Постанова № 62094740, 18.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/998/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Вовченко O.A., судді Стеценко О.О., судді Бжассо Н. В. розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України на Одеській залізниці, МВС України про визнання незаконним та скасування наказу, про зобовязання видати новий наказ, про зобовязання внести зміни до трудової книжки, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і грошової допомоги, про зобовязання внести зміни до кошторису видатків, суд -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, (далі ОСОБА_1, позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом та 12 квітня 2016 року з заявою про уточнення позовних вимог до Управління МВС України на Одеській залізниці МВС України про

- визнання незаконним та зобовязання Управління МВС України на Одеській залізниці скасувати наказ від 17.02.2016 року № 1 у частині звільнення ОСОБА_1, за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року;

- зобовязання Управління МВС України на Одеській залізниці видати новий наказ, яким звільнити ОСОБА_1, за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та днем звільнення у новому наказі встановити день прийняття судового рішення по суті у справі №815/998/16;

- зобовязання Управління МВС України на Одеській залізниці внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1, у частині запису про звільнення за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року на дату судового рішення по суті;

- зобовязання Управління ВМС України на Одеській залізниці сплатити на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу, у звязку із затримкою видачі трудової книжки та затримки проведення розрахунку по день судового рішення по суті справи;

- зобовязання Управління МВС України на Одеській залізниці сплатити на користь ОСОБА_1, одноразову грошову допомогу при звільненні;

- зобовязання МВС України, як розпорядника коштів, внести зміни до кошторису видатків Управління МВС України на Одеській залізниці та передбачити за загальним фондом державного бюджету за КЕКВ 2112 «Оплата праці. Грошове забезпечення» грошові суми необхідні для сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день прийняття судового рішення по суті справи та сплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові та в заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 82-88) зазначено, що у звязку із реформуванням органів внутрішніх справ, керівництвом МВС України прийнято рішення про ліквідацію транспортної міліції. В Управлінні МВС України на Одеській залізниці 22.06.2015 року створено комісію з ліквідації, загальною чисельністю 30 осіб. Розширеною нарадою робочої групи з координації проведених заходів з ліквідації підрозділів міліції на залізницях при керівництві МВС України від 26.08.2015 року прийнято рішення про вжиття вичерпних заходів з призначення на посади в органах поліції працівників, які включені до складу комісій з ліквідації управлінь на залізницях для завершення процесу ліквідації. У штатних структурах Головних управлінь Національної поліції в областях, створено сектори з ліквідації управлінь на транспорті. У підпорядкуванні Головного управління Національної поліції в АР Крим та м. Севастополі (вул. Осипова, 23, м. Одеса, 65012) створено секторів з ліквідації Управління МВС України на Одеській залізниці у кількості п'яти посад. Наказом МВС України від 21.08.2015 року № 1004, призначено позивача членом комісії з ліквідації УМВС України на Одеській залізниці - т.в.о. начальника відділу матеріального забезпечення УМВС України на Одеській залізниці. Так як до 06.11.2015 року УМВС України на Одеській залізниці не ліквідовано, на підставі вимог Закону України «Про Національну поліцію» видано наказ УМВС України на Одеській залізниці від 06.11.2015 року № 139 о/с, яким позивача звільнено за п. 64 «з» (у зв'язку із переходом у встановленому порядку на службу в інші міністерства) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. 04.02.2016 року позивачем отримано лист від ГУНП в АР Крим та м. Севастополі про відмову у прийнятті позивача на посаду. 18.02.2016 року позивачем отримано лист від УМВС України на Одеській залізниці від 17.02.2016 року № 8/38 про те, що наказом УМВС від 17.02.2016 № 1 внесено зміни до наказу УМВС від 06.11.2015 року № 139 о/с, яким УМВС України на Одеській залізниці самовільно, безпідставно змінено пункт мого звільнення 06.11.2015 року за п. 64 «з» (у зв'язку із переходом у встановленому порядку на службу в інші міністерства) на звільнення за п. 64 «г» (через скорочення штатів) теж з 06.11.2015 року, не беручи до уваги, що таке рішення приймається 17.02.2016 року. На час звільнення 06.11.2015 року за п. 64 «з» позивачу не видано трудову книжку та не виплачено грошове забезпечення на день прийняття рішення про звільнення. Роботодавець, виключно з власною ініціативи та незрозумілих підстав, прийняв незаконне рішення, визначеного у наказі від 17.02.2016 року не тільки про зміну статті звільнення, але й звільнивши позивача за новою статтею датою, яка вже минула 06.11.2015 року. Роботодавцем фактично порушено строки розрахунку та строки видачі трудової книжки. Також, позивачем з посиланням на ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначено, що він проходив службу в органах внутрішніх справ України та має вислугу, понад 10 років та, відповідно, має право на отримання одноразової грошової допомоги. Однак не отримав одноразову грошову допомогу.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги зазначені в заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 82-88).

