Рішення № 6208136, 01.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/27201.07.09 За позовом прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави

в особі:1) Фонду державного майна України

2) Київського державного підприємства "Ізумруд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія - Діамант"

про стягнення 616 185,70 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратуриГаврюшенко Г.В.(прок. відділу прокуратури)

Від позивача-1Прасол О.С.(дов. від 05.12.2008)

Від позивача-2 Чулов Г.В.(дов. від 25.11.2008)

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Київського державного підприємства "Ізумруд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія - Діамант" про стягнення заборгованості в сумі 616 185,70 грн. за неналежне виконання грошового зобовязання за договором № 228 від 20.12.2005.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.04.2009 порушено провадження у справі № 50/272 та призначено її до розгляду на 29.04.2009.

Представник відповідача в судове засідання 29.04.2009 не зявився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники позивачів та прокуратури і дали пояснення по справі.

Представник позивача-1 подав заяву, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Представник позивача-2 подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 363 275 (триста шістдесят три тисячі двісті сімдесят п'ять) гривень 07 копійок основної заборгованості, 6 258 (шість тисяч двісті п'ятдесят вісім) гривень 77 копійок неустойки за прострочення платежу, 401 558 (чотириста одна тисяча п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 87 копійок збитків від інфляції. Суд задовольнив дане клопотання.

В звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи було відкладено на 03.06.2009.

03.06.2009 в судове засідання представник відповідача вдруге не зявився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники позивачів та прокуратури, дали пояснення по справі, подали докази та подали спільне клопотання про розгляд справи у строк більший, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

В судовому засіданні 03.06.2009 представник прокуратури та позивача подали клопотання про збільшення позовних вимог, в якому просять: стягнути з відповідача на користь позивача 363 275,07грн. основної заборгованості, 6 258,77 грн. пені за прострочення платежу та 401 558,78 грн. збитків від інфляції. Суд задовольнив дане клопотання.

В звязку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі та неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи було відкладено на 01.07.2009.

01.07.2009 в судове засідання зявились прокурор та представники позивачів дали пояснення по справі та подали додаткові докази, а також подали клопотання про зміну розміру позовних вимог в звязку з частковим погашенням заборгованості відповідачем, відповідно до якого просять суд стягнути з відповідача 351 275,07 грн. основного боргу, 5 264,79 грн. неустойки та 28 298,87 грн. збитків від інфляції. Суд задовольнив дане клопотання. Прокурор та позивач 2 суду пояснили, що при подачі позову невірно було розраховано інфляційні втрати у сумі 401558.78 гривень, а тому просять стягнути з відповідача тільки 28298. 87 грн. збитків від інфляції.

Відповідач в судові засідання 29.04.2009, 03.06.2009 та 01.07.2009 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представники позивачів та прокуратури заявили спільне клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від відшкодування завданих збитків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивачів та прокуратури обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача-1, позивача-2 та прокуратури, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 36 - 1 Закону України „Про прокуратуру" представництво інтересів або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави. Формою представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав юридичних осіб коли порушуються інтереси держави.

Пунктом 3 Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 р., справа № 1-1\99, поняття "інтереси держави" визначено як здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

20.12.2005 між Київським державним підприємством "Ізумруд"(далі-позивач, переробник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія - Діамант" (далі-відповідач, постачальник за договором) було укладено договір № 228 (далі договір).

Згідно пункту 1.1. договору постачальник передає, а переробник приймає алмазну сировину для переробки на своїх виробничих площах.

Відповідно до умов п.п. 2.1. та 2.4. договору до безпосередніх обовязків постачальника відноситься передача на обробку алмазну сировину у відповідності до специфікації на кожну партію та проведення оплати вартості робіт у відповідності з обумовленими розцінками.

Згідно умов п. 2.5. договору переробник зобовязався обробляти кожну партію сировини в обумовлений постачальником термін.

Ціни та порядок розрахунків сторони визначили в положеннях розділу 3 договору, відповідно до якого ціни за обробку алмазної сировини являються договірними і встановлюються в гривнях. Розрахунки за переробку сировини проводяться постачальником в 3-х денний термін після закінчення обробки переробником.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем було перероблено алмазну сировину та передано готової продукції і відходів відповідачеві на загальну суму 363 275,07 грн., що підтверджується наказами позивача на відвантаження готової продукції :

№ 6 від 30.01.2008 на загальну суму 16 392,30 грн.;

№ 7 від 31.01.2008 на загальну суму 9 626,32 грн.;

№ 8 від 01.02.2008 на загальну суму 8 745,50 грн.;

№ 9 від 06.02.2008 на загальну суму 1 490,76 грн.;

№ 10 від 08.02.2008 на загальну суму 29 158,01 грн.;

№ 11 від 13.02.2008 на загальну суму 26 688,24 грн.;

№ 12 від 15.02.2008 на загальну суму 16 573,81 грн.;

№ 13 від 19.02.2008 на загальну суму 13 538,04 грн.;

№ 14 від 20.02.2008 на загальну суму 17 568,86 грн.;

№ 15 від 27.02.2008 на загальну суму 24 966,90 грн.;

№ 16 від 29.02.2008 на загальну суму 46 113,60 грн.;

№ 32 від 08.05.2008 на загальну суму 5 410,37 грн.;

№ 34 від 13.05.2008 на загальну суму 14 807,62 грн.;

№ 39 від 03.06.2008 на загальну суму 60 971,88 грн.;

№ 43 від 09.06.2008 на загальну суму 7 871, 72 грн.;

№ 44 від 10.06.2008 на загальну суму 6 768,72 грн.;

№ 47 від 12.06.2008 на загальну суму 10 892,04 грн.;

№ 49 від 13.06.2008 на загальну суму 28 916,09 грн.;

№ 51 від 17.06,2008 на загальну суму 119,41 грн.;

№ 90 від 24.10.2008 на загальну суму 16 654,88 грн.

Вищевказані документи приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, в порушення умов договору відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар і станом на початок розгляду справи заборгованість відповідача становила 363275, 07 грн., що підтверджується крім іншого наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків від 01.11.2008, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками даних господарюючих субєктів.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 363275, 07 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобовязань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 363275, 07 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивачів та прокурора про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 363275,07 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 28 298,87 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача-2 та прокуратури відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 5 264,79 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 5 264,79грн.

В судовому засіданні прокурор та позивач 2 заявили про зменшення позовних вимог у зв”язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу і помилкою при розрахунку інфляційних збитків (до матеріалів справи додані відповідні фінансові документи)

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази позивача про сплату відповідачем суми основного боргу, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу та інфляційних втрат. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати повязані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 12000 грн. та інфляційних втрат 373260 грн.

2. В іншій частині позов прокурора задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія - Діамант" (вул. Пшенична, 2, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ 33445234) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Київського державного підприємства "Ізумруд"(вул. Сімї Сосніних, 11, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 19454139, р/р 260083011886 а акціонерному банку “Таврика”, МФО 300788) основний борг в сумі 351 275 (триста пятдесят одну тисячу двісті сімдесят пять) грн. 07 коп., інфляційні втрати в розмірі 28 298 (двадцять вісім тисяч двісті девятсот вісім) грн. 87 коп., пеню в розмірі 5 264(пять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 79 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія - Діамант" (вул. Пшенична, 2, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ 33445234) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення до Державного бюджету України 3 848 (три тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 39 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 10.07.2009