Ухвала суду № 62081717, 13.10.2016, Київський районний суд м. Одеси

____________________ Справа № 520/9411/15-ц

Провадження № 2/520/423/16

УХВАЛА

13.10.2016 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Єгорової Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу

ОСОБА_4,

про внесення змін та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про внесення змін та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, в якій позивач просить суд: внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 15.07.2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим записом №125 по спадковій справі №2/2011, заведеної після смерті ОСОБА_7, померлого 11.12.2011 року на квартиру АДРЕСА_1 і Петрова, в місті Одесі, та видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину.

У судове засідання призначене на 22 серпня 2016 року о 12 годині 00 хвилин позивач ОСОБА_1 або її представник ОСОБА_8 не зявились, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомляли, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило. Виклик сторін по справі підтверджується наявним в матеріалах справи конвертам про направлення на адресу позивача судової повістки.

У звязку з неявкою у судове засідання призначене на 22 серпня 2016 року о 12 годині 00 хвилин позивача та її представника судове засідання було відкладено на 13 жовтня 2016 року о 11 годині 00 хвилин.

У судове засідання призначене на 13 жовтня 2016 року о 11 годині 00 хвилин позивач ОСОБА_1 або її представник ОСОБА_8 не зявились, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомляли, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило. Виклик сторін по справі підтверджується наявним в матеріалах справи конвертам про направлення на адресу позивача судової повістки.

Відповідно до ст.74 ЦПК України, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Частиною 3 ст. 76 ЦПК України передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею.

Судові повістки: на імя позивача ОСОБА_1 надсилались за адресою вказаною нею у позові, а саме: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 55, кв. 5; та саме ця адреса є адресою реєстрації позивача.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Зазначаємо, що позивач ОСОБА_1 або її представник про зміну адреси суд не повідомляли.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 вважав, що є усі підстави вважати, що позивач втратила інтерес до позову, та наполягав на залишенні позову без розгляджу.

Відповідно до ст. 207 ч.1 п.3 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не зявився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201, 202, 205, 207 ЦПК України (1618-15), перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 1ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 8 ЦПК України,суд вирішує справи відповідно доКонституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір (ч. 5ст. 8 ЦПК України).

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свободратифікована УкраїноюЗаконом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 рокуі набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п. 36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, щоКонвенція про захист прав людини і основоположних свободне гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач та її представники протягом тривалого часу не вжили будь-яких заходів, щоб дізнатись про стан провадження в цій справі, що дає можливість зробити висновок про те, що позивач ОСОБА_1 втратила інтерес до підтримання свого позову.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більш двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Постійне неотримання позивачем судових повісток робить неможливим проведення судових засідань, що призводить до постійних відкладень судових засіданнях, що в свою чергу призводить до порушення судом норм чинного законодавства України щодо розгляду справи в розумні строки.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що позивач та її представники повторно не зявились в судове засідання; не повідомили суд про причини неявки; заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило; позивач вказала адресу мешкання та реєстрації за якою судові повістки не отримує, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості повідомити позивача про дату, час та місце проведення судового засідання; про зміну адреси позивач суд не повідомляла, не здійснила жодних дій для отримання інформації про стан провадження в цій справі, у відповідності до норм Цивільного Процесуального Кодексу України, Конвенції та практики Європейського суду, суд дійшов висновку та вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про внесення змін та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 207 ч.1 п.3 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про внесення змін та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом пяти днів з дня проголошення ухвали, а особи, які не були присутні у судовому засідання протягом пяти днів з дня отримання ухвали суду.

Головуючий Калініченко Л. В.