Вирок № 62095417, 18.10.2016, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/137/16-к

Номер провадження1-кп/173/51/2016

В И Р О К

іменем України

18 жовтня 2016 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Шевченко О.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Демяненко С.І.,

прокурора Скасківа І.М.,

представника потерпілих та цивільних позивачів ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

представника цивільного відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження (ЄРДР №12015040430001173) за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого в ТОВ «Агросс» водієм, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: вул.. Глаголєва, 9/54 м.Камянське Дніпропетровської області, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

встановив:

12.12.2015 приблизно об 11:00 годині ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 рухався по авто дорозі Н08 (Бориспіль -Дніпропетровськ - Запоріжжя) зі швидкістю 60 км/год., алкогольних напоїв у цей день не вживав, в межах населеного пункту с. Павлівка Верхньодніпровського району, по своїй смузі руху, без пасажирів, перед ним на цій же смузі, в попутному напрямку рухався автомобіль «Мерседес Спрінтер» під керуванням ОСОБА_5 зі швидкістю 40км/год. та водій ОСОБА_2 відволікся на свої документи, а коли підняв погляд на дорогу, побачив, що перед ним автомобіль «Мерседес Спрінтер» з увімкнутим поворотом на маленькій швидкості, та відстань була дуже малою, ОСОБА_2 натиснув на гальма, але не встиг і здійснив наїзд на автомобіль «Мерседес Спрінтер» залишивши гальмівний шлях, в результаті чого автомобіль «Мерседес Спрінтер» викинуло на зустрічну смугу руху та відбулося зіткнення автомобілів «Мерседес Спрінтер» під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля ЗАЗ «Форза», який їхав по своїй смузі руху в зустрічному напрямку, під керуванням ОСОБА_6, на пасажирському сидінні якого знаходилась ОСОБА_7 Після зіткнення автомобіль «Мерседес Спрінтер» та ЗАЗ «Форза» викинуло на узбіччя.

Під час руху водій ОСОБА_2 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян і, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху, та скоїв перекидання, чим грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких в разі виникнення небезпеки руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Порушення пункту 12.3 ПДР України знаходиться в причинному зв'язку з настанням події цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7, яка знаходилась на пасажирському сидінні автомобілю «ЗАЗ-ФОРЗА» отримала тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів лівої променевої кістки в нижній частині та зовнішньому мищелку лівої гомілки зі зміщенням уламків, ран на шкірі лоба та в ділянці лівого передпліччя, саден на шкірі обличчя, які в сукупності відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалого розладу здоров'я більш ніж 21 доба. ОСОБА_6, який знаходився за кермом автомобілю «ЗАЗ-ФОРЗА» отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівого надколінника, саден на шкірі голови та обличчя, які в сукупності відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень критерієм тривалого розладу здоров'я більш ніж 21 доба.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненому злочині визнав повністю, суду показав, що в грудні 2015 року він їхав на робочому автомобілі ГАЗ зі сторони сел..Дніпровське в бік с.Мости, біля с.Павлівка. Погода була нормальна, дорога суха, ніяких перешкод у керуванні не було. Він відволікся на документи та побачив перед собою автомобіль «Мерседес», який рухався в попутному напрямку. Не встиг загальмувати та врізався ззаду в цей автомобіль, він чого «Мерседес» відкинуло на зустрічну смугу та вже на зустрічній смузі він зіткнувся з автомобілем ЗАЗ-Форза, який рухався в протилежному напрямку. Автомобілем «Мерседес» керував ОСОБА_5. В автомобілі ЗАЗ-Форза було двоє осіб, які отримали тілесні ушкодження. Він працює водієм в ТОВ «Агросс» і в той день був на роботі, ДТП сталася під час виконання ним трудових обовязків.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Окрім визнання вини самим обвинуваченим його вина також підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6, письмовими доказами, які були досліджені безпосередньо в судовому засіданні.