25 березня 2016 року від Управління МВС України на Одеській Залізниці надійшли заперечення на адміністративний позов (а.с. 35-37), де з посиланням на приписи ст. ст. 7, 16, 18 Закону України «Про міліцію», п.1, п.5, п.8, п.9, п.10, п.11 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. На момент видання спірного наказу позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України та мав спеціальне звання капітан міліції. 02 липня 2015 року Верховною ОСОБА_2 України прийнято ОСОБА_3 України «Про Національну поліцію», який набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. ОСОБА_3 опубліковано у офіційному друкованому виданні Голос України 06.08.2015 року. Всі працівники міліції вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Закон України «Про міліцію» втрачає чинність з 07.11.2015 року. З цього дня таке поняття як служба в міліції перестає існувати і численні органи внутрішніх справ по всій країні залишаються без працівників. ОСОБА_1, не було прийнято на службу до Національної поліції та на момент вступу в дію наказу було відсутнє будь-яке погодження (пропозиція тощо) щодо прийняття позивача на службу до поліції. Управління, виконуючи належним чином вимоги Закону, звільнило ОСОБА_1, зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Твердження позивача про поданий ним рапорт про переведення до поліції саме по собі не може бути підставою для видання наказу про звільнення у звязку з переведення до іншого відомства, міністерства чи установи, оскільки необхідне погодження від такого органу (установи), про прийняття особи на службу.

Представник Управління МВС України на Одеській Залізниці заперечував проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_1, посилаючись на обставини зазначенні в запереченнях на адміністративний позов.

31 березня 2016 року до суду надійшли заперечення проти адміністративного позову від представника МВС України (а.с. 67-68), де зазначено, що МВС України не визнає позовну вимогу з таких підстав. МВС України, як головним розпорядником бюджетних коштів прийнято рішення про ліквідацію Управління МВС України на Одеській залізниці та призначено відповідну ліквідаційну комісію. Управлінням МВС України на Одеській залізниці не передбачено виконання будь-яких функцій, як бюджетною установою, крім тих, що повязані з їх ліквідацією. З посиланням на ст. 111, ст. 112 ЦК України, в запереченнях зазначено, що вимога позивача щодо внесення змін до кошторису в частині можливого настання в майбутньому певної обставини та необхідність передбачення для цього грошових коштів має гіпотетичний характер та суперечить положенням цивільного законодавства в частині врегулювання порядку ліквідації юридичної особи. Заявляючи вимогу до МВС щодо внесення змін до кошторису УМВС на Одеській залізниці, позивач не зазначає у чому полягає порушення його прав зі сторони МВС, та яка саме норма порушена цим субєктом владних повноважень для захисту якої він просить суд захистити своє право шляхом зобовязання МВС внести зміни до відповідного кошторису.

Представник відповідача МВС України в судові засідання не зявлявся належним чином та завчасно повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 43 Конституцій України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб…. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

ОСОБА_1, з 13.08.2001 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджено записом в послужному списку позивача (а.с. 72-77).

Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням з міліції, права і обов'язки працівників міліції визначені Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію», міліція в Україні, це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно ст. 18 Закону України «Про міліцію», порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені в Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114.

Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Приписами п.15 ч.1 ст. 3 КАС України, визначено, що публічна служба, це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Служба в органах внутрішніх справ, це різновид державної служби, що відбувається в спеціалізованому органі виконавчої влади і здійснюється спеціально уповноваженими суб'єктами з метою реалізації функцій держави в практичній юридичній діяльності. Вона має всі риси і принципи державної служби як різновиду професійної служби.

Проходження служби в органах внутрішніх справ України відноситься до публічної служби. Спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та такі справи повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

09 березня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, оскільки вважає, що відповідачами порушені його права.

