Рішення № 6210237, 18.08.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2009 р.Справа № 6/927 За позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" м. Київ

до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Волочиськ

про стягнення 311576,49 грн.

Суддя Танасюк О.Є.

Представники сторін:

позивача : Цапенко С.С. - за довіреністю від 22.04.2009р.

відповідач ОСОБА_1 приватний підприємець

Суть спору: Позивач звернувся із позовом, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 312352,36 грн., з яких 163471,30 грн. основної заборгованості по лізинговим платежам, 1295,64 грн. 3% річних, 5493,67 грн. інфляційних витрат, 10509,14 грн. пені, 95236,19 грн. штрафних санкцій, 36346,36 грн. суму сплаченого ПДВ. Позивач вказує, що заявлена до стягнення сума виникла внаслідок невиконання відповідачем зобовязань по договорах фінансового лізингу №LA08000102, №LA08000103 та дострокового розірвання вказаних договорів з вини відповідача.

Представник позивача в засіданні суду в порядку ст. 22 ГПК України зменшив позовні вимоги у звязку із перерахунком суми пені, яка по договору фінансового лізингу №LA08000102 становить 6993,81 грн., по договору фінансового лізингу №LA08000103 становить 2739,46 грн., всього в сумі 9733,27 грн. Тому, позовні вимоги позивача складають в розмірі 311576,49 грн. Подане зменшення позовних вимог приймається судом.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, на виконання вимог суду надав детальний розрахунок 3% річних, інфляційних витрат та пені. У поданому правовому обґрунтуванні щодо відшкодування сум сплаченого ПДВ за договорами фінансового лізингу позивач посилається на пп. 3.1.1. ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, де визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з п.п. 3.2.2. вищевказаного Закону, поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на невизначений строк не менше одного року.

Таким чином, як вказує позивач, враховуючи те, що предмети договорів фінансового лізингу № LA08000102, № LA08000103 повернуто відповідачем у звязку з неможливістю сплачувати ним лізингові платежі до спливу одного року від дня передачі йому предметів лізингу, що підтверджується актами повернення предметів лізингу від 07.03.09 р., з метою оподаткування такі договори визнаються договорами оперативного лізингу (найму (оренди)), а суми комісії, які підлягали оплаті згідно таких договорів, оподатковуються відповідно до пп. 3.1.1. ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” податком на додану вартість.

Отже, до податкових зобовязань позивача увійшла сума донарахованого ПДВ внаслідок дострокового повернення предметів лізингу та розірвання договорів фінансового лізингу по причині невиконання відповідачем умов договорів, зокрема в розмірі 25529,55 грн. за Договором № LA08000102 та 10816,81 грн. за Договором № LA08000103. Загальна сума ПДВ складає 36346,36 грн.

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що відповідно до ст. 225 ГК України, зазначена сума ПДВ є додатковими витратами позивача, понесеними внаслідок порушення зобовязання відповідачем, входить до складу збитків і підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні та у поданому відзиві проти позовних вимог не заперечив, зазначив, що заборгованість виникла у звязку із важким фінансовим становищем відповідача внаслідок кризи в державі.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

26.03.2008р. між ЗАТ „Єврофінанс” м. Київ (позивачем) та ПП ОСОБА_1 м. Волочиськ (відповідачем) було укладено Договір фінансового лізингу № LA08000102, згідно умов якого позивач передав у фінансовий лізинг, а відповідач прийняв транспортний засіб „Man TGA 18480” вартістю 655200,01 (п.п. 1.1 вказаного Договору). Додатковою угодою №1 від 11.04.2008р. сторони змінили вартість предмета лізингу, яка становить 738383,74 грн.

Крім того, 26.03.2008р. між сторонами було укладено договір фінансового лізингу №LA08000103, згідно умов якого позивач передав у фінансовий лізинг, а відповідач прийняв транспортний засіб „напівпричеп” вартістю 311999,98 грн. (п.п. 1.1 вказаного Договору), згідно додаткової угоди №1 від 11.04.2008р. вартість предмета лізингу визначено сторонами в розмірі 313614,60 грн.

Відповідно до п.3.1 вказаних договорів сторони передбачили, що всі платежі мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із врахуванням умов, вказаних у договорах та відповідних додатків

Додатками №2 до договорів №LA08000102, №LA08000103 (п.п. 1.1.,2.1,2.2 Додатку) передбачено, що лізингодавець зобовязується після підписання лізингоодержувачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування лізингоодержувачу предмет лізингу транспортний засіб, а лізингоодержувач зобовязується прийняти відповідний транспортний засіб та користувати його у відповідності до умов договору. Транспортний засіб передається лізингодавцю на умовах лізингу протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання лізингоодержувачем повідомлення про готовність до передачі транспортного засобу від лізингодавця. Транспортний засіб вважається переданий у лізинг на умовах цього договору з дати підписання акту приймання-передачі.

Додатком №4 до договору фінансового лізингу сторони погодили та підписали щомісячні лізингові платежі, які складається із суми боргу по вартості предмета лізингу, сплата тіла, сплата комісії та місячних платежів.

11.04.2008р. згідно актів приймання-передачі предмета лізингу відповідач прийняв у фінансовий лізинг вказані транспортні засоби, що сторони засвідчили своїми підписами та печатками.

Згідно п.8.9 Додатків №2 до вказаних договорів передбачено, що в разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує пеню виходячи із розрахунку подвійної облікової ставки НБ України, що діяла на відповідну дату від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання зобовязань.

Пунктом 10.8 Додатків №2 сторони передбачили, що дострокове розірвання договору фінансового лізингу можливе за умов відшкодування в повному обсязі витрат лізингодавця, які він зазнав внаслідок дострокового розірвання договору з вини лізингоодержувача, а також можливість застосування санкцій, а саме сплати 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів лізингодавцю за договором фінансового лізингу.

На виконання договорів фінансового лізингу №LA08000102, №LA08000103 позивачем на адресу відповідача направлялись рахунки-фактури на оплату платежів, а саме: від 31.07.2008р. №СФ-0006439, №СФ-0006440, від 31.10.2008р. №СФ-0008829, №СФ-0008830, від 28.11.2008р. №СФ-0009545, №СФ-0009546, від 29.12.2008р. №СФ-0010333, № СФ-0010334, від 30.01.2009р. №СФ-0000656, №СФ-0000657, від 27.02.2009р. №СФ-001512, №СФ-0001513, від 31.03.2009р. №СФ-0002966, №СФ-0002967, які відповідачем сплачувались частково.

31.03.2009р. позивачем на адресу відповідача направлено письмові повідомлення за вих.№04/09-073, №04/09-075, згідно якого позивач повідомив відповідача про розірвання договорів фінансового лізингу №LA08000102, №LA08000103 починаючи з 07.03.2009р. у звязку із невиконанням відповідачем зобовязань по сплаті лізингових платежів.

07.03.2009р. сторони підписали відповідні акти б/н про повернення транспортних засобів по догодах фінансового лізингу №LA08000102, №LA08000103.

У звязку із невиконанням відповідачем зобовязань по сплаті лізингових платежів по договорах фінансового лізингу та у звязку із поверненням предмету лізингу, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача заборгованість (із врахуванням зменшення суми позовних вимог) по договору фінансового лізингу №LA08000102 в сумі 222134,51 грн., в тому числі 117876,48 грн. заборгованість по лізинговим платежам, 924,35 грн. 3% річних, 3916,78 грн. інфляційних витрат, 6993,81 грн. пені, 66893,54 грн. штрафних санкцій та 25529,55 грн. ПДВ; та по договору фінансового лізингу №LA08000103 в сумі 89441,98 грн., в тому числі 45594,88 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 371,29 грн. 3% річних, 1576,89 грн. інфляційних витрат, 2739,46 грн. пені, 28342,65 грн. штрафних санкцій, 10816,81 грн. ПДВ.

Всього позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по договорах фінансового лізингу №LA08000102, №LA08000103 в сумі 311576,49 грн., з яких 163471,36 грн. заборгованості по лізингових платежах, 1295,64 грн. 3% річних, 5493,67 грн. інфляційних витрат, 9733,27 грн. пені, 95236,19 грн. штрафних санкцій, 36346,36 грн. ПДВ.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст. 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на невизначений строк не менше одного року.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договора фінансового лізингу від 26.03.2008р. №LA08000102, №LA08000103, відповідно до яких позивач передав у фінансовий лізинг, а відповідач прийняв транспортні засоби („Man TGA 18480” та напівпричеп).

При цьому, у звязку із невиконанням відповідачем зобовязань по сплаті лізингових платежів, вказані вище договора фінансового лізингу були розірвані з 07.03.2009р., а предмет лізингу транспортні засоби згідно актів від 07.03.2009р. повернуті лізингодавцю.

