Рішення № 62114353, 11.10.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4471/16

Справа №754/8586/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

11 жовтня 2016 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Яремус-Байсановій А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з зазначеною позовною заявою, в якій просить стягнути на користь ОСОБА_1 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 17500,00 грн. - борг; 945,00 грн. - пеня; 2657,47 грн. - майнова шкода; 5000,00 грн. - моральна шкода, в обгрунтування зазначивши, що 18.04.2016 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір на виготовлення меблів, відповідно до п. 1. Договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виготовити продукцію за індивідуальним замовленням замовника, який зобов'язується прийняти результат роботи і оплатити її в розмірі і порядку передбаченого даним Договором, а саме: меблів - "Кухня", вартістю 25000,00 грн. На виконання умов договору позивачем було здійснено оплату продукції в розмірі 70% від вартості, що складає 17500,00 грн., але відповідач свої зобов'язання щодо виготовлення, доставки та встановлення меблів не виконав.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов за викладеними в ньому обставинами.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Роз'яснивши сторонам наслідки визнання позову, суд дійшов обґрунтованого висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб, що є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18.04.2016 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір на виготовлення меблів, відповідно до п. п. 1, 2, 3 Договору, позивач доручає, а відповідач зобов'язується виготовити продукцію за індивідуальним замовленням позивача, який зобов'язується прийняти результат роботи і оплатити її в розмірі і порядку передбаченого даним Договором, а саме: меблів - "Кухня", з характеристиками: "ДСП белая 18 Swisspon, фасад крашеный, белый, Lux Farm, 38 мм, белый перламутр" (а.с. 5).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору вартість виготовленої продукції складає 25000,00 грн., яка включає в себе доставку за вказаною адресою замовнику і монтаж, який не включає роботи по усуненню дефектів приміщення і будівельних недоробок замовника.

Відповідно до п. п. 2.3 - 2.4 Договору замовник при підписанні договору оплачує аванс в розмірі 70% від вартості Договора, що складає 17500,00 грн., іншу частину в розмірі 7500,00 грн. в день прийняття виробу.

Відповідно до п. 2.3 Договору, передоплата (аванс) складає 70% від вартості договору і становить 17500,00 грн., на виконання умов договору, позивач здійснив передоплату в сумі 17500,00 грн., що підтверджується товарним чеком №1 від 18.04.2016 року (а.с. 6).

Відповідно до п. 3.3 Договору, відповідач зобов'язаний виготовити вищевказану продукцію відповідно до ескізу, узгодженим з позивачем, і доставити за вказаною адресою на протязі 30 днів з моменту підписання Договору.

Згідно п. 4.1 Договору при порушенні підрядником строків виконання робіт, встановлених договором, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,2% від суми аванса за кожен день прострочки, але не більше 10% від суми попередньої оплати.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 власноручно написала гарантійне зобов'язання про перенесення терміну виготовлення замовлення, в якому остання зазначила, що зобов'язується виконати доставку кухні 11.06.2016 року (а.с. 10).

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в обумовлений Договором строк взяті на себе зобов'язання щодо виготовлення та поставки продукції (меблів) не виконала, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з претензією щодо невиконання умов Договору на виготовлення меблів від 18.04.2016 року та повернення коштів, яка залишена без задоволення ( а.с. 9-11).

Аналізуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд вважає, заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).

Визначення поняття "зобов'язання" міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК.

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у ч. 1 ст. 611, ч.ч. 2- 4 ст. 612 ЦК, ч.ч. 1, 2 ст. 220 ГК, які передбачають відповідальність боржника.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п. 4.1 Договору на виготовлення меблів, відповідачем має бути сплачено на користь позивача пеню в розмірі 945,00 грн., виходячи з розрахунку 17500,00 грн. x 0,2% x 27 = 945,00 грн.

Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини договору побутового підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за замовленням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 3 ст. 865 ЦК України, до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно ч. 1 ст. 866 ЦК України, договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.

Оскільки позивач має товарний чек від 18.04.2016р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, суд вважає, що укладення між сторонами договору побутового підряду є доведеним.

Відповідно ч. 1 ст. 873 ЦК України за договором побутового підряду вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.

Відповідно ч. 2 ст. 873 ЦК України за договором побутового підряду робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Постанові Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Виходячи з цього визначення, моральна шкода - це шкода немайнового характеру, тобто не виражена у грошовій формі.

Суд вважає, заподіяння позивачу моральної шкоди, через протиправність поведінки відповідача, тривалість не задоволення його законних вимог, численні звернення за захистом своїх прав до відповідача, не можливість використання продукції, понесення ним переживань, пов'язаних з неправомірною поведінкою відповідача, які негативно позначилися на стані здоров'я позивача та визначає розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 84, 88, 213 - 215, 218 ЦПК України, відповідно статей 3, 11, 15, 16, 22, 526, 530, 551, 610, 611, 612, 865-866, 873 Цивільного кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 грошові кошти сплачені за Договором на виготовлення меблів від 18.04.2016 року в розмірі 17500,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 пеню в розмірі 945,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 2657,47 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Петріщева І.В.