Так потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що 12 грудня 2015 року він з дружиною їхали на автомобілі ЗАЗ «Форза» з с.Дніпровокамянка в напрямку м.Дніпродзержинськ. Він їхав зі швидкістю 60 км/год. Близько 11.00 год. в с.Павлівка автомобіль «Мерседес», який їхав в протилежному напрямку різко повернув в його бік та відбулося зіткнення з його автомобілем. Перед зіткненням він бачив, що автомобіль «Мерседес» зупинився, включив лівий поворот та мав намір пропустити його та повернути вліво. Вантажівку за автомобілем «Мерседес» він не бачив взагалі. Як потім зрозумів, вантажівка врізалася в «Мерседес» і потім його відкинуло вже на його автомобіль.

Також висновком експерта № 5-Е від 15 січня 2016 року встановлено, що у ОСОБА_7 виявлено ушкодження у вигляді закритих переломів лівої променевої кістки в нижній третині та зовнішнього мищелку лівої гомілки зі зміщенням уламків, ран на шкірі лоба та в ділянці лівого передпліччя, саден на шкірі обличчя, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоровя більше ніж на 21 добу, могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею або при співударі о такий (такі), не виключено, за умов дорожньо-транспортної пригоди, давність їх утворення може відповідати строку, вказаному в описовій частині постанови, а саме 12.12.2015 року.

Згідно з висновком експерта № 6-Е від 15 січня 2016 року у ОСОБА_6 виявлені ушкодження у вигляді закритого перелому лівого наколінника, саден на шкірі голови та обличчя, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоровя на більше ніж 21 добу, могли утворитися від дії твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею або при співударі о такий (такі), не виключено, за умов дорожньо-транспортної пригоди, давність їх утворення може відповідати строку, вказаному в описовій частині постанови, а саме 12.12.2015 року.

Відповідно до висновку експерта № 44/27-68 від 21 грудня 2015 року в дорожній обстановці, що склалася водій автомобіля «ГАЗ-3307» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. В умовах місця події технічна можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Мерседес-Спрінтер» для водія автомобіля «ГАЗ-3307» ОСОБА_2 визначалося своєчасним виконанням вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх. При заданому механізмі події дії водія автомобіля «ГАЗ-3307» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору, знаходилося в причинному звязку з настанням події цієї пригоди.

Отже, показаннями потерпілого та письмовими доказами підтверджуються час, місце та спосіб вчинення злочину, дії ОСОБА_2, які полягали у несвоєчасному виконанні вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що потягло за собою суспільно-небезпечні наслідки у вигляді отриманих потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, форму вини у виді злочинної недбалості та мотивів кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, суд розяснивши учасникам кримінального провадження, наслідки не дослідження судом всіх доказів у справі, вислухавши думку учасників кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не осопорюються.

Суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч.1 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 Кримінального кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 Кримінального кодексу України належить до злочинів невеликої тяжкості, дані про йогоособу, який на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, раніше не судимий, одружений, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, та повнолітного сина інваліда ІІІ групи, має постійне місце роботи в ТОВ «Агросс», де працює водієм та характеризується позитивно.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи суспільну небезпеку вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, особу ОСОБА_2 суд вважає необхідним призначити йому покарання у виді виправних робіт в межах санкції ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки робота водієм є єдиним джерелом доходу обвинуваченого. Окрім того на непозбавленні права керування транспортними засобами обвинуваченого наполягали інші учасники кримінального провадження.

Разом з тим, суд, керуючись ст. 75 КК України, вважає за можливе звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням оскільки його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів, на думку суду, можливе без реального відбування покарання з покладенням на нього обовязків, передбачених п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання цивільних позовів суд приходить до таких висновків.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 до початку судового розгляду заявили цивільний позов до ТОВ «Агросс», ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова компанія «Уніка». Потерпілі неодноразово уточнювали позовні вимоги та остаточно просили суд стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_6 в рахунок завданої матеріальної шкоди, а саме витрат, понесених на лікування в розмірі 5468 грн. 64 коп. та на користь ОСОБА_7 11258 грн. 76 коп.; стягнути солідарно з ТОВ «Агросс» та ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рахунок моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоровя в розмірі 10000 грн. на кожного потерпілого; стягнути солідарно з ТОВ «Агросс» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн.

