Ухвала суду № 62093359, 10.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 жовтня 2016 року м. Київ К/800/26383/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги представника виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області (далі - виконавчий комітет) на судові рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2016 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету, міського голови м. Ніжина, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року представник виконавчого комітету звернувся з касаційною скаргою на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, якими позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Ніжинського міського голови Лінника А.В. від 21 березня 2016 року №132-К «Про звільнення з посади начальника юридичного відділу апарату Ніжинської міської ради ОСОБА_1». Поновлено позивачку на посаді начальника юридичного відділу апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради з 21 березня 2016 року. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 20409,89 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ставиться вимога про скасування судових рішень та ухвалення нового. Вказується на правомірність звільнення позивачки згідно з пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), оскільки протягом місяця згоди на заміщення вакантних посад від неї не надходило.

Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми, касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, є безпідставні.

За правилами, викладеними в пункті 6 статті 36 КЗпП, підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.

Виходячи з положень зазначеної норми, роз'яснень, викладених в абзаці першому пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 (зі змінами і доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів», трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП у разі, коли внаслідок змін в організації виробництва і праці змінились істотні умови роботи працівника за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою на тому самому підприємстві, установі, організації і у зв'язку з чим він відмовляється від роботи.

Як зазначено у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП, під змінами в організації виробництва і праці, мається на увазі в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, у виконавчому комітеті, де працювала позивачка, мали місце зміни в організації виробництва і праці. Зокрема, у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 422 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Ніжинською міською радою прийнято рішення від 2 лютого 2016 року №30-7/2016, яким затверджено структуру апарату виконавчого комітету, його виконавчих органів та їх загальну чисельність.

На виконання цього рішення, розпорядженням міського голови від 3 лютого 2016 року №36-К введено в дію новий штатний розпис, за яким посада начальника юридичного відділу апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради не передбачалася.

Згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Отже, задовольняючи позовні вимоги частково суди виходили з того, що відповідач не мав правових підстав для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП, оскільки фактично відбулось скорочення посади, яку вона займала, а не зміни істотних умов праці.

З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області на судові рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2016 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, міського голови м. Ніжина, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Олексієнко