Ухвала суду № 62112452, 20.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 317/4116/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 317/4116/15-к Головуючий в 1 інст. Галянчук М.І.

Провадження № 11-кп/778/1537/16 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія ч. 3 ст. 185 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Судова колегія з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Рассуждай В.Я.,

суддів Гриценко С.І., Тютюник М.С.,

при секретарі Хрипченко Н.А,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Запорізької області в місті Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційними скаргами заступників прокурора Запорізької області Черного П.А., Гуртовенко О.В. на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 15 січня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, офіційно не працюючого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

1) 14 серпня 2003р. Конотопським районним судом Сумської області за ст.ст.187 ч. 4, 119 ч. 1, 186 ч. 2, 309 ч. 1, 70 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнений 28 січня 2011 р. умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 1 місяць 21 день;

2) 8 листопада 2011р. Ямпільським районним судом Сумської області за ст.ст. 185 ч. 2, 309 ч. 2, 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 20 червня 2014 р. звільнений від подальшого відбування покарання на підставі ст.7 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014р.;

Засудженого 2 липня 2015 р. Заводським районним судом м. Запоріжжя за ст. 185 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та засуджено до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 2 липня 2015 року, остаточно призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислений з 7 січня 2016 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не застосовано, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за наступних обставин.

22 березня 2015 року приблизно о 10 год. 30 хв., ОСОБА_2., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, прибув до домоволодіння, розташованого за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Веселянка, вул. Дружби, б. 25, який належить потерпілій ОСОБА_3, де шляхом відчинення дверей проник до будинку, звідки таємно викрав телевізор Samsung Le19D450G вартістю 2000 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на зазначену суму.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Запорізької області Черний П.А., не оскаржуючи вирок в частині кваліфікації дій обвинуваченого і доведеності його вини, просить вирок в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, а вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 2 липня 2015р. виконувати самостійно.

Обґрунтовуючи це тим, що обвинувачений ОСОБА_2 02.07.2015 р. був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі та на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік. Злочин, за який ОСОБА_2 засуджено оскаржуваним вироком, вчинено ним до постановлення попереднього вироку. За таких обставин суд, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, повинен був ухвалити рішення про самостійне виконання вироку від 2 липня 2015р., а не застосовувати принцип поглинення покарання.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Запорізької області Гуртовенко О.В. просить вирок скасувати, врахувати в якості обтяжуючої покарання обставини рецидив злочинів, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 184 грн. 14 коп., оскільки вони необґрунтовано не стягнуті судом, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, а вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2015р. виконувати самостійно.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_2 був раніше судимий за злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, суд не врахував в якості обтяжуючої покарання обставини, рецидив злочинів. Крім того, незважаючи на те, що ОСОБА_2 попереднім вироком був звільнений від відбування покарання з випробуванням, а злочин, за який його засуджено, вчинив до постановлення попереднього вироку, суд при призначенні покарання безпідставно застосував принцип поглинення покарань, оскільки в даному випадку кожний вирок повинен виконуватися самостійно.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подані апеляційні скарги в повному обсязі та просила їх задовольнити, обвинуваченого, який не заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, провівши судові дебати і надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги заступника прокурора Запорізької області Черного П.А. та заступника прокурора Запорізької області Гуртовенко О.В. підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КРК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину зазначеного у вироку, засновані на доказах, досліджених у судовому засіданні, є обґрунтованими і доводами апеляційних скарг не спростовуються.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті предявленого йому обвинувачення, в звязку з чим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового розгляду не оспорювалися. При цьому суд зясував, чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також розяснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином вмотивував у вироку свої висновки, та правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.

Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.

Разом з тим, при призначенні ОСОБА_2 покарання суд не дотримався вимог ч. 4 ст. 70 КК України та не врахував розяснень, що містяться в п. 23 абз. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» згідно якого, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення на підставі ст. 75 КК України, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, повного чи часткового складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, злочин, за який засуджено ОСОБА_2, вчинений ним до постановлення вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 2 липня 2015 року, яким йому було призначене покарання, від відбивання якого він був звільнений з випробуванням.

З огляду на зазначене судова колегія приходить до висновку, що застосувавши принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, суд не правильно застосував вимоги закону України про кримінальну відповідальність, що у відповідності до положень ст.ст. 409, 421 КПК України є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання та постановлення в цієї частині вироку апеляційного суду.

Судова колегія вважає обґрунтованим доводи апеляційної скарги заступника прокурора Запорізької області Гуртовенко О.В. з приводу того, що суд безпідставно не врахував в якості обставини, яка обтяжує покарання рецидив вчинених злочинів, оскільки судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 вироком суду від 8 листопада 2011 року було засуджено за вчинення умисного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, що у відповідності до ст. 34 КК України визнається рецидивом злочинів, якій у відповідності до ст. 67 КК України є обставиною, яка обтяжує покарання. Рішення суду про врахування обставин, які помякшують або обтяжують покарання має бути повністю самостійним і не ставиться в залежність від обставин, зазначених в обвинувальному акті.

У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України у разу ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З огляду на наведене судова колегія вважає слушними доводи апеляційної скарги заступника прокурора Запорізької області Гуртовенко О.В. про необхідність стягнення з обвинуваченого на користь держави процесуальних витрат, оскільки такі витрати в даному кримінальному проваджені були понесені і вони документально підтверджені матеріалами провадження (а.с. 31).

В іншій частині вирок суду слід залишити без зміни.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407,409, 420, 421 КПК Україниколегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги заступників прокурора Запорізької області Черного П.А., Гуртовенко О.В. задовольнити.

Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 15 січня 2016 року у відношенні ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 2 липня 2015 року у відношенні ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № 1576 від 10 липня 2015 року в розмірі 184 (сто вісімдесят чотири) гривні 14 копійок.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на вирок може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим ОСОБА_2, який знаходиться під вартою в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді:

В.Я. ОСОБА_4 ОСОБА_5 Тютюник