В судовому засіданні представник потерпілих та потерпілий ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позові. Потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що внаслідок ДТП в нього та його дружини, ОСОБА_7 значно погіршився стан здоровя, вони дуже важко пережили цю подію. ОСОБА_7 продовжує лікуватися.

Обвинувачений та захисник у вирішенні цивільного позову покладався на розсуд суду.

Представник цивільного відповідача, ТОВ «Агросс», в судовому засіданні позов визнала частково, заперечувала проти стягнення з ТОВ «Агросс» завданої моральної шкоди, яка, на її думку, підлягає стягненню саме з ОСОБА_2

Цивільний відповідач, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позов не надав.

Судом встановлено, що потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було понесено витрати на придбання ліків: в період з грудня 2015 року до лютого 2016 року на загальну суму 10785 грн. 86 коп. (коли згідно з медичною документацією лікування проходили двоє потерпілих) та в період з лютого до квітня 2016 року (включно) в сумі 5706 грн. 52 коп., коли лікування проходила лише потерпіла ОСОБА_7

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених вимог щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди, а саме витрат на лікування, суд приходить до висновку про можливість задоволення вимог лише в частині документально підтверджених витрат в розмірі 10785 грн. 86 коп. на двох потерпілих та 5706 грн. 52 коп. в рахунок відшкодування завданої шкоди потерпілій ОСОБА_7

Щодо обґрунтованості вимог про стягнення витрат на лікування з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» суд приходить до таких висновків.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Агросс», як власника транспортного засобу «ГАЗ-3307» АЕ 9266 АВ на час ДТП була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Уніка» на підставі поліса АЕ/5988026 від 27 жовтня 2015 року.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого є, в тому числі, шкода, повязана з лікуванням. Статтею 24 зазначеного Закону передбачено, що у звязку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, повязані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоровя, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що документально підтверджені витрати на лікування підлягають стягненню з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь потерпілих, а саме на користь ОСОБА_6 в сумі 5392 грн. 93 коп. (половина витрат від суми витрат на лікування за період з грудня 2015 року до лютого 2016 року) та 11 099 грн. 45 коп. (половина витрат на лікування за період з грудня 2015 року до лютого 2016 року та витрати на лікування з лютого до квітня 2016 року) - на користь ОСОБА_7. Ці витрати не перевищують сум страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоровю потерпілого (100000 грн.) та з урахуванням нульової франшизи, які передбачені умовами договору страхування.

Щодо вимог позивачів про стягнення завданої моральної шкоди, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у фізичному булю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Враховуючи характер кримінального правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілих, ступінь вини обвинуваченого, який вчинив необережний злочин, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає за можливе визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_6 в розмір 3000 грн., а потерпілій ОСОБА_7 в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого є, в тому числі, моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав

ушкодження здоровя під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю.

Відповідно до умов договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який укладений між ТОВ «Агросс» та ПрАТ «СК «Уніка» ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100000 грн. на одного потерпілого, отже розмір грошового відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 5000 грн.

Завдана моральна шкода підлягає відшкодуванню потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 саме ПрАТ «СК «Уніка» з огляду на таке.

Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Солідарної відповідальності страховика, страхувальника та винної особи ані договором, ані законом не передбачено, тому вимоги потерплих про солідарне стягнення з ТОВ «Агросс», ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_9 завданої моральної шкоди є необґрунтованими.

Так само суд вважає необґрунтованими вимоги потерпілих про солідарне стягнення з ТОВ «Агросс» та ОСОБА_2 витрат на правову допомогу з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було понесено витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, повязані з оплатою допомоги представника потерпілого відносяться до витрат на правову допомогу та згідно зі ст. 118 КПК України є процесуальними витратами.

Згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Отже, документально підтвердженні процесуальні витрати, які здійсненні потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають стягненню саме з обвинуваченого ОСОБА_2, а не солідарно з ТОВ «Агросс» та ОСОБА_2, як помилково вважають потерпілі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.

Також до початку судового розгляду ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до ТОВ «Агросс», ОСОБА_2 та ПрАТ «Стархова компанія «Уніка». З урахування уточнених позовних вимог ОСОБА_5 просив суд стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на його користь завдану матеріальну шкоду, а саме витрати на лікування в сумі 2239 грн. 44 коп.; стягнути з ОСОБА_2 на його користь завдану моральну шкоду в сумі 5000 грн., а також стягнути з ТОВ «Агросс» та ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування понесених витрат на правову допомогу в сумі 1250 грн. з кожного.

Цивільний позивач, ОСОБА_5, в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги, оскільки йому також було завдано тілесні ушкодження та моральну шкоду через погіршення стану здоровя.

Обвинувачений та захисник у вирішенні цивільних позовів покладалися на розсуд суду.

Представник цивільного відповідача, ТОВ «Агросс», в судовому засіданні позов визнала.

Цивільний відповідач, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позов не надав.

Судом встановлено, що в наслідок ДТП, що сталася 12 грудня 2015 року ОСОБА_5 отримав легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком спеціаліста судово-медичного експерта № 293 від 14 березня 2016 року. Ним було понесено витрати на лікування, а саме витрати на придбання ліків в сумі 1776 грн. 99 коп., які є документально підтвердженими та, на думку суду, підлягають відшкодуванню. Витрати в розмірі 300 грн. як благодійні внески та в розмірі 162 грн. 45 коп. як оплата послуг Дніпродзержинського відділення СМЕ, на думку суду, відшкодуванню не підлягають, оскільки ці витрати не повязані з лікуванням.

Щодо обґрунтованості вимог про стягнення витрат на лікування з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», суд приходить до таких висновків.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Агросс», як власника транспортного засобу «ГАЗ-3307» АЕ 9266 АВ на час ДТП була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Уніка» на підставі поліса АЕ/5988026 від 27 жовтня 2015 року.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого є, в тому числі, шкода, повязана з лікуванням. Статтею 24 зазначеного Закону передбачено, що у звязку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, повязані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоровя, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що документально підтверджені витрати на лікування підлягають стягненню з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь цивільного позивача ОСОБА_5 в сумі 1776 грн. 99 коп., тобто у межах витрат сум страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоровю потерпілого та з урахуванням нульової франшизи, які передбачені умовами договору страхування.

Щодо вимог позивача про стягнення завданої моральної шкоди, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у фізичному булю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Враховуючи характер кримінального правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_5, ступінь вини обвинуваченого, який вчинив необережний злочин, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає за можливе визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5 в розмірі 1000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд приймає до уваги, що моральна шкода підлягає відшкодуванню в цьому випадку страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» у відповідності до положень ст. 23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Однак відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808 цс15 право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. Тому вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_2 завданої моральної шкоди суд вважає законним та обґрунтованими.

Щодо стягнення з ОСОБА_2 та ТОВ «Агросс» на користь ОСОБА_5 понесених ним процесуальних витрат, суд приходить до таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Відповідно до ч. 1 ст. 61 КПК України цивільний позивач має права та обовязки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 було понесено процесуальні витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, повязані з оплатою допомоги представника цивільного позивача відносяться до витрат на правову допомогу та згідно зі ст. 118 КПК України є процесуальними витратами.

У звязку з чим суд приходить до висновку, що цивільний позивач ОСОБА_5 має право на відшкодування понесених ним процесуальних витрат, проте такі витрати підлягають стягненню саме з обвинуваченого.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.

