Ухвала суду № 62108121, 19.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1427/16-ц Головуючий у І інстанції Болобан В. Г.Провадження № 22-ц/780/4942/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 11 19.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

19 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Верланова С.М., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря: Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області виділені матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 липня 2016 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Зелена Планета», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними, припинення права користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення,

у с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати недійсним договір суперфіцію земельної ділянки площею 0,3960 га для ведення садівництва в с\т «Луговий» на території Української міської ради Обухівського району Київської області, укладений 25 жовтня 2014 року між нею, в особі ОСОБА_4І, та ТОВ «КБ Зелена Планета»; визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, укладений 11 травня 2016 року між ТОВ «КБ Зелена Планета» та ОСОБА_3; припинити право користування ОСОБА_3 земельною ділянкою та зобовязати її усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Одночасно представник позивача ОСОБА_7 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, повязані з будівництвом будь-яких споруд на земельній ділянці (будувати, здавати в експлуатацію, реєструвати за собою право власності та отримувати свідоцтво про право власності на будинок) до вирішення справи по суті. Заявлені вимоги мотивовані тим, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову через ймовірність вільного відчуження ОСОБА_3 належного їй на даний час нерухомого майна.

14 червня 2016 року представник уточнила вимоги заяви, вказавши про те, що після звернення до суду з позовом, а саме 3 червня 2016 року спірна земельна ділянка перейшла у власність ТОВ «КБ Зелена Планета», а тому питання забезпечення позову підлягає якнайшвидшому розгляду судом.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 липня 2016 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою, заявник подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги заяви про забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що на стадії відкриття провадження у справі він позбавлений можливості зробити висновок про наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з огляду на наступне.

За правилами ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та забороною вчиняти певні дії. При цьому суд може застосовувати кілька видів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач порушила питання про захист своїх майнових прав на земельну ділянку площею 0,3960 га для ведення садівництва в с\т «Луговий» на території Української міської ради Обухівського району Київської області, оскільки остання вибула з її володіння поза її волею, а в подальшому була незаконно відчужена на користь відповідача ОСОБА_3

Таким чином предметом заявлених позовних вимог є визнання правочинів недійсними з метою повернення спірної земельної ділянки у власність її первісного власника, тобто ОСОБА_2

Разом з тим, після звернення до суду з даним позовом на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, а саме 3 червня 2016 року спірна земельна ділянка перейшла у власність ТОВ «КБ Зелена Планета», що давало підстави для обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи взагалі зробити неможливим виконання потенційного рішення суду про задоволення позову.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не навів достатніх мотивів, за яких він дійшов висновку про необгрунтованість такого припущення, не звернув увагу, що вирішення питання про забезпечення позову не залежить від стадії розгляду справи, а повязується з об'єктивними обставини або припущеннями щодо обставин, що мають реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не в повному обсязі врахував розяснення, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року про те, що при розгляді заяви про забезпечення позову, він має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В статті 122 ЦПК України визначено порядок відкриття або відмову у відкритті провадження у справі.

На порушення указаних норм та незважаючи на те, що спір виник з приводу нерухомого майна, суд першої інстанції зволікаючи з вирішенням питання про відкриття провадження у справі, а як наслідок забезпечення позову, допустив порушення прав позивача на своєчасний та неупереджений розгляд поданої заяви, що призвело до подальшого відчуження спірної земельної ділянки. І навіть після уточнення заявлених вимог, суд помилково не вжив заходів, які б гарантували виконання рішення у разі задоволення позовних вимог.

З вищевикладених підстав колегія суддів вважає неправильним висновок суду про відмову у забезпеченні позову, посилання заявника та надані докази підлягають перевірці з урахуванням вимог ст. ст. 151-153 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвала скасуванню з передачею питання про забезпечення позову у справі до суду першої інстанції на новий розгляд, відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, оскільки при вирішенні заявленого питання допущено порушення вимог цивільного процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 липня 2016 року скасувати, питання про забезпечення позову у справі передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: С.М. Верланов

ОСОБА_8