Ухвала суду № 62093022, 18.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 жовтня 2016 рокусправа № 808/7071/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі №808/7071/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

11 вересня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «РУЖ» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просила: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №00008408262201 від 05 квітня 2015 року, №00008508262201 від 05.04.2015 року, №00008608262201 від 05.04.2015 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідач дійшов помилкових висновків за наслідками перевірки з приводу завищення позивачем собівартості придбаного товару за рахунок орендованих автомобілів, оскільки право на оренду транспортних засобів та використання їх у своїй господарській діяльності із подальшим збільшенням собівартості товару визначено чинним податковим законодавством. Також позивач наголошує, що не відповідають дійсності висновки перевіряючих щодо включення до податкового кредиту позивача незареєстрованих податкових накладних, оскільки видані на адресу позивача податкові накладні, включені до податкового кредиту спірного періоду, на паперових носіях були належним чином зареєстровані в реєстрі податкових накладних про що свідчить витяг з реєстру. В свою чергу, безпідставними є і висновки податкового органу щодо невідповідності вимоги Закону господарської операції з поставки насіння соняшника у розмірі 255.8 т., оскільки факт поставки товару підтверджується відповідними первинними документами, зокрема, товарно-транспортними накладними. Вказане у своїй сукупності, на думку позивача, свідчить на користь необхідності скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення №00008408262201 від 05 квітня 2015 року, №00008508262201 від 05.04.2015 року, №00008608262201 від 05.04.2015 року.

Не погодившись з постановою суду відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ РУЖ до складу витрат необґрунтовано віднесені витрати на сплату вартості орендної плати, оскільки в ході перевірки був здійснений аналіз, та встановлено, що у 2014 році підприємством було придбано та передано на переробку соняшник у кількості 42933757 кг. Середньомісячний показник насіння соняшнику, який було транспортовано орендованими транспортними засобами, складає 3068,22 кг в місяць. В ході аналізу встановлено, що підприємством у лютому, червні, липні та серпні 2014р. було передано соняшнику менше ніж середньомісячний показник, що вказує на недоцільність використання орендованого автотранспорту. Також встановлено, що у серпні 2014р. підприємством не відвантажувалась олія соняшникова, ввезення якої здійснюється орендованим автотранспортом згідно договору оренди транспортних засобів від 18.02.2014р. №608. Окрім того, соняшник у кількості 255,88т вартістю 1 602 197,50 грн., згідно наданих ТТН, був розвантажено за адресою м.Запоріжжя, вул. Глісерна, тобто за юридичною адресою підприємства. За вказаною адресою знаходиться офісне приміщення ТОВ РУЖ загальною площею 10м2, отже соняшник у кількості 255,88т. не міг бути відвантажений за вказаною адресою, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій. В порушення п. 194.1 ст.194, п.198.6. ст.198, п.201.1 ст.201, п.201,6 ст. 201, п.201.10 ст.201 ПК України ТОВ РУЖ за період з 04.02.2013 по 31.12.2014 безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 81 464 грн., оскільки зазначені накладні не були внесені до електронного реєстру.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 20.04.2015 року по 13.05.2015 року посадовими особами ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «РУЖ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 04.02.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якого складено акт від 20.05.2015 року за №22/08-26-22-01/38563144.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «РУЖ»:

п. 138.8, п. 138.2, п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п . 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.210 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями ТОВ «РУЖ», що призвело до заниження податку на прибуток за період з 04.02.2013 по 31.12.2014 р. на загальну суму 213 497 грн. в т.ч. по періодам: 2014 рік 213 497 грн.

п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями ТОВ «РУЖ» занижено суму авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті в березні, квітні 2015 року на загальну суму 35582.0 грн., у тому числі по періодах:

березень 2015 року на суму 17791.00 грн.;

квітень 2015 року на суму 17791.00 грн.;

п. 194.1 ст. 194, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами і доповненнями ТОВ «РУЖ» за період з 24.02.2013 року по 31.12.2014 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість задекларований до сплати у розмірі 81 464 грн., у т.ч. по періодах:

лютий 2014 року 23122 грн.;

травень 2014 року 39 167 грн.;

листопад 19175 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення:

№00008408262201 від 05 квітня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість всього на суму 81 464.00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 20 366.00 грн.;

№00008508262201 від 05 квітня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання х податку на прибуток всього на суму 213 497.00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції всього на суму 53 374.25 грн.

№00008608262201 від 05 квітня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за авансовим платежем з податку на прибуток за основним платежем на суму 35 582.00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8 895.5 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень рішень №00008408262201, №00008508262201, №00008608262201 від 05 квітня 2015 року є предметом спору переданого на вирішення спору.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що правомірність формування позивачем податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підтверджено складеними належним чином первинними документами, відтак висновки відповідача, викладені в акті перевірки та прийняті на їх підстави податкові повідомлення рішення є такими, що прийняті із порушенням вимог податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПКУ встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПКУ передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; загальновиробничих витрат…

Згідно п. г п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПКУ до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ТОВ РУЖ і громадянином ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_4 укладені договори оренди транспортних засобів від 10.02.2014р. №238, від 07.10.2014р. №3187 та від 18.02.2014р. №608.

Відповідно до умов договору від 10.02.2014р. №238 орендар передає в оренду транспортні засоби у кількості 32 штук.

Відповідно до п.2.1. зазначеного Договору орендна плата за використання транспортних засобів складає 64 000 грн., в тому числі орендна плата кожного вантажного автомобіля встановлюється у розмірі 2500,00 грн. за повний місяць оренди, орендна плата кожного причепу встановлюється у розмірі 1500,00 грн. на місяць, загальна вартість предмету оренди встановлюється у розмірі 24000,00 грн. за кожен повний місяць оренди.

Відповідно до умов договору від 07.10.2014р. № 3178 орендар передає в оренду транспортні засоби у кількості 10 штук.

Відповідно до п.3.1. зазначеного Договору орендна плата за використання транспортних засобів складає 9500 грн. за кожен повний місяць оренди.

Відповідно до умов договору від 18.02.2014р. №608 орендар передає в оренду транспортні засоби у кількості 22 штук.

Відповідно до п.2.1. зазначеного Договору орендна плата за використання транспортних засобів складає 20 000 грн., в тому числі орендна плата кожного вантажного автомобіля встановлюється у розмірі 2500,00 грн. за повний місяць оренди.

Факт передачі транспортних засобів підтверджується ОСОБА_5 від 28.02.2014 р. № 28/02; від 31.03.2014 р. № 31/03; 30.04.2014 р. № 30/04; від 31.05.2014р. № 31/05; від 30.06.2014р. № 31/06; від31.07.2014р. № 31/07; від31.08.2014р. №; від 31/08; від 30.09.2014р. № 30/09; від 31.10.2014 р. № 31/10; від 31.10.2014 р. № 31/10-1; від 30.11.2014р. № 30/11-1 ; від 30.11.2014р. № 30/11, від 31.12.2014№ 31/12 ; від 31.12.2014 р. №31/12-1.

ТОВ РУЖ вартість послуг з оренди віднесло до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Також, судом встановлено, що між ТОВ РУЖ (покупець) та СВК Перемога (постачальник) укладений договір поставки від 27.06.2014 р., згідно якого постачальник зобовязується поставити у власність покупця продукцію власного виробництва (соняшник 452.600 т.), в обємі та за ціною визначеною в договорі. Поставка товару здійснюється на умовах EXW автомобільним транспортом покупця.

На підставі наявних в матеріалах справи первинних документів, судом також встановлено, що відповідно до умов договору СВК Перемога поставило ТОВ РУЖ насіння соняшнику на суму 222788 грн. 02 коп. ТОВ РУЖ за свій рахунок здійснило перевезення насіння соняшнику за ТТН від 30.06.2014 р., товар прийнято за видатковими накладними від 30.06.2014 р. №№ 1461, № 1460, вартість товару оплачена постачальнику та віднесена до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Судом встановлено, що сторонами було налагоджено господарські відносини шляхом проведення перемовин між директором ТОВ «РУЖ» ОСОБА_6 та директором СВК «Перемога» ОСОБА_5, для організації здійснення поставки СВК «Перемога» було направлено менеджера ОСОБА_7,Ю який діяв за довіреністю №192 від 27.06.2014 року, вказане підтверджується листом директора СВК «Перемога» ОСОБА_5.

Факт понесення витрат у звязку зі здійсненням господарської діяльності у перевіряємий період з перевіряємими контрагентами підтверджується оборотно-сальдовими відомостями позивача.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження факту здійснення господарських операцій з отримання в оренду транспортних засобів та придбання товару, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обовязкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем аналізованих сум податку на додану вартість у податковій звітності за перевіряємий період.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідачем в ході перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог норм податкового законодавства при обрахуванні обєкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість з огляду на те, що оскільки пунктом призначення товару, поставленого на виконання договору поставки, в ТТН зазначений офіс підприємства, то соняшник не міг бути відвантажений за вказаною адресою, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з п. 13.11 глави 13 Правил, якщо вантажоодержувач не може прийняти вантаж від Перевізника, інший пункт призначення та умови поставки вантажу визначаються за погодженням з вантажовідправником.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи ТТН в графі «вантажоодержувач» зазначено «ТОВ «РУЖ», вул. Глісерна, 8, потім ТОВ «Солт - Ойл» згідно договору №2 від 07.02.2014 року між ТОВ «Солт Ойл» та ТОВ «РУЖ»», в графі «переадресування вантажу» зазначено «ТОВ «РУЖ» 69008 м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 1».

Тобто, позивач у визначений Законом спосіб вирішив питання щодо переадресування товару за іншою адресою, а саме 69008 м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 1 за місцем розташування складських приміщень, вказане свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальності здійснення господарської операції з поставки товару з огляду на неможливість розташування товару за адресою вул. Глісерна, 8, м. Запоріжжя.

Позивачем, на підтвердження факту отримання товару за адресою саме 69008 м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 1 до суду апеляційної інстанції надано договір зберігання від 17.02.2014 року, відповідно до якого ТОВ «РУЖ» (поклажодавець) передає, а ТОВ «Солт-Оіл» (зберігач), який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. тролейбусна, 1, приймає на зберігання майно, асортимент, кількість та вартість якого визначається згідно видаткових накладних або актів прийому передачі товару.

В свою чергу, на підставі договору №2 від 07 лютого 2014 року на переробку давальницької сировини, ТОВ «РУЖ» (замовник) доручає, а ТОВ «Солт-Ойл» (виконавець) зобовязується виконати роботи з переробки насіння соняшника, лушпиння соняшникове, а замовник зобовязується прийняти виконану роботу та оплатити її вартість. Так, передача позивачем придбаного у СВК Перемога соняшнику ТОВ «Солт-Ойл» та подальша його переробка підтверджується специфікаціями виходу готової продукції, актом прийму передачі послуг, в свою чергу, наявність у ТОВ «Солт-ойл» потужностей для здійснення переробки соняшнику підтверджується Експлуатаційним дозволом для потужностей (обєктів) з виробництва, переробки та реалізації харчових продуктів.

Досліджені вище документи щодо правовідносин з ТОВ «СолтОйл» з приводу прийняття, оприбуткування та використання придбаної у СВК Перемога продукції були надані позивачем в судовому засіданні 18.10.2016 року, сторонами в ході судового засідання підтверджено, що вказані документи були надані представником позивача до суду першої інстанції, однак, не знайшли свого відображення в рішенні суду.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає за можливе їх врахувати під час розгляду справи, та з огляду на відповідність документів вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» для умов підтвердження факту здійснення господарської діяльності, суд вважає їх належним доказом на підтвердження факту поставки товару від СВК Перемога на виконання умов договору поставки від 27.06.2014 р на користь позивача за адресою зазначеною в графі ТТН ««переадресування вантажу» «ТОВ «РУЖ» 69008 м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 1»».

Крім зазначеного, в своїй апеляційній скарзі, відповідач вказує, що в ході аналізу встановлено, що підприємством у лютому, червні, липні та серпні 2014р. було передано соняшнику менше ніж середньомісячний показник, що вказує на недоцільність використання орендованого автотранспорту, для перевезення соняшнику у вказаних місяцях та як наслідок віднесення витрат на оренду транспортних засобів, які включено до собівартості продукції та віднесено складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2014р.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, під господарською діяльністю, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписи податкового кодексу України, не ставляють в залежність право платника податків на формування податкового кредиту, врахування витрат, що мають значення для визначення обєкту оподаткування від наявності чи відсутності доцільності здійснення тих чи інших господарських операцій, отримання від них прибутку, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності, та не виключає можливість правомірного сподівання особи на отримання доходів від господарських операцій у певному обсязі.

Господарська діяльність також як і підприємницька, проводиться особою на власний ризик, тобто при здійсненні всіх необхідних дій, заходів, укладанні відповідних угод, тощо, особа не може бути впевненою, що той обсяг господарських операцій, на який вона розраховувала неодмінно матиме місце. Таким чином придбаваючи послуги з оренди транспортних засобів та відносячи суму видатків до валових витрат відповідного звітного періоду, платник податку не знає і не може знати, чи виправдаються вимушені витрати майбутнім прибутком, та чи матиме він достатній обсяг поставок товару та чи потребуватиме він його з метою продажу на користь інших осіб.

При цьому, як вже зазначалось, приписи п. г п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПКУ чітко визначають право платника на віднесення до складу загальновиробничих витрат витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Відтак, висновки податкового органу з приводу відсутності законних підстав для віднесення позивачем до складу витрат витрати по оренді транспортних засобів з огляду лише на недоцільність їх оренди при відповідному обсязі поставки, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає також необґрунтованими висновки відповідача про те, що до складу податкового кредиту необґрунтовано віднесені суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

ТОВ РУЖ надані до суду податкові накладні, що видані ТОВ ШЛАРЛАТ (від 17.02.2014 р.), Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (від 11.11.2014р. № 112) та Приватного акціонерного товариства Єлизаветівське (від 15.05.2014 р. № 4/2). Згідно витягу з єдиного реєстру податкових накладних № 25301353, податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 25.02.2014 р., 24.11.2014 р. та 16.05.2014 р.

Відповідно до п198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Оскільки, надані позивачем податкові накладні складені у відповідності до вимог податкового законодавства та є зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні законні підстави для заперечення права позивача на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі №808/7071/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:Ю.М. Дадим

Суддя:І.Ю. Богданенко