Відповідач не виконав зобовязань по сплаті лізингових платежів згідно затверджених графіків на загальну суму 163471,36 грн., а саме: по договору фінансового лізингу №LA08000102 в розмірі 117876,48 грн., по договору фінансового лізингу №LA08000103 в розмірі 45594,88 грн., що підтверджено розрахунками заборгованості, рахунками-фактурами. Доказів погашення заборгованості суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Крім того, на виконання умов договорів фінансового лізингу №LA08000102, №LA08000103 (п.п. 8.9 додатку №2 до договорів) позивачем заявлено до стягнення пеню на загальну суму 9733,27 грн. згідно поданих розрахунків за період прострочення з 08.08.2008р. по 15.05.2009р.

Згідно ст. 230 ГК України передбачає обовязок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, позивачем правомірно заявлено до стягнення також 1295,64 грн. 3% річних, 5493,67 грн. інфляційних витрат та 95236,19 грн. штрафних санкцій внаслідок невиконання відповідачем договорів фінансового лізингу, що підтверджено поданими до кожного договору фінансового лізингу розрахунками та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Щодо стягнення з відповідача 36346,36 грн. сплаченого ПДВ як збитки, які були понесені позивачем внаслідок порушення відповідачем зобовязань, судом до уваги приймається наступне.

Відповідно до ст. 224 ГПК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з абз.2 п.1 Роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (від 01.04.19994 року № 02-5/215, викладене в новій редакції на підставі рекомендацій президії ВГСУ від 29.12.2007 року № 04-5/239) вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, необхідно відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України)".

В даній справі, як вважає позивач, збитки завдано неналежним виконанням зобов'язання, що випливають із договорів фінансового лізингу від 26.03.2009р., оскільки транспортні засоби по вказаних договорах повернуті відповідачем у звязку з неможливістю сплачувати ним лізингові платежі до спливу одного року від дня передачі йому предметів лізингу, що підтверджується актом повернення предмета лізингу від 07.03.2009р. Тому, з метою оподаткування такий договір визнається договором оперативного лізингу (найму (оренди)), а суми комісії, які підлягали оплаті згідно такого договору, оподатковуються відповідно до пп. 3.1.1. ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” податком на додану вартість

Отже, як стверджує позивач, до податкових зобовязань останнього увійшла сума донарахованого ПДВ в розмірі 36346,36 грн. внаслідок дострокового повернення предметів лізингу та розірвання договорів фінансового лізингу з вини відповідача.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та оцінюючи наявні у справі докази, суд не вбачає підстав у стягненні з відповідача 36346,36 грн. податку на додану вартість, оскільки сплата позивачем ПДВ згідно Закону України „Про податок на додану вартість” не входить до господарських зобовязань відповідача відповідно до укладених договорів фінансового лізингу.

Крім того, судом також враховується, що ч. 1,2 ст.623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Загальними підставами для настання цивільно-правової відповідальності за завдані збитки є наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність збитків; б) протиправна поведінка заподіювача; в) причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Судом враховано, що вимоги про стягнення завданих збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення. Таких доказів в порядку ст. 33 ГПК України суду не подано.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 275230,13 грн., з яких 163471,36 грн. заборгованості по лізингових платежах, 1295,64 грн. 3% річних, 5493,67 грн. інфляційних витрат, 9733,27 грн. пені та 95236,19 грн. штрафних санкцій, оскільки відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджено належними доказами. У стягненні з відповідача 36346,36 грн. сплаченого ПДВ (збитки) суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" м. Київ до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Волочиськ про стягнення 311576,49 грн., задоволити частково.

Стягнути із Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_1 в ХОД „Райффайзен банк „Аваль”, МФО 380805, код НОМЕР_2) на користь Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” м. Київ, вул. Івана Дубового,14 (п/рах. №260020137 57001 у філії ВАТ КБ „Надра” КРУ, МФО 320564, код ЗКПО 30726921) 163471,36 грн. (сто шістдесят три тисячі чотириста сімдесят одна гривня 36 коп.) заборгованості по лізингових платежах, 1295,64 грн. (одна тисяча двісті девяносто пять гривень 64 коп.) 3% річних, 5493,67 грн. (пять тисяч чотириста девяносто три гривні 67 коп.) інфляційних витрат, 9733,27 грн. (девять тисяч сімсот тридцять три гривні 27 коп.) пені, 95236,19 грн. (девяносто пять тисяч двісті тридцять шість гривень 19 коп.) штрафних санкцій, 2752,30 грн. (дві тисячі сімсот пятдесят дві гривні 30 коп.) витрат по оплаті державного мита та 275,36 грн. (двісті сімдесят пять гривень 36 коп.) витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

СуддяО.Є. Танасюк

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи,

2,3-сторонам