Рішення № 62110561, 18.10.2016, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6698/16-ц

Провадження №2/524/2329/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2016 року м.Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

Головуючого судді - Андрієць Д.Д.,

за участю секретаря - Бєлєнького О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення із житлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2., мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. У вказаній квартирі зареєстрований та проживає його син ОСОБА_2.. Починаючи з січня 2016 року останній почав вести аморальний спосіб життя, вчиняти сварки, вживати алкогольні напої, псувати майно яке є у вказаній квартирі, що на думку позивача є підставою для його виселення. Посилаючись на вказані обставини, просив суд усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення відповідача із спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.

Позивач, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4, надіслали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги просили задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_2., в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомляв.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що на підставі договору міни від 18.09.2000 р., посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Дзюбою В.І. та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17.05.2016р. державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Власенко Н.В., позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. У вказаній квартирі зареєстрований та проживає його син ОСОБА_2., що підтверджується даними відділу ведення Реєстру територіальної громади Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області(а.с.18).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379-382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Власник майна, як зазначено у статті 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Однак, ч.1 ст.156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Як вище встановлено судом, відповідач є сином позивача, який зареєстрований в спірній квартирі в установленому законом порядку і набув прав і обов'язків, передбачених статтею 156 ЖК України.

Зі змісту ч.1 ст.157 ЖУ України вбачається, членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу, зокрема у разі систематичного руйнування чи псування жилого приміщення, або використання його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Позивачем всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, не було надано суду доказів, в підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 систематично руйнує чи псує жиле приміщення, або використовує його не за призначенням.

Також, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач своїми діями створює перешкоди позивачу у користуванні власністю.

Судом враховано надані позивачем постанови суду від 12.08.2016р. та 29.09.2016р. про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.1732 КУпАП та ч.2 ст. 1732 КУпАП, відповідно.

Однак, на думку суду вказані докази не підтверджують неможливість проживання позивача в одній квартирі з відповідачем.

Та обставина, що особа є власником жилого приміщення, а отже, має охоронюване законом право володіти, користуватися і розпоряджатися належним майном, сама по собі не може бути підставою для виселення інших осіб, які там правомірно проживають.

Крім того право користування ОСОБА_2. жилим приміщенням врегульоване житловим законодавством, за яким ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у користуванні ним інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4 ст. 9 ЖК України).

Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає правових підстав, визначених ст.157 ЖК України, для виселення відповідача із квартири АДРЕСА_1.

Відтак, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213 - 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення із житлового приміщення - відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд міста Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.Д.Андрієць