Ухвала суду № 62110196, 18.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю,

в с т а н о в и л а :

у серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, в якому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на частину домоволодіння, а саме: кімнату літ. 1-2 площею 10, 6 кв.м. та кімнату літ. 1-1 площею 5, 3 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Справа № 761/23661/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/13293/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.В обґрунтування позову зазначала, що з 1990 року по 2015 рік проживала разом із ОСОБА_4 в будинку за адресою: АДРЕСА_1. Будинок складається з двох частин. В іншій частині проживали невідомі їй особи, які в 1990 році виїхали з приміщення та не розпорядились ним. В період часу з 1990 по 1995 рік вказана частина приміщення була безхазяйною та почала приходити в занепад. З метою недопущення руйнування приміщення, вона провела в ньому ремонтні роботи. З 1995 року вона добросовісно, відкрито, безперервно володіє та користується чужим майном, а саме: частиною домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, утримувала його, підтримувала в належному стані, мешкала в ньому, а тому вважає є достатні підстави для визнання за нею права власності за набувальною давністю.

Ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання від 18.11.2015 року до участі у справі як третю особу залучено ОСОБА_4.

Ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання від 18.12.2015 року до участі у справі як третю особу залучено ОСОБА_3.

Ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання від 09.02.2016 року ОСОБА_3 залучено як співвідповідача.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що вона не знала ОСОБА_3, а тому висновки суду про те, що вона знала, що ОСОБА_3 надав згоду на використання його майна як підсобного приміщення є неправильними. Судом неправильно ви трактовано показання свідків щодо безперервного користування спірним майном та не враховано, що свідки підтвердили проведення нею ремонту у будинку. Суд не взяв до уваги, що газопостачання та водопостачання відсутнє вже кілька років у всіх приватних будинках по АДРЕСА_1. У квитанціях про сплату земельного податку міститься її підпис, що є одним із доказів володіння спірним майном, проте суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Також судом не було враховано квитанції про купівлю фарби на підтвердження витрат по ремонту спірного приміщення.

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Третя особа ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за договором купівлі-продажу від 07.08.1979 року ОСОБА_4 придбав 5/8 частин будинку під АДРЕСА_1. За вказаним договором у користування ОСОБА_4 перейшли три жилі кімнати площею 11,3 кв. м, 5, 7 кв.м. та 10, 60 кв.м, зазначені на плані 2-2,: 2-3, 3-2;. дві кухні розміром 3,50 кв.м та 5, 10 кв.м на плані 2-1 та 3-1.

Відповідно до технічного паспорту від 03.08.2012 року будинок АДРЕСА_1 складається з трьох квартир: квартира № 1- кухня 5, 3 кв. м, житлова кімната - 10, 6 кв. м; квартира № 2 - кухня 9, 9 кв. м, житлова кімната - 11, 8 кв. м; квартира № 3 - кухня 5, 1 кв. м, житлова кімната - 11, 0 кв. м.

У користуванні ОСОБА_4 перебували всі приміщення, крім квартири № 1- кухня 5, 3 кв. м, житлова кімната - 10, 6 кв. м.

На підставі договору дарування від 07.08.1978 року ОСОБА_3 належить на праві власності 3/8 частин житлового будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки ПАТ «Київгаз» № 1095/38-02 від 04.08.2015 року 19.02.2004 року газопостачання приватного житлового будинку АДРЕСА_1 відключено на зовнішньому підземному газопроводі у зв'язку з заборгованістю.

Згідно відповіді ПАТ «Київенерго» № 91/51/456 від 26.01.2016 року в будинку АДРЕСА_1 станом на 05.01.2016 року відключено від електропостачання, договірні відносини відсутні.

ПАТ «Київводоканал» листом повідомило, що договірні відносини на водопостачання та водовідведення холодної води в будинку АДРЕСА_1 відсутні. Вказаний будинок до мереж не підключено, а також працівниками не проводилося відключення будинку від мережі.

Згідно копії свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

З копії спадкової справи вбачається, що син ОСОБА_4 - ОСОБА_4 звернувся із заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 зверталася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання з померлим ОСОБА_4В, встановлення факту ухилення ОСОБА_4 від утримання спадкодавця, усунення його від права на спадкування та зміни черговості права на спадкування.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.03.2016 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21.04.2016 року, встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінено черговість права на спадкування, визнано за ОСОБА_1 право на спадкування майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 із спадкоємцями першої черги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці було відомо, що вона користується чужим майном, власник якого надав згоду на використання його майна як підсобного приміщення та таке користування не було безперервним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном, протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'ятнадцяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Суд першої інстанції, керуючись вимогами вищезазначеної норми та на підставі наданих доказів у їх сукупності дійшов правильних висновків про те, що заволодіння чужим майном з боку позивача не було добросовісним. Позивач знала про відсутність у неї підстав для набуття права власності на спірну частину будинку, власником якої є ОСОБА_3, а відтак вимоги про набуття права власності на це майно за набувальною давністю безпідставні.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом дана належна оцінка показанням свідків у взаємозв`язку з іншими доказами. Заповнення квитанцій про сплату земельного податку за іншу особу та від імені іншої особи саме по собі не є доказом добросовісного заволодіння та користування чужим майном. До того ж суд дійшов вірних висновків про те, що з квитанцій не вбачається за який розмір земельної ділянки сплачувався податок. Відтак доводи апеляційної скарги про необхідність проведення у даній справі почеркознавчої експертизи колегія суддів вважає безпідставними.

Товарні чеки на придбання фарби та накладного замка не є доказом утримання спірної частини будинку позивачкою, оскільки такі товари придбані у квітні - червні 2016 року, тобто у період між подачею позову та ухваленням рішення.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді