Ухвала суду № 62091511, 18.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5709/16 Справа № 196/1262/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Гайдар І. О. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу начальника відділу державної виконавчої служби Юр'ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області

на ухвалу Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 року

по цивільній справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на дії начальника відділу державної виконавчої служби Юр'ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області, заінтересована особа - ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернулось до суду зі скаргою на дії начальника відділу державної виконавчої служби Юр'ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

У обґрунтування скарги було зазначено, що 19.05.2016 року на адресу ТОВ "Порше Мобіліті" надійшла постанова державного виконавця від 17.05.2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 196/1262/15-ц, виданого Юр'ївським районним судом Дніпропетровської області 27.04.2016 року, про звернення стягнення на предмет застави (автомобіль марки Volkswagen, модель Passat B7, кузов № НОМЕР_1, рік випуску 2012, колір коричневий) в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ "Порше Мобіліті" за кредитним договором. Причиною відмови у відкритті виконавчого провадження стала відсутність можливості вжиття заходів примусового стягнення, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Вважаючи, що у державного виконавця не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, заявник просить визнати незаконними дії начальника ВДВС Юр'ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області, скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 51085509 та зобов'язати ВДВС Юр'ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області відкрити виконавче провадження за виконавчим листом у справі № 196/1262/15-ц.

Ухвалою Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 року скаргу задоволено частково.

Скасовано постанову ВП № 51085509 від 17.05.2016 року начальника відділу державної виконавчої служби Юр'ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області Рєзніка Олега Сергійовича про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за виконавчим листом № 196/1262/15-ц, виданим Юр'ївським районним судом Дніпропетровської області 27.04.2016 р.

У іншій частині скарги відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою, начальник відділу державної виконавчої служби Юр'ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області звернувся з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про її скасування та відмову у задоволенні скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.05.2016 року до ВДВС Юр'ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області надійшла заява про примусове виконання виконавчого листа № 196/1262/15-ц, виданого Юр'ївським районним судом Дніпропетровської області 27.04.2016 р., про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ "Порше Мобіліті" за кредитним договором шляхом укладення кредитором від імені боржника договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

17 травня 2016 року начальник відділу державної виконавчої служби Юр'ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області Рєзнік О.С. прийняв та направив ТОВ "Порше Мобіліті" постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з підстав відсутності можливості вжиття заходів примусового стягнення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Тобто, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження (в прийнятті до провадження виконавчого документа), начальник відділу державної виконавчої служби керувався положеннями п. 8 ч. 1 ст. 26 Законом України «Про виконавче провадження» (наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження), посилаючись як на правову підставу для вчинення таких дій на статті 52, 54 та 62 цього ж Закону, якими врегульовано порядок звернення стягнення на майно боржника.

Також, відмова у відкритті виконавчого провадження обґрунтована тим, що на думку державного виконавця суд у резолютивній частині рішення визначив порядок його виконання, а тому відсутня можливість вжиття заходів примусового стягнення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що такі дії державного виконавця є порушенням Закону України «Про виконавче провадження», оскільки підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону, відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 217 ЦПК України визначено право суду, який ухвалив рішення, щодо визначення порядку його виконання, надання відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. 2 ст. 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Згідно до п.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з п.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" та які у відповідності до ч.1 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" зобов»язані вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень та неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії;здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою , зокрема виконавчі листи, що видаються судами.

За змістом п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника

про примусове виконання рішення.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено виключний перелік підстав за якими державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

З аналізу зазначених норм виходить, що з набранням законної сили судове рішення набуває обов'язковості. Обов'язковість судового рішення забезпечується можливістю його примусового виконання та юридичною відповідальністю за невиконання судового рішення. Примусове виконання судових рішень у цивільних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Тобто, нормами цивільного процесуального законодавства передбачена видача виконавчого листа за кожним рішенням, прийнятим по суті спору та яке набрало законної сили. Водночас, закон не ставить питання про видачу виконавчого листа в залежність від можливості або неможливості примусового виконання рішення суду. Підставою для видачі виконавчого листа є заява особи, на користь якої таке рішення ухвалено. Виконавчий лист є виконавчим документом, на підставі якого здійснюється примусове виконання судового рішення державною виконавчою службою.

Визначення безпосередньо в рішенні суду порядку його виконання не позбавляє позивача, на користь якого прийнято рішення, звернутись до державної виконавчої служби для вжиття заходів примусового виконання.

Європейський суд з прав людини наголошує, що за змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право на виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд» (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). В іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконавчий лист є ще одним інструментом захисту прав позивача, на користь якого прийнято рішення та задоволено позовні вимоги.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України, виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом (ч. 2 ст. 369 ЦПК України).

З огляду на наведену в попередньому абзаці норму права, виключно суду, який видав виконавчий документ, надано право за заявою відповідних осіб вирішувати питання про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Посадові особи державної виконавчої служби на стадії прийняття до провадження виконавчого документа не наділені правом оцінювати наперед можливості використання заходів примусового стягнення в рамках виконавчого провадження.

В даному випадку має місце перевищення державним виконавцем наданих повноважень та вільне тлумачення положень п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», що є неприпустимим. Зазначена правова норма передбачає наявність саме передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, а статті 52, 54 та 62 Закону України "Про виконавче провадження" лише регулюють порядок звернення стягнення на майно боржника, якого необхідно дотримуватись державному виконавцю при вчиненні таких дій.

Виходячи з норм ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що державним виконавцем без належних правових підстав прийнято оскаржуване рішення та відповідно вірно дійшов висновку про задоволення скарги в частині скасування постанови ВП №51085509 від 17.05.2006 року начальника відділу державної виконавчої служби Юр'ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області Рєзніка О.С. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за виконавчим листом № 196/1262/15-ц, виданим Юр'ївським районним судом Дніпропетровської області 27.04.2016 р.

Апеляційний суд у відповідності до вимог ст..303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки, у іншій частині ухвала суду не оскаржувалась, тому вона не перевіряється судом апеляційної інстанції.

Наведене свідчить про дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що ухвала судді першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу начальника відділу державної виконавчої служби Юр'ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області - відхилити.

Ухвалу Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко