Постанова № 62082428, 10.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 р. Справа № 816/975/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

Представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016р. по справі № 816/975/16

за позовом ОСОБА_2

до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

29.06.2016 р., позивач, ОСОБА_2, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області у якому просив суд: визнати неправомірним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 р. №6764-16 та податкову вимогу від 28.08.2015 р. №1-11.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016р. по справі № 816/975/16 адміністративний позов ОСОБА_2 до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 19.06.2015 р. №6764-16.

Визнано протиправним та скасовано податкову вимогу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 28.08.2015 р. №1-11.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також зазначає, що висновки суду про задоволенння позову не відповідають обставинам справи.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016р. по справі № 816/975/16 - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача до судового засідання для розгляду справи не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 07.11.2012 р. позивачем зареєстровано автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350, д.н.з. НОМЕР_1, рік випуску 2010 (а.с. 37 зворотній бік).

19.06.2015 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №6764-16, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. (а.с. 12).

26.08.2015 р. відповідачем складено податкову вимогу №1-11 (а.с. 13) про сплату позивачем суми податкового боргу в розмірі 25000,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 р. №6764-16 та податковою вимогою від 26.08.2015 р. №1-11, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Зіньківської міської ради Полтавської області від 30.01.2015 р. "Про встановлення ставки транспортного податку" прийнято після 15 липня 2014 р., то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 р. У зв'язку з чим, визначення позивачу грошового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік є незаконним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VIII, згідно з яким ст. 267 Податкового кодексу України введено транспортний податок.

Згідно з ст. 265 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1. ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно з п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Одночасно, відповідно до п.п. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що об'єктами оподаткування у 2015 році в розумінні ст. 267 Податкового кодексу України є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

Згідно з п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що положеннями ст. 267 Податкового кодексу України чітко визначений об'єкт та база оподаткування, ставка, строки та порядок сплати транспортного податку, при цьому законодавцем не поставлено в залежність обов'язковість сплати вказаного податку від дати прийняття органом місцевого самоврядування рішення про визначення ставки податку та строків сплати.

Отже, неприйняття такого рішення у строк до 01.01.2015 р. у розумінні Податкового кодексу України не є підставою для звільнення власника транспортного засобу, що є об'єктом оподаткування, від сплати транспортного податку за 2015 рік.

Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваного податкового повідомленні-рішення, підставою для його прийняття відповідачем зазначено п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, а не рішення Зіньківської міської ради Полтавської області від 30.01.2015 р. "Про встановлення ставки транспортного податку " (а.с. 9).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 07.11.2012 р. позивачем зареєстровано автомобіль марки "MERCEDES-BENZ ML 350", номерний знак транспортного засобу НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 3498 куб.см., 2010 року випуску, зареєстрований 07.11.2012 р. (а.с. 37 зворотній бік). Вказаний автомобіль підпадає під критерії, визначені п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, а відтак, є об'єктом оподаткування транспортним податком, у зв'язку з чим позивач по справі, як власник даного автомобіля повинен був сплачувати транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.6.1, 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

На виконання вищезазначених норм закону відповідачем і було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача, з яким помилково погодився суд першої інстанції, про те, що оскільки рішення 52 сесії 6 скликання Зіньківської міської ради Полтавської області від 30.01.2015 р. "Про встановлення ставки транспортного податку" прийняте 30.01.2015 р. (а.с. 37), тобто після 15 липня 2014 р., то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Одночасно, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України, до місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого, відповідно до п.п. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України входить транспортний податок.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно з п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Колегія суддів звертає увагу, що вказаний Закон № 71-VIII не був визнаний неконституційним та набрав чинності з 01.01.2015 р.

На виконання вимог п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VIII та керуючись ст. 26, 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Зіньківська міська рада Полтавської області прийняла рішення від 30.01.2015 р. "Про встановлення ставки транспортного податку".

Зазначене рішення набрало чинності з 01.01.2015р. (пункт 3 рішення).

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Відповідно до п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16.04.2013 р. по справі №21-94а13, яка відповідно до ч. 2 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Окрім цього, згідно з п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, зазначив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. незалежно від дати придбання автомобіля.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль позивача зареєстрований 07.11.2012 р., а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, з урахуванням того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, колегія суддів приходить до висновку, що протягом 2015 року автомобіль "MERCEDES-BENZ ML 350", номерний знак транспортного засобу НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 3498 куб.см., 2010 року випуску є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 р. №6764-16 та при прийнятті податкової вимоги від 28.08.2015 р. №1-11, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, зокрема, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, які оскаржувались позивачем.

Через неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 р. по справі № 816/975/16 - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1,3,4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016р. по справі № 816/975/16 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Бегунц А.О. Повний текст постанови виготовлений 17.10.2016 р.