Рішення № 62094210, 19.10.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2016 р.Справа № 916/2697/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 21/08-013 від 04.01.2016р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №222 від 29.03.2016р.;

Від третьої особи: ОСОБА_2 за довіреністю №21/17 від 04.01.2016р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ до Овідіопольської центральної районної лікарні, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: публічного акціонерного товариства „ОДЕСАГАЗ, про стягнення 204 504,90 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ (далі по тексту ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Овідіопольської центральної районної лікарні про стягнення суми заборгованості у розмірі 204 504,90 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 163 981,91 грн., пені у розмірі 31 538,44 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3 086,45 грн., інфляційних витрат у розмірі 5898,10 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобовязань за договором № 008727(3)-БТ на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів від 03.07.2015р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати за спожитий природний газ.

Ухвалою від 03.10.2016р. господарським судом в порядку ст. 27 ГПК України було залучено публічне акціонерне товариство „ОДЕСАГАЗ до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Під час розгляду даної справи представник позивача підтримав позовні вимоги ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ до Овідіопольської центральної районної лікарні. Представник відповідача у судовому засіданні по даній справі визнав основну заборгованість перед відповідачем за поставлений природний газ та просив суд зменшити розмір нарахованої ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ пені. В свою чергу представник публічного акціонерного товариства „ОДЕСАГАЗ надав суду письмові пояснення по суті спору, у відповідності до яких публічне акціонерне товариство „ОДЕСАГАЗ підтримує позовні вимоги ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ до Овідіопольської центральної районної лікарні та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

03.07.2015р. між ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ (Постачальник) та Овідіопольською центральною районною лікарнею (Споживач) було укладено договір № 008727(3)-БТ на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів (далі по тексту договір № 008727(3)-БТ від 03.07.2015р.), відповідно до п.2.1 якого Постачальник постачає природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбаченому договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Договір № 008727(3)-БТ від 03.07.2015р. відповідно до п. 11.1 набирає чинності з дня його підписання та укладається в частині постачання природного газу на термін до 31.12.2015р., а в частині оплати за надані послуги до їх повного здійснення.

Згідно з п. 3.10 договору № 008727(3)-БТ від 03.07.2015р. Постачальник здійснює постачання природного газу на протязі року, у тому числі по місяцях: жовтень 5 тис. м. куб., листопад 6 тис. м. куб., грудень 9,54 тис. м. куб.

Згідно з п.2.4 договору № 008727(3)-БТ від 03.07.2015р. газ передається на пункти споживання, обладнані вузлами обліку з коректором та розташовані за адресами: Одеська область, смт. Великодолинськ, вул. Семашко, 3.

Додатковою угодою № 2 від 29.12.2015р. сторони домовились продовжити термін дії договору до 31.03.2016р. з урахуванням положень ст. ст. 6, 40 Закону України „Про здійснення державних закупівель №1197-VII від 10.04.2014р. (з наступними змінами і доповненнями), відповідно до яких дія договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному у попередньому році. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.Виходячи з положень п. п. 3.6, 3.9 договору № 008727(3)-БТ від 03.07.2015р. обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передача газу та прийняття послуг з його транспортування газорозподільним газопроводами, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку. Акти прийому-передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником. Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Позивачем прийняті на себе за договорами зобов'язання щодо постачання відповідачу природного газу протягом періоду з січня 2016 по березень 2016 р. включно виконувались належним чином, а відповідачем було прийнято від ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ поставлений протягом вищезазначеного періоду природний газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу №01/008727 від 31.01.2016 р. (обсяг спожитого природного газу за вказаний період складає 10771 куб. м.); №02/008727 від 29.02.2016 р. (обсяг спожитого природного газу за вказаний період складає 7248 куб. м.); №03/008727 від 31.03.2016р. обсяг спожитого природного газу за вказаний період складає 1007 куб. м.) за адресою, зазначеною у п. 2.4 договору № 008727(3)-БТ від 03.07.2015р.

На підставі актів приймання-передачі природного газу позивачем було складено рахунки-фактури № 008727 від 03.02.2016р. на суму 93 714,17 грн., №008727 від 02.03.2016р. на суму 61 679,03 грн., №008727 від 01.04.2016р. на суму 8 588,71 грн. При цьому, 01.08.2016р. між ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ та Овідіопольською центральною районною лікарнею було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016р. по 01.08.2016р., у відповідності до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 163 981,91 грн.

Відповідно до п.5.1 договору № 008727(3)-БТ від 03.07.2015р. розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Положеннями абзаців 1,3 п. 5.6 договору № 008727(3)-БТ від 03.07.2015р. передбачено, що оплата за спожитий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів вартості газу. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка фактури.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не здійснив оплату вартості спожитого природного газу, поставленого позивачем протягом спірного періоду, в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору за Овідіопольською центральною районною лікарнею рахується прострочена заборгованість перед позивачем в розмірі 163 981,91 грн., яка визнана Овідіопольською центральною районною лікарнею в судовому засіданні по даній справі.