Судом встановлено, що позивач проходив службу на посаді старшого інспектора з пожежної безпеки відділу матеріального забезпечення Управління МВС України на Одеській залізниці.

Отже, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, та відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України відноситься до публічної служби.

08 червня 2015 року, МВС України прийнято наказ № 661 «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці».

Наказом МВС України № 1004 від 21.08.2015 року «Про внесення змін до наказу МВС від 08.06.2015 року № 661», додаток до пункту 3 «Склад комісії з ліквідації Управління МВС України на Одеській залізниці» викладено в новій редакції (а.с. 16). До складу комісії з ліквідації Управління МВС України на Одеській залізниці включено т.в.о. начальника відділу матеріального забезпечення УМВС України на Одеській залізниці ОСОБА_1 (а.с. 17-19).

02 липня 2015 року прийнятий ОСОБА_3 України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, який набрав чинності 07.11.2015 року. З прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» з 07.11.2015 року втратив чинність ОСОБА_3 України «Про міліцію».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну поліцію», національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до п.7 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, Кабінету Міністрів України в місячний строк передбачено забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів (зазначена норма чинна з 07.08.2015 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (чинна з 24.09.2015 року) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, та утворити територіальні органи Національної поліції.

Приписами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ч. 2 ст. 33). Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи (ч. 9 ст. 36).

Статтею 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці станом на дату прийняття рішення перебуває в стані припинення.

Згідно ст. 244-2 КАС України, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові по справі № 21-267а12, де вказано, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Отже, з зазначеного вбачається, що ліквідація державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників установи, що ліквідується.

Положеннями пунктів 8 - 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону (опубліковано 06.08.2015 року) всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів (п.8). Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції (п.9). Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (п.10).

Отже, Законом України «Про Національну поліцію» передбачено право осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ (міліції) і відповідають вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, за їх бажанням (згодою) можуть бути прийнятими на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, тобто до 06.11.2015 року включно. У разі не прийняття на службу до поліції через невідповідність вимогам до поліцейських, або ж відмови від проходження служби в поліції, працівника міліції звільняють зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, тобто, на підставі пункту 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З приписів п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» вбачається, що передумовою видання наказу про призначення особи на посаду в поліцію є отримання від цієї особи згоди.

З досліджених доказів, що наявні в матеріалах справи судом встановлено, що 06.11.2015 року на імя т.в.о. начальника Управління МВС України на Одеській залізниці, позивачем подано рапорт про звільнення у запас Збройних Сил за п. 64 «з» (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 06 листопада 2015 року згідно з п.9 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ (а.с. 78). На даному рапорті наявна резолюція начальника Управління МВС України на Одеській залізниці для відділу кадрового забезпечення з датою від 07.11.2015 року «До наказу».

На підставі досліджених доказів, судом встановлено, що позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби в поліції, що, відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадових осіб зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Наказом т.в.о. начальника Управління МВС України на Одеській залізниці ОСОБА_4, № 139 о/с від 06.11.2015 року, згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил за п. 64 «з» (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) майора міліції ОСОБА_1, (М-120583) старшого інспектора з пожежної безпеки відділу матеріального забезпечення Управління МВС України на Одеській залізниці, сплативши премію за відпрацьований час у жовтні та листопаді місяці 2015 року у розмірі 180 відсотків (а.с. 127-131). Підставою для прийняття наказу в зазначеній частині відповідачем вказано рапорт ОСОБА_1, від 06.11.2015 року.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730, утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, в тому числі і Головне управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

26 січня 2016 року помічником начальника Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з кадрового забезпечення майором поліції ОСОБА_2, проведено перевірку за фактами, викладеними в зверненні ОСОБА_1 від 11.01.2016 року щодо поновлення його трудових прав з подальшим працевлаштуванням за вх. № 2-Л. За результатами перевірки звернення ОСОБА_1, прийнято висновок (а.с. 124-126), де серед інших пропозицій зазначено в п.4 «рекомендувати ліквідаційній комісії УМВС України на Одеській залізниці внести зміни до пункту наказу від 06.11.2015 № 139 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 64 «з» (у звязку із переходом у встановленому порядку на службу в інші міністерства...), та вважати його звільненим з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ». Висновок за результатами звернення ОСОБА_1, 26.01.2016 року затверджено т.в.о начальника ГУНП в АР Крим та м. Севастополі генералом поліції третього рангу ОСОБА_5

17 лютого 2016 року головою ліквідаційної комісії УМВС України на Одеській залізниці ОСОБА_6, видано наказ 1о/с (По особовому складу) «У часткову зміну пунктів наказу УМВС України на Одеській залізниці від 06.11.2015 року № 139 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1, (М-120583) старшого інспектора з пожежної безпеки відділу матеріального забезпечення Управління МВС України на Одеській залізниці, вважати звільненим за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає: 14 років 02 місяці 23 дні, у пільговому обчисленні складає: 19 років 04 місяці 20 днів. Підстава: висновок службового розслідування від 26.01.2016 року» (а.с. 133).

Під час розгляду справи до суду відповідачами не надано належних та допустимих доказів, що ліквідаційна комісія УМВС України на Одеській залізниці є підпорядкованою Головному управлінню Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та що висновок посадової особи ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за наслідками звернення ОСОБА_1 може бути підставою для видання наказу іншою юридичною особою, а саме Управлінням МВС України на Одеській залізниці.

Підстави звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, визначені в Положенні про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, а саме що звільнення провадиться: за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії; у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі; за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків; у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації; за службовою невідповідністю; у звязку з набранням законної сили судовим рішенням щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що повязані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі.

До суду відповідачем - УМВС України на Одеській залізниці не надано належних доказів звільнення позивача у зв'язку із скороченням штатів з 06.11.2015 року, а висновок посадової особи Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (юридичної особи з якою позивач не знаходився в трудових відносинах) від 26.01.2016 року не є підставою для звільнення позивача, оскільки висновок перевірки звернення громадянина не визначений, як підстава звільнення згідно Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1, підлягає задоволенню в частині, шляхом визнання незаконним скасування наказу УМВС України на Одеській залізниці від 17.02.2016 року № 1 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року.

В адміністративному позові позивач просив суд зобовязати Управління МВС України на Одеській залізниці видати новий наказ, яким звільнити ОСОБА_1 за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та днем звільнення у новому наказі встановити день прийняття судового рішення по суті у справі № 815/998/16.

Суд зазначає, що видання наказів в установах МВС України, в тому числі і в Управлінні МВС України на Одеській залізниці, щодо призначення та звільнення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ є дискреційним повноваженням посадової особи органу МВС України.

Дискреційні повноваження, це сукупність прав і обов'язків, що дають можливість діяти на власний розсуд у межах закону. Дискреційні повноваження є елементом компетенції, і їх використання повинно відбуватися лише у рамках закону, що відповідає принципу законності та зміцнює законність. Власний, вільний розсуд - це повноваження, надані особі, яка наділена владою, вибирати між двома або більше альтернативами, коли кожна альтернатива законна. Отже, це вибір лише із законних альтернатив.

Отже прийняття наказів, щодо звільнення з органів внутрішніх справ в Управлінні МВС України на Одеській залізниці є дискреційним повноваженням саме посадової особи Управління МВС України на Одеській залізниці.

Днем звільнення є останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

До суду не надано доказів, що 18 жовтня 2016 року - день прийняття рішення по справі № 815/998/16 є останнім днем, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині зобовязання Управління МВС України на Одеській залізниці видати новий наказ, яким звільнити ОСОБА_1 за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та днем звільнення у новому наказі встановити день прийняття судового рішення по суті у справі № 815/998/16 не підлягає задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1, про зобов'язання Управління МВС України на Одеській залізниці внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1, у частині запису про звільнення за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року на дату судового рішення по суті, судом встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1, серії ВА № 089217 (а.с. 80-81), наявні два записи. Перший запис датований 13.08.2001 року про прийняття на службу в органах внутрішніх справ (підстава наказ ОВС від 13.08.2001 року № 71 о/с); другий запис датований 06.11.2015 року про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (підстава наказ № 139о/с від 06.11.2015 року).

Судом встановлено, що наказ Управління МВС України на Одеській залізниці № 139о/с від 06.11.2015 року, (підстава звільнення позивача зазначена в трудовій книжці) не скасований не відмінений в законодавчо установленому порядку та не оскаржується позивачем, а тому суд дійшов висновку, що вищевказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

В адміністративному позові позивач зазначив, що 18.02.2016 року він отримав лист від УМВС України на Одеській залізниці від 17.02.2016 № 8/38 про те, що наказом УМВС від 17.02.2016 року № 1 о/с внесено зміни до наказу УМВС від 06.11.2015 № 139 о/с, про змінену пункту звільнення 06.11.2015 року за п. 64 «з» (у зв'язку із переходом у встановленому порядку на службу в інші міністерства...) на п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 06.11.2015 року.

УМВС України на Одеській залізниці не надано до суду належних доказів, щодо ознайомлення позивача з наказом № 1 о/с від 17.02.2016 року.

Звільнення зі служби працівників міліцій здійснюється у відповідності до Закону України «Про міліцію», та відповідно до розділу VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Однак вказаними нормативними актами не визначено порядок видачі наказу про звільнення працівнику, трудової книжки та проведення розрахунку з працівником.

В постанові від 17 лютого 2015 року № 21-8а/15 Верховний Суд України зазначив, що будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.

Положеннями ст. 3 КЗпП України, передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором

Оскільки зазначені правовідносини (про звільнення працівника, видачі трудової книжки та проведення розрахунку з працівником) не врегульовані спеціальним законодавством, суд застосовує приписи КЗпП України.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи…

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301, трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Пунктом 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, визначено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Судом встановлено, що Управління МВС України на Одеській залізниці після прийняття наказів № 139 о/с від 06.11.2015 року та 1о/с від 17.02.2016 року не видало позивачу під розписку трудову книжку, а також не направляло на адресу реєстрації позивача поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що позивачу не видано своєчасно копію наказу про звільнення, а також в порушення приписів ст. 47 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників», не видано трудову книжку та не здійснено розрахунок.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Приписами ст. 117 КзПП України, передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум в установлені строки, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація має виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Положеннями ст. 235 КзПП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 року N 58, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці», передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Положеннями п.п. «з» п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, визначено, що Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, зазначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (пп.2 п.8 Порядку).

Враховуючи, що час затримки видачі позивачу трудової книжки та здійснення розрахунку з позивачем по даній справі необхідно розраховувати з 07.11.2015 року по 18 жовтня 2016 року (дата прийняття постанови по справі).

Час вимушеного прогулу позивача з 06.11.2015 року по 18 жовтня 2016 року (листопад 2015 року 17 днів, грудень 2015 року 23 дні, січень 2016 року -19 днів, лютий 2016 року 21 день, березень 2016 року 22 дні, квітень 2016 року 21 день, травень 2016 року 19 днів, червень 2016 року 20 днів, липень 2016 року 21 день, серпень 2016 року 22 дні, вересень 2016 року - 22 дні, жовтень 2016 року 12 днів) становить 239 днів

Згідно довідки УМВС України на Одеській Залізниці від 24 березня 2016 року № 8/80 заробіток за попередні перед звільненням два календарні місяці : вересень 2015 року 4708,87 грн., та жовтень 2015 року 5529,18 грн., середня заробітна плата складає 5119,02 грн., (а.с. 38).

При здійснені розрахунку, судом встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача складає 238,09 грн., = (10238,05 (заробітна плата за вересень жовтень 2015 року): 43 (кількість робочих днів в вересні і жовтні 2015 року).

Враховуючи зазначене, для повного захисту прав ОСОБА_1, про захист яких він просить, з урахуванням приписів ч.2 ст. 11 КАС України, суд дійшов висновку про стягнення з УМВС України на Одеській Залізниці на користь ОСОБА_1, середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, у звязку із затриманням видачі трудової книжки та затримки проведення розрахунку за період з 06.11.2015 року по 18 жовтня 2016 року за 239 днів в сумі 56903,51 грн., (238,09 (середньоденна заробітна плата позивача)х239 днів (час затриманням видачі трудової книжки та затримки проведення розрахунку) = 56903,51 грн.,).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже рішення в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання в розмірі 5119,02 грн.

Позивачем заявлена вимога про зобов'язання Управління МВС України на Одеські залізниці сплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які звільнені зі служби, зокрема, у зв'язку із проведенням організаційних заходів має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з наявністю 10-річної вислуги та звільненням зі служби, зокрема, з указаних підстав.

Пунктом 14 Порядку передбачено, що одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною інспекцією техногенної безпеки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).

Військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Із наведених норм випливає, що обов'язок з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби законодавець покладає як, в даному випадку на МВС України так і на інші утворені відповідно до законів України правоохоронні органи, так і на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади залежно від того, були відряджені зазначені військовослужбовці для подальшого проходження служби в органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади чи ні.

У разі коли військовослужбовці звільняються безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах, куди вони були відряджені для подальшого проходження служби із залишенням на військовій службі, обов'язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби покладається законодавцем на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади відповідно, до яких були відряджені зазначені військовослужбовці та у яких вони працювали.

Враховуючи, що позивач до видання наказу 139 о/с (а.с. 12), про звільнення проходив службу в Управлінні МВС України на Одеській залізниці, отже і виплата одноразової грошової допомоги за рахунок коштів органу, у якому позивач працював.

Під час розгляду справи до суду від Управління МВС України на Одеській залізниці надано лист № 13/623 від 07.03.2016 року адресований до директора ДФОП України щодо виділення додаткових асигнувань для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

З зазначеного вбачається, що Управління МВС України на Одеській залізниці вживає заходів, щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, однак до суду не надані належні докази щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги

Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1, в частині позовних вимог про зобов'язання Управління МВС України на Одеській залізниці сплатити на користь ОСОБА_1, одноразову грошову допомогу при звільненні підлягає задоволенню.

В уточненому адміністративному позові позивачем визначена вимога до МВС України про зобовязання МВС України, як розпорядника коштів, внести зміни до кошторису видатків Управління МВС України на Одеській залізниці та передбачити за загальним фондом державного бюджету за КЕКВ 2112 «Оплата праці. Грошове забезпечення» грошові суми/необхідні для сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день прийняття судового рішення по суті справи та сплати одноразової грошової допомоги при звільнені.

Відповідно до ст. 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228), кошторис бюджетної установи (далі - кошторис) - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Підстави внесення змін до кошторису визначені приписами ст. 47 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ.

Однак приписами Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, не передбачено внесення змін до кошторису підпорядкованої установи за наслідками розгляду в судах справ.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1, знаходився у трудових правовідносинах з Управління МВС України на Одеській залізниці, та всі обовязкові виплати позивачу здійснювалися саме Управлінням МВС України на Одеській залізниці.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

В постанові від 10.04.2012 року (справа № 21-1115во10) Верховний Суд України, проаналізувавши положення частини першої ст.2 та ст. 17 КАС України, висловив наступну правову позицію: «суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням».

Відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача є підставою для відмови у позові.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

При розгляді справи судом не встановлено, що відповідачем - МВС України порушено права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобовязання МВС України, як розпорядника коштів, внести зміни до кошторису видатків Управління МВС України на Одеській залізниці та передбачити за загальним фондом державного бюджету за КЕКВ 2112 «Оплата праці. Грошове забезпечення» грошові суми/необхідні для сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день прийняття судового рішення по суті справи та сплати одноразової грошової допомоги при звільнені не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Розглянувши адміністративний позов в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1, підлягає частковому задоволенню, а саме в частині: визнання незаконним та зобов'язання Управління МВС України на Одеській залізниці скасувати наказ від 17.02.2016 року № 1 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року; стягнення з УМВС України на Одеській Залізниці на користь ОСОБА_1, середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, у звязку із затриманням видачі трудової книжки та затримки проведення розрахунку за період з 06.11.2015 року по 18 жовтня 2016 року за 239 днів в сумі 56903,51 грн., (238,09 (середньоденна заробітна плата позивача)х239 днів (час затриманням видачі трудової книжки та затримки проведення розрахунку) = 56903,51 грн.,); зобов'язання Управління МВС України на Одеській залізниці сплатити на користь ОСОБА_1, одноразову грошову допомогу при звільненні.

Керуючись ст.ст.11, 69-71, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України на Одеській залізниці від 17.02.2016 року № 1 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року.

Стягнути з Управління МВС України на Одеській Залізниці (код ЄДРПОУ 08603376) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, у звязку із затриманням видачі трудової книжки та затримки проведення розрахунку за період з 06.11.2015 року по 18 жовтня 2016 року за 239 днів в сумі 56903,51 грн.,

Зобов'язати Управління МВС України на Одеській залізниці сплатити на користь ОСОБА_1, одноразову грошову допомогу при звільненні.

Постанову суду в частині стягнення з Управління МВС України на Одеській Залізниці (код ЄДРПОУ 08603376) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 5119,02 грн., допустити до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Вовченко O.A.

Суддя Стеценко О.О.

Суддя Бжассо Н. В.