Ухвала суду № 62107420, 20.10.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/23064/15-к

Провадження №11-кп/772/1274/2016

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Рупак А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого Рупака А.А.

суддів Федчука В.В., Бурденюка С.І.

при секретарі Доценко М.І.

прокурора Миколайчука Д.Г.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження №12015020010004889, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань 25.07.2015 року за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_2 діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29.07.2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

- 16.05.2008 Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 1 ст. 185, ст. 75 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік. Постановою суду від 10.02.2009 застосовано Закон України «Про амністію»;

- 06.05.2009 Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 1 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 22.12.2009 Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 06.12.2013 по відбуттю строку покарання,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_3 в строк покарання строк попереднього увязнення з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі з 07.08.2015 по день набрання вироку законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведені експертизи на користь держави в сумі 368,28 грн.

Вирішено питання речових доказів.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_3, 24.07.2015 приблизно о 16:30 годині, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, умисно, з корисливих спонукань, перебуваючи на вулиці Фурманова, 1 що в м. Вінниці, побачивши раніше незнайому йому жінку, а саме ОСОБА_4 підбіг до неї та шляхом ривка, відкрито, з шиї останньої, зірвав ланцюг з жовтого металу, вагою 15 г плетіння «карденал» вартість якого відповідно до довідки НБУ від 19.08.2015, складає 6680,55 грн. Після чого з місця вчинення злочину зник та викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 6680,55 грн.

Крім цього, ОСОБА_3 не зупиняючись на вчиненому 02.08.2015 близько 22:30 годин, перебуваючи по вул. Медвєдєва, 7 в м. Вінниці помітив незнайому йому жінку ОСОБА_5 Після чого, підбурюваний жагою до легкого збагачення, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, умисно, шляхом ривка, зірвав з шиї останньої ланцюг з жовтого металу разом з хрестиком та підвіскою у вигляді зображення божої матері, загальною вартістю, відповідно до довідки НБУ від 19.08.2015, 6001,11 грн. внаслідок чого ОСОБА_6 втратила рівновагу та впала на землю, отримавши тілесні ушкодження у вигляді садна на задній поверхні правого передпліччя, яке утворилося від дії твердого предмету, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1085 від 06.08.2015 відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Реалізувавши свій злочинний умисел ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник та викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 6001,11 грн.

В апеляційних скаргах адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 ставляться питання про зміну вироку суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просять призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції передбаченої ч.2 ст. 186 КК України та застосувати до нього ст. 75 КК України. Апеляційні скарги мотивовані тим, що вирок суду є надто суворим, судом не обґрунтовано чому саме призначено реальне покарання, оскільки обвинувачений вину свою визнав, щиро розкаявся у вчиненому, постійно працював (неофіційно), в 2014 році потрапив в ДТП і переніс серйозні травми, які відносяться до 3 групи інвалідності.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_2 підтримали апеляційні скарги з підстав, викладених в них та просять задовольнити їх в повному обємі.

Прокурор Миколайчук Д.Г. заперечив проти задоволення апеляційних скарг захисту вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляційних скаргах не заперечуються.

Стосовно доводів апеляційних скарг обвинуваченого та захисника в частині суворості призначеного покарання, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з вироку, ОСОБА_3 маючи непогашені судимості за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності повторно вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до ст.12 КК України віднесені до тяжких злочинів.

Доводи апеляційних скарг про неврахування помякшуючих обставин щирого каяття та співпраці зі слідством є необґрунтованими, оскільки з вироку суду вбачається, що ОСОБА_3 хоча формально визнав вину, проте відмовився від показань, що свідчить про відсутність дієвого каяття з боку обвинуваченого.

Посилання обвинуваченого на захисника на неврахування судом стану здоровя обвинуваченого, як підставу звільнення від відбування покарання з випробуванням на думку суду також не ґрунтується на законі.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України умовою прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є врахування судом тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи та відповідні висновки суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд наголошує, що процес виправлення і перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства можливий за умов наявності психологічних, соціальних чинників, які сприяють бажанню особи підпорядковуватись правилам суспільства та здатність останнього здійснювати відповідний вплив на засудженого з метою його виправлення.

З огляду на зазначене слід зауважити, що ОСОБА_3 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і звільнявся від відбування покарання з випробуванням, внаслідок вживання опіоідів перебуває на диспансерному обліку з приводу розладів психіки. Такі дані про особу обвинуваченого не дають підстав стверджувати, що виправлення особи можливе без ізоляції від суспільства.

Натомість призначене судом покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті ближче до найнижчої межі, встановленої законом, на переконання суду є необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання засудженого.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 414, 419 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29.07.2016 року у кримінальному провадженні №12015020010004889, внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань 25.07.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення копії ухвали.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Судді:

З оригіналом вірно: