Ухвала суду № 62092950, 11.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 жовтня 2016 року

справа № 808/1394/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердянська Сільгосптехніка»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердянська Сільгосптехніка» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Бердянська об’єднана державна податкова інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – Бердянська ОДПІ) звернулась до суду з вищевказаним позовом, згідно з яким просить стягнути кошти у сумі податкового боргу з податку на додану вартість та з єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 100 193, 92 грн. з рахунків платника податків у банках обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердянська Сільгосптехніка» (код 37595542).

В обґрунтування своїх вимог контролюючий орган зазначає, що відповідач має податковий борг у розмірі 100 193, 92 грн. який у визначений законодавством строк не сплатив.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 99953,28 грн. та єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 240,64 грн. відповідачем не сплачено, заборгованість перед бюджетом не погашена.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції протиправно не переніс розгляд справи, у зв’язку із відсутністю відповідача у судовому засіданні 24.05.2016 року, що позбавило можливості останнього подати докази на спростування заявлених позовних вимог. Стверджує, що судом не було в повній мірі досліджено докази наявності чи відсутності податкового боргу станом на момент розгляду справи. Зазначає про те, що сума податкового боргу є значно меншою, ніж визначено контролюючим органом.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердянська Сільгосптехніка» зареєстровано Бердянським міськрайонним управлінням юстиції Запорізької області 10.03.2011р. та перебуває на податковому обліку у Бердянській ОДПІ з 12.03.2011р. з №14609.

Відповідач, станом на 13 квітня 2016 року, має податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 99953,28 грн. та пеня єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 240,64 грн., що підтверджується довідкою контролюючого органу про стан частини податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердянська Сільгосптехніка». (а.с.6)

Заборгованість виникла внаслідок несплати відповідачем грошового зобов'язання, визначеного в податкових деклараціях податку на додану вартість:

- №9175058842 від 19.08.2015, в якій відповідачем самостійно визначено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1422,00 грн., граничний термін сплати 30.08.2015р.;

- №9194523056 від 20.09.2015 – 12455,00 грн., граничний термін сплати 30.09.2015р.;

- уточнюючий розрахунок до декларації №9217355241 від 22.10.2015 за 01.07.2015 – 25592,00 грн.;

- уточнюючий розрахунок до декларації №9217355241 від 22.10.2015 за 01.07.2015 – 768,00 грн.;

- №9215705083 від 20.10.2015 – 24417,00 грн.;

- уточнюючий розрахунок до декларації №9237422201 від 20.11.2015 за 01.09.2015 – 11800,00 грн.;

- уточнюючий розрахунок до декларації №9237422201 від 20.11.2015 за 01.09.2015 – 354,00 грн.;

- №9237245179 від 19.11.2015 – 7321,00 грн.;

- уточнюючий розрахунок до декларації №9257785693 від 21.12.2015 за 01.10.2015 – 825,00 грн.;

- уточнюючий розрахунок до декларації №9257785693 від 21.12.2015 за 01.10.2015 – 25,00 грн.;

Крім того, у зв’язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов’язань, контролюючим органом, в порядку статті 129 Податкового кодексу України, відповідачу нарахова пеня з податку на додану вартість в розмірі 14974,28 грн. та з єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 240,64 грн.

У зв’язку з наявною за відповідачем переплатою в розмірі 590,00 грн. та нарахуванням контролюючим органом пені в розмірі 0,53 грн. сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість складає 30280,53 грн.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача податкового боргу з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості, або інших доказів в обґрунтування її відсутності.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

У відповідності з п. 46.1. ст.46.1. Податкового Кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 59.1. ст.59 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.59.4. ст..59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності з п. 95.1 ст.95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що декларацією є документ, на підставі якого формується податкове зобов'язання. До обов'язків платника відноситься сплата податкового зобов'язання по декларації протягом 10 днів, що настають після граничного строку її подання. Якщо платник, не сплатив зобов'язання, то органи ДПС надсилають податкову вимогу у якій зазначається сума податкового зобов'язання яка має бути сплачена. У випадку несплати такого податкового зобов'язання, податковий борг погашається шляхом стягнення коштів зокрема з рахунків платника податків.

