Ухвала суду № 62091559, 19.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6321/16 Справа № 201/4115/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ткаченко Н. В. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 34

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт», третя особа - ОСОБА_3, про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» (далі - МКП «Дніпропетровський електротранспорт») про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, мотивуючи тим, що 23 березня 2013 року о 17 годині 01 хвилина в Жовтневому районі м.Дніпропетровська рухався автомобіль марки «Ауді А4», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить їй на праві приватної власності та перебував під керуванням ОСОБА_3

Вказувала на те, що під час проїзду вказаного автомобіля через перехрестя проспект Гагаріна та вулиці Чернишевського під перетином контактної мережі для руху трамваїв та тролейбусів, яка знаходиться під проїзною частиною проспекту Гагаріна м.Дніпропетровська, сталося коротке замкнення у перетині контактної мережі для руху трамваїв та тролейбусів.

Зазначала, що внаслідок короткого замкнення сталося розплавлення медяного дроту контактної мережі та розплавлена мідь вилилась на лобове скло її автомобіля, вказані обставини підтверджуються та встановлені довідкою-висновком ВДАІ ДМУ ГУМУС України від 11 квітня 2013 року.

Посилаючись на те, що вартість відновлення пошкодженого автомобіля марки «Ауді А4», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 15.935 грн.54коп., що підтверджується рахунком №258 від 16 березня 2016 року ТОВ «Агротехкомплект», просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з МКП «Дніпропетровський електротранспорт» матеріальні збитки в розмірі 15.935 грн.54 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 600 грн. та судовий збір.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2016 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального справа.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин у справі та їх повноту, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуванню рішення суду.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Поряд із засобами заохочення, виконання цивільних обов'язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства. Будь-яка особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 23 березня 2013 року о 17 годині 01 хвилина в Жовтневому районі м.Дніпро через перехрестя проспекту Гагаріна та вулиці Чернишевського під перетином контактної мережі для руху трамваїв та тролейбусів, яка знаходиться під проїзною частиною проспекту Гагаріна м.Дніпро, рухався автомобіль марки «Ауді А4», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та перебував під керуванням ОСОБА_3 (а.с.6)

Довідкою-висновком ВДАІ ДМУ ГУМУС України від 11 квітня 2013 року підтверджується те, що під час проїзду вказаного автомобіля сталося коротке замкнення у перетині контактної мережі для руху трамваїв та тролейбусів, внаслідок якого сталося розплавлення медяного дроту контактної мережі та розплавлена мідь вилилась на лобове скло автомобіля марки «Ауді А4», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.7,8).

Рахунком №258 від 16 березня 2016 року ТОВ «Агротехкомплект» підтверджується, що вартість відновлення пошкодженого автомобіля марки «АудіА4», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 15.935 грн.54 коп. (а.с.9).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача суми завданого матеріального збитку у розмірі 15.935 грн. 54 коп., оскільки саме відповідач є власником контактної мережі для руху трамваїв та тролейбусів, що ним не спростовано, та з огляду на вищезазначені ознаки джерела підвищеної небезпеки, суд вважає, що саме він повинен відшкодувати заподіяний відповідачу збиток не зважаючи на наявність (відсутність) в його діях вини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

У відповідності до вимог ч.ч.1,2,3,4 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах; якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення;

Особливі правила ст.1187 ЦК України діють тільки тоді, коли шкода завдана тими шкідливими властивостями об'єкту, завдяки яким діяльність з ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Суб'єктом відповідальності за вказаною статтею є володілець об'єкта, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, під яким слід розуміти особу, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за ст.1187 ЦК треба визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об'єктів. Як правило, обидві ознаки володільця джерела підвищеної небезпеки повинні мати місце, крім випадків, передбачених в законі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст.1192 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.9 зазначеної вище постанови, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини.

Статтями 10,60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статей 11,27,60 ЦПК, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

При цьому, у деліктних (не договірних) правовідносинах тягар доказування покладено не на позивача, а на відповідача.

У постанові від 03 грудня 2014 року №6-183цс14 Верховний Суд України дійшов правового висновку, що в цивільному процесі законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків,письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч.1 ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, відповідач для звільнення його від відповідальності за шкоду, спричинену ним як власником джерела підвищеної небезпеки, має довести, що шкода заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а також наявність вини володільця іншого джерела підвищеної небезпеки, який був учасником дорожньо-транспортної події, а позивач, до якого не пред'явлено зустрічних позовних вимог, має довести лише факт заподіяння йому шкоди та її розмір.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не довів належними та допустимим доказами відсутність своєї вини.

Під непереборною силою розуміється надзвичайна подія, шкідливим наслідкам якої не могла запобігти особа, зобов'язана це зробити. До таких подій відносяться стихійні лиха (наприклад, землетруси, повені), суспільні явища (наприклад, війна).

Звичайний дощ не відноситься до непереборної сили, оскільки МКП «Дніпропетровський електротранспорт» міг запобігти його шкідливим наслідкам, підтримуючи контакту мережу в належному стані.

У зв'язку цим посилання апеляційної скарги на довідку Державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології від 16 травня 2016 року №04.27/263, в якій зазначено, що впродовж дня 23 березня 2013 року, з 9 години до 20 години спостерігався дощ різної інтенсивності, кількість опадів склала 4,9 мм., увечері видимість порушував серпанок, внаслідок дощу відмічалася висока вологість повітря, яка впродовж дня коливалася від 77 до 96% (а.с.39), як на підставу для відмови у задоволенні позову є необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач протягом трьох років не зверталася до них з претензіями щодо відшкодування шкоди, а отже рішення суду підлягає скасуванню з подальшою відмовою у позові, також до уваги не приймаються, оскільки загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України), як вбачається з матеріалів справи позовну давність позивачем не пропущено.

Посилання апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції позбавив їх права звернутися з клопотанням про призначення по справі автотоварознавчої експертизи колегією суддів відхиляються, оскільки під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачу роз'яснювалися його права передбачені чинним законодавством. Будь яких клопотань зі сторони відповідача заявлено не було.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2016 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Петешенкова М.Ю.