Постанова № 62077307, 18.10.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/20093/16-а

18.10.2016

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Король О.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання дій протиправними та зобовязання виплатити одноразову грошову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до витягу з акту огляду №169 від 07.12.2004 року, довідки Вінницької МСЕК серія 2-18 АВ № 059342 йому була встановлена 3 група інвалідності (первинний огляд) внаслідок поранення та захворювання, отриманого внаслідок виконання інтернаціонального обов'язку військової служби.

Згідно з витягом з акту огляду №1 від 16.12.2010 року, довідки Вінницької МСЕК серія 10 ААА № 681672 йому безстроково встановлена 3 група інвалідності.

У встановленому законом порядку він звернувся до відповідних органів з документами на отримання грошової допомоги.

У відповідь на заяву позивача від 13.08.2015 року про надання йому одноразової грошової допомоги Вінницький обласний військовий комісаріат листом від 25.08.2015 року за №12/2521 вказав на відсутність у пакеті наданих позивачем документів документу, який би підтверджував первинну дату встановлення інвалідності.

Разом із повторною заявою позивача до Вінницького обласного військового комісаріату від 16.03.2016 року ОСОБА_1 були надані копії витягу з акту огляду МСЕК серія ЛЛВ-Р-82 №007759 (первинний огляд) та витяг з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 8 жовтня 2014 року №717 про причинений зв'язок отримання поранення та захворювання під час війни в Афганістані, в якій містилась інформація, яка підтверджувала первинну дату встановлення інвалідності.

Листом від 21.03.2016 року №12/978 Вінницький обласний комісаріат відмовив ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в звязку з тим, що він отримав інвалідність в результаті проходження військової служби в Афганістані.

Вінницький обласний військовий комісаріат у своїй відповіді від 21.03.2016 року не вказав на недостатність необхідних для розгляду питання про надання одноразової грошової допомоги документів. В той же час, в обох листах Вінницький обласний військовий комісаріат вказував на відсутність підстав для розгляду заяви позивача щодо надання йому одноразової грошової допомоги з причини, що на думку відповідача, норма ст. 16 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01.01.2014 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач був звільнений з військової служби 06.05.1982 року, є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІI групи.

Положеннями ст. 16-4 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачений вичерпний перелік підстав, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються. Такої підстави як пропуск строку позовної давності у цьому Законі не передбачено.

Відповідно до наданих позивачем документів, перелік яких встановлений у п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975) позивач відповідає вимогам щодо надання йому одноразової грошової допомоги.

Всупереч нормам п. 12 та 13 Постанови КМУ від 25.12.2013 року №975 Вінницький обласний військовий комісаріат відмовив позивачу у направленні його документів на подальший розгляд до Міністерства оборони України, а відтак вийшов за межі своїх повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, розділом ІІ якого встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Згідно з положеннями ст. 2 Постанови КМУ від 25.12.2013 року №975 допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 8 ст. 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Так як цей Закон набув чинності з 01.01.2014 р., позивач має право на призначення йому одноразової грошової виплати.

Відповідно до статті 41 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 16 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 25.12.2013 р. №975 фінансування витрат, пов'язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 22 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані.

Положеннями ч. 1 ст. 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно з п.6 ч. 1 ст. 96 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи що в додатках до позову позивачем було надано свідоцтво про поранення, яке було надіслане відповідачам, ними не було вжито заходів врегулювання спору, і в запереченнях вказана неповнота наданих документів.

Відповідач порушив вимоги ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 25 грудня 2013 р. №975 та прийняв рішення, яке не належить до його компетенції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 19, 22, 46, 96 Конституції України, ст. ст. 16, 19, 23, 41 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положеннями Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 25.12.2013 р. №975, ст. ст. 2, 6, 7, 8, 17, 69 - 72, 158-163, 183-2 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити

Визнати відмову Вінницького обласного військового комісаріату у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у звязку з настанням інвалідності III групи внаслідок отриманого поранення, повязаного з виконанням інтернаціонального обовязку, ОСОБА_1 неправомірною.

Зобовязати Вінницький обласний військовий комісаріат направити на розгляд до Міністерства оборони України пакет документів щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в разі настання III групи інвалідності внаслідок виконання обовязків військової служби ОСОБА_1.

Зобовязати Міністерство оборони України (Код ЄДРПОУ 00034022) розглянути документи, надані Вінницьким обласним військовим комісаріатом та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги в разі настання III групи інвалідності, внаслідок виконання обовязків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання.

Суддя