у якій позивачка просить встановити факт проживання однієї сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачем у період з 01 січня 2004 року по грудень 2015 року, визнати спільною сумісною власністю майно, яке придбано у зазначений період, та визнати за нею:

- право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,65 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

- власності на 1/2 частку нежитлового приміщення магазину НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 106,1 кв.м.

- право власності на 1/2 частку нежитлового приміщення магазину НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 145,5 кв.м..

- право власності на 1/2 частку нежитлового приміщення магазину НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 27,4 кв.м..

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач у судове засідання з'явився, позовні вимоги ОСОБА_1 визнав та просив задовольнити його у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 починаючи із 2004 року та по січень 2015 року проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Так, сторони по справі були пов'язані спільним побутом, вели спільне домашнє господарство та спільний бюджет.

Згідно із ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.З СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку із навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших причин не проживають спільно, стосується зареєстрованих шлюбів.

За період спільного проживання як чоловіка і жінки за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було набуто наступне майно:

- земельна ділянка, площею 0, 65 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_5, виданого 18.11.2014 року;

- нежитлове приміщення магазину НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічової Н.А. за №1874;

- нежитлове приміщення магазину НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Карімовою Л.М. за №867;

- нежитлове приміщення магазину НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Карімовою Л.М. за №870.

Статею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктами 23, 24, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам надано роз'яснення, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.З ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ПК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст.368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначене підтверджується поясненнями сторін по справі, матеріалами справи тапоясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні.

Таким чином, посилаючись на вищевикладене, суд вважає можливим позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна - задовольнити.

Встановити факт проживання однієї сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01 січня 2004 року по грудень 2015 року.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0, 65 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення магазину НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2, нежитлове приміщення магазину НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2, нежитлове приміщення магазину НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,65 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежитлового приміщення магазину НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 106,1 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежитлового приміщення магазину НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 145,5 кв.м..

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежитлового приміщення магазину НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 27,4 кв.м..

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: 05.10.2016