Як вбачаться з матеріалів справи, податковим органом було сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу №710-25 від 12 травня 2014 року, яка отримана останнім 02 червня 2014 року, що підтверджується підписом бухгалтера ТОВ «Бердянська Сільгосптехніка» на корінці податкової вимоги.

Тобто, враховуючи вимоги законодавства, позивачем було дотримано процедуру формування та надіслання податкової вимоги, що свідчить про наявність у боржника непогашеного податкового боргу та відповідно можливість податкового органу звернутися до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Посилання ТОВ «Бердянська Сільгосптехніка» в апеляційній скарзі на те, що відповідачем було сплачено суму податкового боргу до подання позовної заяви у справі №808/1394/16, колегія суддів вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з облікової картки відповідача сплачені ним протягом 2015 року суми на погашення податкового боргу зараховані позивачем в рахунок податкового боргу в порядку першочерговості податкових зобов’язань за минулі роки, в зв’язку з чим після направлення податкової вимоги податковий борг у підприємства збільшився (а.с.24-29).

Тобто, Бердянська ОДПІ здійснила процедуру погашення податкових зобов’язань у відповідності до вимог передбачених п.87.9 ст. 87 ПК України, а саме в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків.

У такому ж порядку в подальшому відбулося і зарахування коштів, податковим органом, з урахуванням вимог ст. 95 Податкового кодексу України вищезазначені суми сплачені відповідачем протягом 2015 року було зараховано в рахунок погашення податкового боргу відповідача, що виник раніше.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що внесена відповідачем сума в рахунок погашення податкового боргу, не призвела до повного погашення боргу, який рахується за підприємством, у той же час, як приписами п. 60.1 ст. 60ПК України передбачено відкликання податкової вимоги у випадку, коли відбулося повне погашення суми податкового боргу платника податків.

Таким чином, з огляду на неповне погашення суми податкового боргу, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність законних підстав вважати вимогу податкового органу відкликаною, з огляду на неповне погашення суми податкового боргу.

Між тим, щодо посилань заявника апеляційної скарги на те, що судом не було в повній мірі досліджено докази наявності чи відсутності податкового боргу станом на момент розгляду справи, а також про те, що сума податкового боргу є значно меншою, ніж визначено контролюючим органом, що підтверджується наданими до апеляційної скарги доказами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України с передбачено, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Таким чином, підставами для дослідження доказів, наданих до апеляційної скарги, та які відповідно, не були дослідженні в суді першої інстанції, є поважність ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави ненадання таких доказів, заявник апеляційної скарги посилається на те, що він не міг з’явитися на виклик суду 24.05.2016 року хоча і був належним чином повідомлений.

Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень, та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2016 року про відкриття провадження в адміністративній справі, відповідачу було запропоновано у разі невизнання адміністративного позову подати до 23 травня 2016 року письмові заперечення проти позову та докази на обґрунтування цих заперечень; докази погашення заборгованості (повністю або частково) на день розгляду справи, якщо таке мало місце; належним чином засвідчені копії усії витребуваних документів – до справи, оригінали – суду для огляду.

Вказану ухвалу представник ТОВ «Бердяська Сільгосптехніка» отримав 13 травня 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 35)

Таким чином, на думку суду, відповідач мав достатньо часу для надання доказів на спростування позовних вимог Бердянської ОДПІ, однак вказаною можливістю не скористався.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції здійснення розгляду справи без участі представника відповідача, з огляду на приписи ст.128 КАС України, відповідно до якої, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважним причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Поряд з цим, матеріали справи не містять будь-яких клопотань від відповідача, про відкладення розгляду справи.

Таким чином, неналежне користування представником ТОВ «Бердянська Сільгосптехніка» наданими йому процесуальними правами та обов’язками не може бути підставою скасування постанови суду першої інстанції.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердянська Сільгосптехніка» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський