Ухвала суду № 62077101, 12.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 р. Справа № 876/12342/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, треті особи ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», ПАТ «Фідобанк» про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, треті особи ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», ПАТ «Фідобанк», про визнання протиправними дії відповідача по оформленню заявок про реалізацію наступного майна: нежитлової будівлі № 1-7 загальною площею 94,6 м.кв., яка знаходиться в АДРЕСА_1; нежитлової будівлі № 21-30, 43-50, 61-65 загальною площею 268 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 87 м.кв. кадастровий номер НОМЕР_1 та скасування і визнання незаконною заявки на реалізацію цього нерухомого майна; про визнання протиправними дій відповідача по арешту і опису наступного майна: Нежитлової будівлі № 1-7 загальною площею 94,6 м.кв. яка знаходиться в АДРЕСА_1; нежитлової будівлі № 21-30, 43-50, 61-65 загальною площею 268 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 87 м.кв. кадастровий номер НОМЕР_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач - ОСОБА_1. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області перебувало зведене виконавче провадження ЗВП № 41315181 з виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським райсудом м. Львова 30.04.13 р. про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Державний ощадний банк» 547 695, 88 грн.; виконавчого листа, виданого Шевченківським райсудом м. Львова 30.04.13р. про стягнення з вказаних осіб на користь того ж стягувача 3012 грн. судового збору; виконавчого листа, виданого Шевченківським райсудом м. Львова 24.05.12 р. про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 солідарно в користь ПАТ «СЕБ Банк» боргу за кредитним договором у розмірі 379 340,18 грн. та виконавчий лист про солідарне стягнення з тих же осіб на користь того ж стягувача 1700 судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ.

В ході примусового виконання державним виконавцем описано та арештоване нерухоме майно боржника - ОСОБА_3, дружини позивача, а саме нежитлові приміщення загальною площею 326,6 м.кв., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0087 га для обслуговування магазину, про що складено акт опису й арешту майна від 25.06.2013р..

Згідно правовстановлюючих документів власником вказаного нерухомого майна є ОСОБА_3, дружина позивача.

Позивач, ОСОБА_1, вважаючи що державним виконавцем безпідставно описане спільне майно подружжя, на яке поширюється режим спільної сумісної власності, а також оформлено заявку та передано на реалізацію вказане майно, оскаржив такі дії державного виконавця до суду.

Проте ОСОБА_1 не ставив питання про виключення частини спірного майна з акту опису. Не звертався він до суду і з заявою про визнання спірного нерухомого майна майном подружжя із визначенням його частки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зокрема зазначив, що не приймає до уваги твердження позивачів про неправомірність дій державного виконавця щодо реалізації на прилюдних торгах спірного майна з підстав недотримання вимог Сімейного кодексу України. Крім того, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, суд вважає і пояснення позивачки та її представника з приводу того, що вона не повідомляла свого чоловіка про арешт спірного майна, реалізацію його на прилюдних торгах та численні судові справи, що розглядались у період 2013-2014 рр. у судових інстанціях. Як один із боржників по виконавчому провадженню позивач мав право ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження та у визначений законом спосіб захищати свої права та інтереси.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення вважав, що вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача по оформленню заявок про реалізацію наступного майна нежитлової будівлі № 1-7 загальною площею 94,6 м.кв., яка знаходиться в АДРЕСА_1; нежитлової будівлі № 21-30, 43-50, 61-65 загальною площею 268 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 87 м.кв. кадастровий номер НОМЕР_1 та скасування і визнання незаконною заявки на реалізацію цього нерухомого майна та по арешту і опису наступного майна: нежитлової будівлі № 1-7 загальною площею 94,6 м.кв. яка знаходиться в АДРЕСА_1; нежитлової будівлі № 21-30, 43-50, 61-65 загальною площею 268 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 87 м.кв. кадастровий номер НОМЕР_1 є безпідставними та необґрунтованими.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем були вжиті всі заходи по здійсненню процедури реалізації майна.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновком суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) є Закон України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В силу вимог ст.17 цього Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема і виконавчих листів, що видаються судами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 цього ж Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як вбачається з положень ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до п. 1 розд. ІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року №656/5, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження».

В силу положень статті 58 Закону № 606-XIV визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Частинами 1 та 2 статті 62 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Згідно частини 3 статті 62 Закону № 606-XIV майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Відповідно до стаття 58 Закону України « Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» . У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про дотримання державним виконавцем вимог п.5.11. Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, оскільки останнім 10.02.2014 року скеровано заяву та пакет документів на реалізацію арештованого нерухомого майна в управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року у справі № 813/3664/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 17.10.2016 року.