В результаті викладеного, позовні вимоги ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ в частині стягнення суми основного боргу із Овідіопольської центральної районної лікарні у розмірі 163 981,91 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості природного газу, поставленого на виконання умов договору № 008727(3)-БТ від 03.07.2015р., позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано Овідіопольській центральній районній лікарні на суму основної заборгованості у розмірі 163 981,91 грн. за період з 11.02.2016р. по 26.09.2016р. до сплати 3% річних у сумі 3 086,45 грн. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок відсотків річних, господарський суд, зазначає наступне.

Оскільки кінцевою датою сплати вартості спожитого природного газу відповідно до п. 5.6 договору № 008727(3)-БТ від 03.07.2015р. є 10-те число місяця, наступного за розрахунковим, то суд доходить наступного висновку: простроченим відповідно до рахунка-фактури № 008727 від 03.02.2016р. є період з 11.02.2016р. по 26.09.2016р.; відповідно до рахунка-фактури №008727 від 02.03.2016р. простроченим є період з 11.03.2016р. по 26.09.2016р.; відповідно до рахунка-фактури №008727 від 01.04.2016р. простроченим є період з 12.04.2016 по 26.09.2016р. (оскільки останній день оплати спожитого газу припав на вихідний день, то в силу положень п. 5 ст. 254 ЦК України простроченим вважається період починаючи з 12.04.2016р.). З урахуванням викладеного розмір нарахованих трьох відсотків річних складає 1 763,88 грн., 1 013,90 грн. та 118,59 грн. відповідно по кожному із зазначених вище періодів. Таким чином, загальний розмір нарахованих трьох відсотків річних складає 2 896,37 грн.

З огляду на вищезазначене, з Овідіопольської центральної районної лікарні на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних у загальній сумі 2 896,37 грн., що має наслідком часткове задоволення позовних вимог у зазначені частині.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції на суму основної заборгованості у розмірі 163 981,91 грн. за період з 11.02.2016р. по 26.09.2016р., які складають 5 898,10 грн., через порушення останнім власних зобовязань у спірних правовідносинах. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд з урахуванням висновків, викладених вище по тексту рішення, зазначає, що розмір по кожному із трьох прострочених періодів складає 5 118,24 грн., 3 629,86 грн. та 415,41 грн. відповідно (загальний розмір складає 9 163,51 грн.).

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи вищезазначене та з урахуванням п. п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, з Овідіопольської центральної районної лікарні на користь позивача підлягають стягненню збитки від інфляції у розмірі 5 898,10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 7.2. договору № 008727(3)-БТ від 03.07.2015р. передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених відповідним розділом 5 договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З посиланням на наведені умови договору № 008727(3)-БТ від 03.07.2015р. позивачем було нараховано Овідіопольській центральній районній лікарні до сплати пеню в сумі 31 538,44 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок даної штрафної санкції, заявленої до стягнення, господарський суд, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, зазначає що загальний розмір пені складає 30 272,80 грн.

Проте, вирішуючи питання про розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню із відповідача на користь ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ в межах даної справи, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 (з наступними змінами та доповненнями), якими встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, враховуючи сферу діяльності відповідача, який забезпечує потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території, та факт його фінансування за рахунок бюджетних коштів, неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного з боку Овідіопольської центральної районної лікарні порушення власних грошових зобовязань щодо оплати вартості спожитого природного газу, їх істотного розміру у порівнянні з сумою основної заборгованості, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України та принципом збалансованості інтересів сторін вважає за правомірне зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій до 1000,00 грн. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 1000,00 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості Овідіопольської центральної районної лікарні перед ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ в загальній сумі 173 776,38 грн., яка складається з суми основного боргу 163 981,91 грн., трьох відсотків річних у розмірі 2 896,37 грн., суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 5 898,10 грн., пені в сумі 1000,00 грн. витікає з умов укладеного між сторонами по справі договору № 008727(3)-БТ від 03.07.2015р., положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ до Овідіопольської центральної районної лікарні відповідно до ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 612, 615, 617, 625, 629, 632, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та незважаючи на зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій за ініціативою суду відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Овідіопольської центральної районної лікарні /67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Т.Шевченка, 422, код ЄДРПОУ 01998845/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ /65003, м. Одеса, вул. Одарія б. 1, код ЄДРПОУ 39525257/ суму основного боргу у розмірі 163 981 /сто шістдесят три тисячі девятсот вісімдесят одна/ грн. 91 коп., три відсотки річних у розмірі 2 896 /дві тисячі вісімсот девяносто шість/ грн. 37 коп., суму інфляційного збільшення боргу у розмірі 5 898 /пять тисяч вісімсот девяносто вісім/ грн. 92 коп., пеню у розмірі 1000 /одна тисяча/ грн. 00 коп., судовий збір в сумі 3 036 /три тисячі тридцять шість/ грн. 90 коп. Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 19 жовтня 2016 р.

Суддя С.П. Желєзна