Рішення № 62108134, 19.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/29/16-ц Головуючий у І інстанції Буймова Л. П.Провадження № 22-ц/780/5159/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 40 19.10.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря: Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2016 року у справі за позовом приватного підприємства «Спортивний-комерційний клуб ОСОБА_3» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації,

у с т а н о в и л а:

У січні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що ПП «Спортивний-комерційний клуб ОСОБА_3» належить на праві приватної власності нежитлове приміщення, магазин, кафе-бар, з котельнею по вул. Радянська, 21 у м. Фастові. В даному приміщенні знаходиться заклад громадського харчування під торговою маркою «ВК», що також належить підприємству, який зареєстрований та працює у відповідності з чинним законодавством України. Поряд у квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2, який постійно шантажує підприємство бажанням отримувати щомісячно кошти, в іншому випадку погрожує поширювати неправдиву інформацію громадськості та скаржитися в різні інстанції з метою закриття закладу.

Позивач вказав, що коли відповідачу було відмовлено у щомісячному наданні коштів, від нього почали надходити неправдиві заяви до міліції, прокуратури, та інших органів про те, що в зазначеному закладі порушується громадський порядок через значний рівень шуму. Проте таких порушень виявлено не було, інших скарг або заяв на роботу закладу громадського харчування не надходило, тому безпідставні наклепи відповідача призводять до збитків підприємства, адже враховуючи невелику кількість населення м. Фастова, поширення неправдивої інформації негативно впливає на господарську діяльність підприємства шляхом відмов клієнтів від послуг закладу, а постійні перевірки забирають значну кількість часу. Окрім того, відповідач постійно підбурює мешканців будинку проти вказаного закладу, розповсюджує неправдиву інформацію, яка впливає на репутацію підприємства та рівень реалізації продукції.

У звязку з наведеним, ПП «Спортивний-комерційний клуб ОСОБА_3» просили визнати поширені відомості ОСОБА_2 про заклад «ВК» серед мешканців м. Фастова та зазначені в численних заявах до правоохоронних та контролюючих органів такими, що не відповідають дійсності, шкодять діловій репутації ПП «Спортивний-комерційний клуб ОСОБА_3» та зобов'язати відповідача припинити поширювати неправдиву інформацію, яка шкодить діловій репутації позивача та закладу громадського харчування «ВК».

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2016 року позов задоволено частково. Визнано відомості поширені ОСОБА_2 про заклад «ВК» серед мешканців м. Фастова та зазначені в численних заявах до правоохоронних та контролюючих органів такими, що шкодять діловій репутації ПП «Спортивний-комерційний клуб ОСОБА_3». В задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що ПП «Спортивний-комерційний клуб ОСОБА_3» належить на праві приватної власності нежитлове приміщення, магазин, кафе-бар, з котельнею та підвалом загальною площею 624,2 кв.м по вул. Радянська, 21 у м. Фастові.

В даному приміщенні знаходиться заклад громадського харчування під торговою маркою «ВК», що також належить позивачу.

З матеріалів справи вбачається, у квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2, який неодноразово звертався до правоохоронних та контролюючих органів, органів місцевого самоврядування, а також на урядову гарячу лінію, зі скаргами з приводу порушення роботи кафе-бару «ВК», недотримання тиші та невиконання санітарно-епідеміологічних норм.

Як встановлено судом першої інстанції, вказані відповідачем факти не знайшли свого підтвердження під час здійснених заходів перевірки діяльності закладу.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок зловживань відповідача правом на звернення до відповідних органів та поширення ним неправдивих відомостей про заклад «ВК», діловій репутації позивача завдано шкоду, а відтак його права підлягають захисту.

Проте колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Статтею 94 ЦК України встановлено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Також у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам розяснено, що відповідно до вимог ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову.

Про зазначене йдеться й у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).

Разом із тим звернення має бути адресоване органу державної влади, органу місцевого самоврядування та посадовій і службовій особам цих органів, що компетентні розглянути таке звернення. Наявність у зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і це звернення було викликане не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 2 ст. 60 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції належним чином не оцінив надані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України), не врахував, що звернення відповідача до правоохоронних та контролюючих органів, а також органів місцевого самоврядування було направлене не на розповсюдження завідомо неправдивої інформації, а на реалізацію своїх конституційних прав, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач своїми незаконним діями порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки таке звернення є способом реалізації права відповідача на звернення до відповідних органів.

Поруч з цим матеріали справи не містять доказів того, що відповідач розповсюджував неправдиву інформацію серед жителів м. Фастова про заклад «ВК», або висловлював свою суб'єктивну думку в брутальній, принизливій чи непристойній формі.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача стягуються документально підтвердженні судові витрати, понесені відповідачем, а саме 606,32 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову приватного підприємства «Спортивний-комерційний клуб ОСОБА_3» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Спортивний-комерційний клуб ОСОБА_3» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн. (шістсот шість гривень тридцять дві копійки).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Ю.М. Кулішенко

ОСОБА_4