Постанова № 62102357, 13.10.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8580/16-а

Провадження № 2-а/750/812/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2016 року м.Чернігова

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

Головуючого-судді Литвиненко І.В.

за участю секретаря Суспо Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обєднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії, -

третя особа Публічне акціонерне товариство «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462», -

В С Т А Н О В И В:

13.09.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Чернігівського обєднаного правління пенсійного фонду України про визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобовязання вчинити певні дії, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Чернігівського обєднаного правління пенсійного фонду України щодо відмови у переході з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 31.07.2015 року та зобовязати Чернігівське обєднане правління пенсійного фонду України перевести позивача із пенсії по інвалідності на пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з дня подачі такої заяви.

Позивач обґрунтував свій позов тим, що у 1986 році працював на Чернігівському автотранспортному підприємстві № 17462. Відповідно до наказу № 170-ок Автомобільної колони № 2236 від 23.07.1986 року був відряджений для перевезення вантажів до міста Чорнобиль з 23.07.1986 року.

Позивач до початку розгляду справи через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача до початку розгляду справи через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи до початку розгляду справи через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

02.07.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід із пенсію по інвалідності на пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Протоколом від 31.07.2015 року позивачу було відмовлено у переході із пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у звязку із відсутністю первинних документів, які б підтвердили факт залучення позивача до робіт, повязаних із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

23.05.2016 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про перехід із пенсію по інвалідності на пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом № 11630/05 від 30.05.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у переході з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» оскільки довідка форми № 122 видана на підставі наказу про відрядження № 17-ок від 23.07.1986 року та особового рахунку за липень 1986 року де сума нарахувань 21,70 не розшифрована як робота по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, а інших первинних документів не надано (а.с. 13).

Позивач має право та користується пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення серії А № 384111 виданим 15.04.1991 року (а.с. 4).

Відповідно до копії наказу від 23.07.1986 року № 170-ок по Автомобільній колоні № 2236 позивача було відряджено до м. Чорнобиль для перевезення вантажів (а.с. 16).

Відповідно до копії особового рахунку ОСОБА_1 № 405 в липні 1986 року останній отримав доплату, в рахунку міститься запис про виплату заробітної плати в двохкратному розмірі 21,70 грн. однак як доплата за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження не зазначена.

Відповідно до копії довідки Чернігівського автотранспортного підприємства № 17462 від 13.01.1993 року № 48 ОСОБА_1 виплачувалась підвищена заробітна плата у подвійному розмірі (а.с. 11).

Право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи мають учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів.

Згідно абзацу 4 статті 15 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями. Основним документом, що визначає час виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження є довідка ф.122, затверджена постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань №122 від 09.03.1988 року, що видається на підставі первинних документів лише тими підприємствами, установами, організаціями, у складі яких працівник безпосередньо виконував роботи з ліквідації аварії.

Оскільки в судовому засіданні доведено, що позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 23.07.1986 року по 24.07.1986 року в м. Чорнобиль позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині Чернігівське обєднане правління пенсійного фонду України перевести позивача із пенсії по інвалідності на пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з дня подачі такої заяви тобто з 23.05.2016 року.

Разом з тим, відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять..

З огляду на вищенаведене з метою повного захисту прав позивача суд вважає за можливе визнати незаконними дій Чернігівського обєднаного управління пенсійного фонду України щодо відмови у переході з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 30.05.2016 року

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірності своїх рішень та дій щодо відмови позивачу у переведенні з одного виду пенсії на інший, натомість позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6, 8- 70, 71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернігівського обєднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати незаконним дії Чернігівського обєднаного управління пенсійного фонду України щодо відмови у переході з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобовязати Чернігівське обєднане управління пенсійного фонду України перевести ОСОБА_1 із пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 23.05.2016 року.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І. В. Литвиненко