Рішення № 62110194, 18.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лабутіна Юлія Юріївна про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

у лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з останнього на його користь аванс у розмірі 52 000 грн. та 52 000 грн. штрафу.

Справа № 761/7187/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/12675/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.В обґрунтування позову зазначав, що 25.01.2016 року між ним та відповідачем було укладено попередній договір, за умовами якого сторони зобов'язувалися у майбутньому в строк не пізніше 18.00 год. 15.02.2016 року у приміщенні нотаріуса укласти договір купівлі - продажу квартир АДРЕСА_1 на умовах встановлених цим договором. У підтвердження наміру придбати вищевказану квартиру та з метою забезпечення оформлення основного договору він передав відповідачу забезпечувальний платіж у розмірі 52 000 грн., що є еквівалентом 2 000 доларів США. 15.02.2016 року сторони прибули до офісу нотаріуса для укладення основного договору, проте, ним було виявлено, що інформація з технічного паспорту не відповідає фактичному плануванню квартири, зокрема, в технічному паспорті не відображено перепланування у вигляді зміни конфігурації несучої стіни, а саме, одне з вікон закладене цеглою. Відповідач не заперечував факту наявності перепланування, яке не відображено в технічному паспорті, у зв'язку з чим ним була подана відповідачу нотаріально посвідчена заява про порушення останнім п. 4 попереднього договору, що є підставою відповідальності відповідача по поверненню суми забезпечувального платежу та сплати штрафу у розмірі забезпечувального платежу згідно п. 4 попереднього договору.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.06.2016 року позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 104 000 грн.. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, він не був повідомлений про розгляд справи, що позбавило його можливості подати свої заперечення на позов. Суд не взяв до уваги, що позивач в добровільному порядку передав відповідачу завдаток в розмірі 2 000 доларів США, більша частина яких була передана в якості завдатку іншій особі, яка продавала квартиру відповідачу. Позивач оглядав квартиру до укладення попереднього договору та йому було достеменно відомо про те, що вікно закладене цеглою. Проте саме у такому вигляді і він придбавав квартиру у попереднього власника. Тому саме позивач відмовився від укладення договору купівлі - продажу, чим спричинив шкоду відповідачу. Суд також не звернув уваги на те, що квартира є власністю подружжя.

У судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа подала заяву про розгляд справи без її участі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.01.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір, за умовами якого сторони зобов'язувалися у майбутньому в строк не пізніше 18.00 год. 15.02.2016 року у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лабутіної Ю.Ю. укласти договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 у нотаріальній формі на умовах встановлених цим договором. В підтвердження наміру придбати вищевказану квартиру та з метою забезпечення оформлення основного договору позивачем було передано відповідачу забезпечувальний платіж у розмірі 52 000 грн., що еквівалентно 2 000 доларів США.

При цьому сторони в п. 2 попереднього договору встановили, що передбачений у цьому пункті забезпечувальний платіж не є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, які передбачені ст. 546 ЦК України, тобто, не є неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а також встановили щодо цього забезпечувального платежу відповідні наслідки, які настануть у випадку невиконання умов цього попереднього договору та які передбачені п. 4, п. 4.1 цього договору.

Відповідно до п. 4 попереднього договору, відповідач, окрім іншого, зобов'язувався підготувати, зібрати та подати нотаріусу всі документи необхідні для укладання основного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання своїх обов'язків за цим договором, повернути позивачу суму забезпечувального платежу та додатково сплатити штраф у розмірі забезпечувального платежу.

15.02.2016 року позивачем на адресу відповідача був надісланий лист щодо порушення умов попереднього договору та повернення забезпечувального платежу і сплати штрафу загальною сумою 104 000 грн., проте, відповідачем кошти повернуті не були.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що основний договір не було укладено у строк встановлений попереднім договором з вини відповідача.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Отже для настання негативних наслідків у вигляді відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням або його невиконанням, необхідною умовою є необґрунтоване ухилення однієї із сторін попереднього договору від укладення основного договору протягом строку, встановленого попереднім договором. При цьому під ухиленням слід розуміти не намір відмовитися від договору, а конкретні дії учасників правовідносин, спрямованих на невиконання умов договору. Також враховується настання строку виконання умов попереднього договору та відсутність можливості його виконання у строк, визначений договором.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та належним чином не перевірив які саме зобов`язання за попереднім договором не були виконані відповідачем.

Обов`язки відповідача передбачені п. 4 попереднього договору та до таких забов`язань належить збір документів для укладення основного договору (правовстановлюючі документи, витяг про державну реєстрацію права власності, довідку ф. 3, експертна оцінка про вартість квартири), сплатити всі комунальні платежі, прибути особисто до нотаріуса.

Суд першої інстанції не встановив які саме із зобов`язань були порушені відповідачем та причину не укладення основного договору.

Сторони визнали, що у призначений час з`явилися до нотаріуса для укладення основного договору та відповідач мав при собі всі документи, які мав підготувати на виконання п. 4 попереднього договору. Доказів про те, що за наданими відповідачем документами основний договір не міг бути посвідчений нотаріально позивач не надав.

При розгляді справи у апеляційному порядку відповідач зазначив, що саме позивач змінив рішення про придбання квартири. Представник позивача не заперечував, що до укладення попереднього договору квартира оглядалася. Про те, що квартира оглядалася також зазначено у п. 4 попереднього договору. Відтак позивач знав про те, що вікно закладено цеглою та бажав придбати квартиру у такому вигляді. Відповідач також вказав на те, що він пропонував позивачу закласти вікно за власні кошти, проте останній відмовився.

Не встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов хибних висновків про те, що відповідач порушив умови попереднього договору та саме з вини відповідача не було укладено основний договір.

Оскільки відповідач виконав зобов`язання, передбачені п. 4 попереднього договору та не ухилявся від укладення основного договору вимоги про стягнення штрафу у розмірі забезпечувального платежу колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо буде встановлено, що сума, оплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

У пункті 2 попереднього договору сторони визначили, що забезпечувальний платіж у розмірі 52 000 грн. не є завдатком.

Оскільки кошти сплачені при укладенні попереднього договору є авансом доводи відповідача про те, що зазначений платіж має залишитися у нього та не підлягає поверненню позивачу колегія суддів вважає необґрунтованими.

Виходячи з викладеного рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення забезпечувального платежу у розмірі 52 000 грн. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволеної частини позовних вимог за правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 52 000 грн. авансу та 520 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді