Ухвала суду № 62101252, 17.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №481/480/16-ц 17.10.2016 17.10.2016 17.10.2016

Провадження №22-ц/784/2211/16

Справа №481/480/16-ц

Провадження № 22 ц 784/2211/ 16 Головуюча першої інстанції:Уманська О.В

Категорія 47 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2016 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Серебрякової Т.В.

Самчишиної Н.В. із секретарем - Лептугою С.С.

без участі

учасників процесу

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 25. 08. 2016 р., за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору оренди земельної ділянки дійсним, та за

зустрічним позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування майнової і моральної шкоди,

встановила:

06.05. 2016 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання дійсним усно укладеного договору оренди земельної ділянки.

Позивач зазначав, що 13.10.2012 р. уклав з відповідачем усний договір про передачу йому в оренду двох земельних ділянок загальною площею 10,75 га., належних орендодавцю на праві власності строком на шість років.

При цьому були погоджені усі істотні умови угоди у тому числі, строк оренди, розмір орендної плати у розмірі 52800 грн. за увесь строк користування землею.

Зазначені обставини були закріплені у розписці про отримання орендодавцем орендної плати в день укладення угоди.

Незважаючи на ці обставини орендодавець вимагає повернення землі до закінчення терміну оренди.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив про визнання договору оренди земельної ділянки дійсним.

10.06.2016 р. відповідач звернувся до позивача із зустрічним позовом про покладення на нього обов'язку щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування майнової і моральної шкоди.

При цьому він посилався на те, що є власником двох земельних ділянок загальною площею 10, 75 га.

Зокрема, в межах території Новобузької міської ради площею 1,83 га. для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки площею 8,92 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новобузького району.

Жодних угод з позивачем про передачу йому землі в оренду не укладав.

За таких обставин позивач користується землею неправомірно, а тому повинен повернути її та відшкодувати майнову шкоду у розмірі 211655 грн. виходячи з вартості соняшнику, який за період неправомірного користування він міг зібрати на земельних ділянках.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 25. 08. 2016 р. постановлено про часткове задоволення позову.

Цим рішенням у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання дговору оренди землі дійсним відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняті земельні ділянки та привести їх до стану придатного до використання за цільовим призначенням.

У задоволенні позову в частині відшкодування шкоди відмовлено. Цим же рішенням постановлено про відшкодування відповідачу судових витрат за рахунок позивача.

В апеляційній скарзі позивач, не погоджуючись з висновками суду стосовно відсутності підстав для визнання угоди дійсною, ставить питання про скасування рішення і просить постановити нове рішення про задоволення його позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неналежну оцінку доказів.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК, дійсним є договір, який відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Вважається, що правочин вчинено у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в документі та підписано сторонами (ст.207 ЦК).

Статтями 14, 20 Закону України «Про оренду землі» ( далі - Закон) передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі та підлягає державній реєстрації

Державна реєстрація договорів оренди землі здійснювалась на час укладення угоди відповідно до приписів постанов Кабінету Міністрів України від

09.09.2009 р. № 1021 ( 1021-2009-п ) "Про затвердження

порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельноюділянкою,договорів оренди землі" та від 18.08.2010р.№749 (749-2010-п) "Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового

номера земельній ділянці" в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 р. № 791

Виконання застережень щодо письмової форми та державної реєстрації є обов'язковою умовою для визначення дійсного волевиявлення сторони договору, оскільки в разі невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, такий правочин, згідно з вимогами ч.1 ст. 215 ЦК України, є недійсним, а відсутність державної реєстрації такої угоди дає підстави вважати, що договір не укладено.

Відсутність у договорі хоча б однієї із істотних умов договору оренди земельної ділянки також, відповідно до приписів ч. 2 ст.15 Закону, є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Перелік істотних умов договору оренди земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 15 ЗаконуУкраїни « Про оренду землі».

При вирішенні такого судового звернення суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України та ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист своїх прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, маючи намір укласти догововір оренди землі, домовились про строк її оренди та цільове використання за призначенням.

Письмовою розпискою, виданою власником земельних ділянок посвідчено, що саме такі попередні умови погоджено сторонами.

Інших істотних умов, передбачених ст.. 15 Закону «Про оренду землі» усна домовленість сторін не містить.

Крім того, відсутні будь-які фактичні дані про державну реєстрацію цього договору.

Суд повно та всебічно дослідив встановлені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам та виходячи з того, що усна угода сторін не містить усіх її істотних умов та відсутні будь-які фактичні дані про державну реєстрацію цього договору, прийшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання такої угоди дійсною.

Виходячи з відсутності правових підстав у позивача для користування землею на правах оренди, судом обґрунтовано ухвалено про покладення на нього зобов'язання щодо звільнення безпідставно зайнятих земельних ділянок та приведення їх до стану придатного для використання за цільовим призначенням.

Доводи апеляційної скарги про пропуск відповідачем строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки безпідставне користування землею є триваючим правопорушенням, а тому строк позовної давності починає свій перебіг від моменту звернення власника землі до порушника з вимогою щодо її звільнення.

З матеріалів справи та змісту позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що таку вимогу ОСОБА_4 вперше пред'явив у квітні 2016 р., а з зустрічним позовом до суду власник землі звернувся 10.06.2016 р., тобто в межах строку позовної давності.

Суд виходив з інших міркувань в обґрунтування дотримання строку позовної давності, але ця обставина не впливає на правильність висновків суду щодо правових наслідків застосування строку позовної давності та не тягне скасування рішення з цих підстав.

Посилання апеляційної скарги на передачу усієї орендної плати за увесь період оренди та фактичну передачу землі в оренду, також не заслуговують на увагу, оскільки по- перше, належними доказами не підтверджені, а по-друге, не змінюють правого статусу такого користування, яке за законом є безпідставним.

Не можуть бути враховані і посилання на ст. 218 Цивільного Кодексу України, якою врегульовано випадки визнання угоди дійсною, оскільки вона є загальною нормою у порівнянні з спеціальною нормою ст. 15 Закону «Про оренду землі».

Остання у даному випадку має вищий пріоритет та встановлює, що відсутність у договорі оренди землі наведених в ній усіх істотних умов є підставою його недійсності, що унеможливлює визнання такої угоди дійсною.

Інші доводи апеляційної скарги також не можуть бути враховані, оскільки правильність висновків суду щодо правових відстав відмови у задоволенні позову не спростовують.

Висновки суду щодо вирішення зустрічного позову в частині відшкодування шкоди не оскаржуються, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції перегляду не підлягає.

Встановлене не дає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 25. 08. 2016 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Т. В. Серебрякова

Н.В. Самчишина