Рішення № 62095541, 18.10.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/26885/13-ц

Провадження № 2/0202/2175/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 жовтня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Фісун К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість на свою користь за кредитним договором №ZRFWRX02523309 від 27.09.2006 року у розмірі 56547 грн. 26 коп.; з ПАТ «Акцент банк», ОСОБА_1 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 10000 грн. 00 коп., з ОСОБА_1 на свою користь стягнути витрати на юридичну допомогу у розмірі 3200 грн. 00 коп. та судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору №ZRFWRX02523309 від 27.09.2006 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4234,35 грн.,зі сплатою за користування ним відсотків 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.09.2008 року. Проте, в порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1, що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ А-Банк договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, у звязку з чим вони є солідарними відповідачами за предявленим до стягнення боргом.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2013 року позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК до Публічного акціонерного товариства АКЦЕНТ-БАНК, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості була задоволена частково.

Ухвалою суду від 29 червня 2016 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2013 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК до Публічного акціонерного товариства АКЦЕНТ-БАНК, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.

При новому розгляді справисправипредставник позивача в судове засіданні з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, заперечував проти задоволення позовних вимог Банку, просив суд застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності.

Представник відповідача ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» в судове засідання не зявився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.09.2006 року між відповідачем ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК») був укладений кредитний договір №ZRFWRX02523309, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4234,35 грн.,зі сплатою за користування ним відсотків 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.09.2008 року.

Відповідно до заяви позичальника від 27.09.206 року ОСОБА_1 підтвердив про те, що ознайомився та згоден із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ( «Розстрочка») («Стандарт»), які були надані йому в письмовій формі. Своїм підписом підтверджує факт про надання йому повної інформації про умови Кредитування в «ПриватБанку» а також його місце знаходження. Згоден, що ця заява разом із запропонованими «ПриватБанком» "Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (СТАНДАРТ)", Тарифами складає між ним та Банком кредитно-заставний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ А-Банк, договору поруки № 167 від 20.10.2010 року. Відповідно до договору поруки № 167 від 20.10.2010 року ПАТ «Акцент-банк» зобовязався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобовязань за кредитним договором №ZRFWRX02523309 від 27.09.2006 року, розмір відповідальності 10000 грн. 00 коп. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом пяти років.

Як вказав в позовній заяві позивач та в судовому засіданні представник позивача, у звязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору №ZRFWRX02523309 від 27.09.2006 року заборгованість за ним станом на 13.05.2013 р. склала 66547,26 грн., в тому числі: 4085,33 грн. заборгованість за кредитом; 15913,14 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2049,52 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 40854,16 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 3145,11 грн. штраф (процента складова).

Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Заперечуючи обставини позову представник відповідачаОСОБА_1 просив застосувати до позовних вимог банку строк позовної давності та відмовити в позові у звязку з закінченням строку позовної давності.

Згідноправової позиції Європейського суду з прав людини, висвітленої в рішенні «Стаббініс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, строк позовної давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і остаточність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийняті судами рішень щодо подій, що мали місце в далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом норми початок перебігу позовної давності повязуєтьсяне тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межахпозовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116цс13,та постанові Верховного суду України по справі №6-31 цс15, які згідно зі ст. 360 ЦПК України є обовязковою для усіх судів України.

У Постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року № 6-116цс13вказано, що у випадку, коли умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

В судовому засіданні встановлено, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» у 2015 році подало аналогічний позов до ОСОБА_1 у Коростенський міськрайонний суд Житомирської області, але до цього позову були додані інші "Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (СТАНДАРТ)", ніж ті які були долучені позивачем до даного позову ( а.с.8-9, а.с.39-40). Судом взято до уваги, що позивачем не надано суду "Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (СТАНДАРТ)", які діяли на час укладання договору між сторонами. При цьому відповідач вказав, що при укладенні кредитного договору йому були надані "Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (СТАНДАРТ)", в яких були відсутні умови про збільшення строків позовної давності до п'яти років.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у Постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт), пунктом 6.6 яких установлено позовну давність тривалістю в пять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений 27.09.2006 року, строк дії договору до 26.09.2008 року, при цьому погашення заборгованості по кредитному договору в останнє проводилося у листопаді 2006 року,що підтверджується виписками по рахунку, з данимпозовомпозивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 11.06.2013 року, через більше ніж чотири роки, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, передбаченого законодавством.

З урахуванням положень ст. 257 ЦК України у зв'язку зі спливом позовної давності до вимог слід застосувати позовну давність.

Стосовно вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" щодо стягнення суми з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» за договором поруки.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З урахуванням того, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" стосовно стягнення суми з ПАТ "Акцент-Банк" за договором поруки витікають з відносин, які виникли на підставі договору укладеного між юридичними особами, то такі вимоги не можуть бути розглянутими в порядку цивільного судочинства.

Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року по справі №6-745цс15 та від 08 листопада 2015 року №6-1737цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, провадження у справі за позовними вимогами ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк " про стягнення заборгованості за договорами поруки підлягає закриттю.

Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України необхідно повідомити ПАТКБ «ПриватБанк», що розгляд його позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк» і про стягнення заборгованості за кредитним договором віднесено до юрисдикції господарських судів.

Виходячи із вищевикладеного та оцінюючи докази в їх сукупності, оскільки позивачем не надано жодного доказу щодо зміни тривалості позовної давності, зупинення перебігу позовної давності чи переривання перебігу позовної давності, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, та вимушений в позові відмовити у звязку зі спливом строку позовної давності.

Не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення із відповідача витрат на юридичну допомогу у розмірі 3200,00 грн., відповідно до вимог ст. ст. 84, 88 ЦПК України, оскільки у матеріалах справи відсутні докази надання позивачу правової допомоги, а також фінансові документи про розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись: ст. ст. 257, 261, 525, 526, 530, 554, 559, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 7 11, 15, 27, 30, 60, 61, 88,169, 205-206, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості закрити.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Слюсар