Рішення № 62086731, 12.09.2016, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/158/16-ц

2/214/1149/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

12 вересня 2016 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Хомініч С.В.,

за участю:

секретаря Соколовської Т.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна» про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просила суд визнати кредитний договір №ML-0AU/2065/2006 від 10 жовтня 2006 року недійсним. В обґрунтування своїх вимог вказала, що 10.10.2006 між АКБ «Райффайзенбанк України» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ML-0AU/2065/2006, за умовами якого вона отримала кредит в розмірі 35700 доларів США для купівлі нерухомого майна зі сплатою відсотків за користування ним за фіксованою ставкою в розмірі 5,99% на рік. Вважає, що договір є таким, що суттєво порушує її права та норми чинною законодавства України. Згідно з п. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобовязаний повідомити споживача у письмовій форм і про кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення: в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; г) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; та ін. Банк такої інформації не надавав, жодного листа від банку вона не отримувала. Вважає, що банк ввів її в оману, оскільки під час пропонування продукції споживачу не надав або надав у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору. Що тягне за собою порушення вимог ЦК України. Також вважає, що банк порушив вимоги Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»: 2.4. Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією. Вважає пункт кредитного договору 1.4.1.5 «у випадку порушення Позичальником своїх зобовязань встановлених з підпунктів п.2.3.7., чи/та п.1.3.1.5., чи/та п.1.3.2.3. цього договору, Фіксована процентна ставка чи Фіксований відсоток підвищується на 4% річних за кожні 12 місяців невиконання чи неналежного виконання будь-якого з підпунктів п.2.3.7., чи/та п. 1.3.1.5., чи/та п.1.3.2.3. цього договору», що свідчить про дискримінації стосовно споживача зміни відсоткової ставки. Також в кредитному договорі відсутній розрахунок сукупної вартості кредиту. Що є грубим порушенням Постанови Правління Національного Банку України від 10.05.2007 № 168. Крім того банком було надано кредит в іноземній валюті, коли єдиним законним платіжним засобом на території України є гривня. Надання кредиту в іноземній валюті призвело до того, що позивач перебуває у дискримінаційному становищі відносно відповідача. На день укладення кредитного Договору іноземний курс валюти становив 1 долар США = 5,05 грн., та на сьогоднішній день становить 1 долар США = 23,487 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання її зобов'язання за кредитним Договором. Тобто, з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу, яку їй необхідно сплачувати значно зросла, в звязку із чим значно погіршився її фінансовий стан. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Хоче звернути увагу суду, що в кредитному договорі зазначено, що розмір її щомісячного платежу становили 468,04 доларів США. Виникає питання, як банк міг встановиш фіксований розмір щомісячного платежу, якщо для розрахунку процентів за користування кредитом буде плаваюча процентна ставка. На її думку, вказані умови кредитного договору суперечать положенням ЦК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, а отже є протиправними, тому кредитний договір підлягає визнанню недійсними в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити, посилаючись на обґрунтованість позовних вимог та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що у справі є поштові повідомлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Керуючись ст. 169, 224 ЦПК України, суд вважає, що дану справу можливо вирішити на підставі наявних в ній доказів, з урахуванням думки позивача за відсутності відповідача, ухваливши заочне рішення.

Суд, враховуючи пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно зясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.10.2006 між АКБ «Райффайзенбанк України» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ML-0AU/2065/2006, відповідно до п.1.2. якого позичальник отримав строковий кредит на купівлю нерухомого майна в розмірі 35700 доларів США з терміном користування кредитом до 10.10.2021 (а.с. 7-10).

Відповідно до п. 1.4.1.5 «у випадку порушення Позичальником своїх зобовязань встановлених з підпунктів п.2.3.7., чи/та п.1.3.1.5., чи/та п.1.3.2.3. цього договору, Фіксована процентна ставка чи Фіксований відсоток підвищується на 4% річних за кожні 12 місяців невиконання чи неналежного виконання будь-якого з підпунктів п.2.3.7., чи/та п. 1.3.1.5., чи/та п.1.3.2.3. цього договору» (а.с. 8 зворотній бік).

Як на підставу своїх вимог, позивач посилався на протиправність вказаної умови кредитного договору як такої, що суперечить нормам ЦК України та потенційно і безпідставно посягає на його майнові права як споживача послуг.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів позивача та заявлених ним вимог щодо визнання кредитного договору недійсним, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, яка передбачає свободу договору, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов'язкові відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до п. 1.2 розмір місячного платежу складає 468,04 доларів США. При цьому розмір платежу складається із суми нарахованих процентів на фактичну суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом та частини суми кредиту, яка підлягає сплаті. Сторони прийшли до згоди, що у випадку зміни плаваючої процентної ставки, в порядку передбаченому цим договором. Розмір платежу змінюється банком в односторонньому порядку (збільшується чи зменшується) в залежності від розміру зміни Плаваючої процентної ставки. Про зміну розміру платежу банк, протягом 7 календарних днів з моменту зміни плаваючої процентної ставки, повідомляє позичальника шляхом відправлення на поштову адресу позичальника письмового повідомлення. Сторони розуміють, що така зміна розміру платежу буде здійснена в силу настання вищевказаних умов та не потребує укладання будь-якого додаткового договору до цього договору. Новий розмір платежу підлягає застосуванню з першого числа місяця наступного за місяцем закінчення чергового періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки.

Судовим розглядом встановлено, що укладаючи кредитний договір 10.10.2006, сторони погодили розмір процентної ставки за користування позичальником кредитом за типом плаваюча процентна ставка, до складу якої входить: фіксований відсоток + FIDR. Фіксований відсоток 5,99 річних, є незмінним на весь строк дії кредитного договору. FIDR процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування FIDR при виконанні сторонами умов цього договору, ставка FIDR буде визначатись самостійно банком, інформація щодо якої розміщується в приміщенні банку (як в головній конторі так і в філіях/відділеннях/представництвах банку) на інформативних стендах.

Згідно ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу, за винятком випадків, встановлених законом, що також узгоджується з п.3.5 постанови Національного Банку України №168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Так, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.10561 ЦК України (яка діє з 10.01.2009 року з набранням чинності Законом України від 12.12.2008 року № 661-VI), процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Системним аналізом вказаних матеріальних норм права суд приходить до висновку, що визначальним для зміни банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки за кредитним договором є дата його укладення (тобто до набрання чинності нормою ст.1056? ЦК України 10.01.2008 року, або після), а також тип процентної ставки.

Дослідженням матеріали справи встановлено, що оспорюваний кредитний договір №ML-0AU/2065/2006 укладено між сторонами 10.10.2006, визначений за умовами п.3 договору тип процентної ставки плаваюча процентна ставка. Однак вказана норма суперечить п. 2 договору про розмір платежу, яким встановлений фіксований щомісячний платіж в розмірі 468,04 доларів США.

Разом із тим, незважаючи на згоду позичальника на наявність подібних умов договору при його укладенні, суд, оцінюючи дії з боку АКБ «Райффайзенбанк України» як кредитора щодо права на підвищення процентної ставки в односторонньому порядку, приходить до висновку, що включення до кредитного договору таких умов, є протиправним, що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 26.09.2012 року у справі №6-89цс12, у звязку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню із визнанням кредитного договору недійсними.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином, з відповідача належить стягнути судові витрати в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 6,10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна» про визнання кредитного договору недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір №ML-0AU/2065/2006 від 10.10.2006, укладений між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в апеляційному суді Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів позивачем з моменту винесення, відповідачем після процедури перегляду заочного рішення.

Суддя Хомініч С.В.

Повний текст рішення складено 19 вересня 2016 року.