Також до початку судового розгляду цивільний позов було заявлено власником автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_10 до ТОВ «Агросс», ОСОБА_2 та ПАТ «Стархова компанія «Уніка». Відповідно до уточненої позовної заяви ОСОБА_10 просив суд стягнути з ТОВ «Агросс» завдану матеріальну шкоду внаслідок пошкодження автомобіля в результаті ДТП в розмірі 119096 грн. 99 коп.; стягнути з ОСОБА_2 на його користь завдану моральну шкоду в сумі 5000 грн.; стягнути з ТОВ «Агросс» та ОСОБА_2 понесені матеріальні витрати, понесені ним для отримання висновку про завдану шкоду, в розмірі 800 грн. солідарно, а також стягнути солідарно з ТОВ «Агросс» та ОСОБА_2 понесені ним витрати на правову допомогу.

В судове засідання цивільний позивач ОСОБА_10 не зявився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Його представник у судовому засіданні цивільний позов підтримав з підстав, зазначених у ньому.

Обвинувачений та захисник у вирішенні цивільних позовів покладалися на розсуд суду.

Представник цивільного відповідача, ТОВ «Агросс», в судовому засіданні позов визнала.

Цивільний відповідач, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позов не надав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_10 є власником автомобіля НОМЕР_2.

Відповідно до звіту № 0029/03 про визначення матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 31 березня 2016 року матеріальні збитки, завдані власнику Mercedes-Benz 308D держ.номер АЕ9820ЕВ в наслідок його пошкодження складають 119096 грн. 99 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 знаходиться в трудових відносинах з власником транспортного засобу «ГАЗ-3307» АЕ 9266 АВ, що підтверджується його трудовою книжкою, довідкою про доходи тощо. 12 грудня 2015 року, коли був вчинений злочин, ОСОБА_2 знаходився на роботі, що підтверджується відповідним маршрутним листом та виконував свої трудові обовязки, тобто керував автомобілем на правових підставах.

Відповідно до правової позиції, яка викладена Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-108 цс 13 аналіз норм ст.ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Суд приймає до уваги, що цивільно-правова відповідальність ТОВ «Агросс», як власника автомобіля, була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», яка відповідно до умов договору та ст.ст. 22, 28 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобовязана відшкодувати завдану майнову шкоду, проте відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15 потерпілий фактично має право обирати, до кого предявляти позов, до страховика або ж до заподіювача шкоди, цивільно-правова відповідальність якого застрахована.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог ОСОБА_10 про стягнення з ТОВ «Агросс» як власника джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоду, завданої матеріальної шкоду у звязку з пошкодженням його майна.

Щодо вимог позивачів про стягнення завданої моральної шкоди, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Враховуючи характер кримінального правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_10, ступінь вини обвинуваченого, який вчинив необережний злочин, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає за можливе визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди ОСОБА_10 в розмірі 1000 грн.

Суд приймає до уваги, що моральна шкода підлягає відшкодуванню в цьому випадку страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» у відповідності до положень ст. 23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Однак відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808 цс15 право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. Тому вимоги ОСОБА_10 про стягнення з ОСОБА_2 завданої моральної шкоди суд вважає законним та обґрунтованими.

Щодо витрат, понесених ОСОБА_10 на отримання звіту про розмір завданих збитків в сумі 800 грн. суд приходить до такого.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_10 було понесено витрати, повязані з послугами спеціаліста щодо визначення розміру завданого матеріального збитку у звязку з пошкодженням автомобіля в сумі 800 грн.

Відповідно до ст.ст. 118, 122 КПК України витрати, повязані із залученням спеціалістів є процесуальними витратами.

Оскільки цивільним позивачем ОСОБА_10 було понесено процесуальні витрати, повязані із залучення спеціаліста, який визначив розмір завданого матеріального збитку, суд приходить до висновку про те, що такі витрати підлягають відшкодуванню, проте саме обвинуваченим, а не ОСОБА_2 та ТОВ «Агросс» солідарно, як помилково вважає цивільний позивач.

Щодо стягнення з ОСОБА_2 та ТОВ «Агросс» на користь ОСОБА_10 понесених ним процесуальних витрат, суд приходить до таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Відповідно до ч. 1 ст. 61 КПК України цивільний позивач має права та обовязки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_10 було понесено процесуальні витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, повязані з оплатою допомоги представника цивільного позивача відносяться до витрат на правову допомогу та згідно зі ст. 118 КПК України є процесуальними витратами. У звязку з чим суд приходить до висновку, що цивільний позивач ОСОБА_10 має право на відшкодування понесених ним процесуальних витрат, проте такі витрати підлягають стягненню саме з обвинуваченого.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_10 підлягає частковому задоволенню.

Питання про розподіл процесуальних витрат, а саме витрат на залучення експерта в сумі 1152 грн. підлягає вирішенню в порядку ч. 2 ст. 124 КПК України.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Судом також встановлено, що під час судового розгляду було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження, а саме ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2016 року накладено арешт на автомобіль НОМЕР_3, що належить ТОВ «Агросс» та накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Агросс» в сумі не більше 159685 грн. 38 коп.

У відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України суд приходить до висновку, що вжиті заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню після набрання вироком суду законної сили.

Запобіжні заходи до обвинуваченого не застосовувались.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 50, 52, 57,65, 66, 75,76,77 Кримінального кодексу України, ст.ст. 124, 129, 368, 370, 374, 376, 458, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді виправних робіт строком на шість місяців за його місцем роботи та з відрахуванням із суми заробітку ОСОБА_2 десяти відсотків в дохід держави без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку один рік.

На підставі ст.. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_2 обовязки: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01193, м.Київ, вул..Кіквідзе, 14в) на користь ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешкає за адресою: АДРЕСА_1) в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 5392 грн. 93 коп. та 3000 грн. в рахунок завданої моральної шкоди

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01193, м.Київ, вул..Кіквідзе, 14в) на користь ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_6, мешкає за адресою: АДРЕСА_1) в рахунок завданої матеріальної шкоди 11 099 грн. 45 коп. та 5000 грн. в рахунок завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, мешкає за адресою: вул.. Глаголєва, 9/54 м.Камянське Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешкає за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_6, мешкає за адресою: АДРЕСА_1) в рахунок відшкодування понесених процесуальних витрат на правову допомогу 2500 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01193, м.Київ, вул..Кіквідзе, 14в) на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, мешкає за адресою: пров.Кузнєцова, 9, м.Камянське Дніпропетровської області) в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 1776 грн. 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, мешкає за адресою: вул.. Глаголєва, 9/54 м.Камянське Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, мешкає за адресою: пров.Кузнєцова, 9, м.Камянське Дніпропетровської області) в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1000 грн. та 2500 грн. понесених процесуальних витрат на правову допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_10 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Агросс» (код ЄДРПОУ 25013096, свід. № 40333749, ІПН 250130904030, вул.. Медична, 3, офіс 22, м.Камянське Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, мешкає за адресою: пр.. Комсомольський, 12АДРЕСА_2) в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 119096 грн. 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, мешкає за адресою: вул.. Глаголєва, 9/54 м.Камянське Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, мешкає за адресою: пр.. Комсомольський, 12АДРЕСА_2) 4300 грн.: 1000 грн. в рахунок завданої моральної шкоди; 800 грн. витрати на залучення спеціаліста; 2500 грн. витрати на правову допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання вироком суду законної сили скасувати арешт, накладений на майно ТОВ «Агросс» на підставі ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, мешкає за адресою: вул.. Глаголєва, 9/54 м.Камянське Дніпропетровської області) процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 1152 грн. в дохід держави.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.Ю.Шевченко