Ухвала суду № 62073285, 19.10.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5073/16-к

Провадження № 1-кп/591/398/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2016 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі : головуючого судді Янголя Є.В., за участю секретаря Бузової Т.І., прокурора Шаповал В.Г., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, розглянувши в підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 286 КК України, ОСОБА_7 за ст. 288 КК України та ОСОБА_8 за ч.1 ст. 366 КК України,

в с т а н о в и в:

До Зарічного районного суду м. Суми надійшов обвинувальний акт, в якому зазначено про повідомлення про підозру ОСОБА_6 за ч.2 ст. 286 КК України, ОСОБА_7 за ст. 288 КК України та ОСОБА_8 за ч.1 ст. 366 КК України.

Під час проведення підготовчого судового засідання суд з'ясував думку всіх учасників провадження щодо можливості призначити судовий розгляд даного провадження.

Прокурор, потерпіла та представник потерпілої вважали за можливе призначити кримінальне провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Захисник ОСОБА_1 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору в звязку з невідповідністю вимогам КПК України. Клопотання мотивував тим, що всупереч вимогам ст. 291 КПК України в обвинувальному акті неповно викладені обставини кримінального правопорушення, відсутнє формулювання обвинувачення, обвинувальний акт повністю дублює повідомлення про підозру, не надано оцінки діям пасажира тролейбусу, який загинув, не зазначено обставини та причини випадання пасажира з тролейбусу. Посилається на те, що з обвинувального акту не зрозуміло, які саме Настанови про експлуатування тролейбусу були порушені ОСОБА_6 Вважає, що враховуючи практику ЄСПЛ, а саме рішення від 26.06.2008 у справі «Ващенко проти України», рішення від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії», рішення від 09.10.2008 у справі «Абрамян проти Росії», рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» відсутність в обвинувальному акті чіткого формулювання обвинувачення та правової кваліфікації особи унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від предявленого обвинувачення, що порушує право на захист. Крім того зазначає, що пряме твердження в обвинувальному акті про те, що його підзахисний ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення, не відповідає принципу презумпції невинуватості та порушує вимоги ст. 17 КПК України, ст.ст. 62, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 своє клопотання про повернення обвинувального акту підтримав та пояснив, що в обвинувальному акті крім зазначеного не вказано місце роботи його підзахисного та зазначається про наявність речових доказів, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Захисник ОСОБА_3 також заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору в звязку з невідповідністю вимогам КПК України. Клопотання мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.ст. 110, 291 КПК України з підстав неконкретності предявленого обвинувачення та не зазначення в обвинувальному акті фактичних даних, які характеризують обєктивну сторону кримінального правопорушення, невірним визначенням форми вини, що порушує право на захист його підзахисної, оскільки незрозуміло від якого обвинувачення захищатись та який спосіб захисту обрати.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 своє клопотання про повернення обвинувального акту підтримав та пояснив, що дії ОСОБА_8 були кваліфіковані за ч.1 ст. 366 КК України, тоді як фактичні обставини викладені таким чином, що від дій ОСОБА_8 настали тяжкі наслідки у вигляді смерті особи та що може бути кваліфіковано за ч.2 ст. 366 КК України, що в свою чергу впливає на вибір способу захисту.

Захисник ОСОБА_2 підтримав клопотання захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про повернення обвинувального акту прокурору, вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ч.2 ст. 291 КПК України, а саме у обвинувальному акті місцем його затвердження вказано каб. № 28 у приміщенні Сумської місцевої прокуратури за адресою м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 27, хоча фактично Сумська місцева прокуратура знаходиться за адресою м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 79. Також зазначає, що обвинувальний акт не містить відомостей про прізвище, імя, по батькові та займані посади слідчих та прокурорів, які проводили досудове розслідування у кримінальному провадженні та здійснювали процесуальне керівництво, а саме згідно п. 28 реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні була призначена група прокурорів у складі ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, проте у обвинувальному акті навіть немає згадування про 4-х останніх. Крім того посилається на те, що згідно з диспозицією ст. 288 КК України передбачене цією нормою кримінальне правопорушення може бути вчинене спеціальним субєктом особою, відповідальною за будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд або собою, яка виконує такі роботи, тобто кваліфікація дій особи, як спеціального субєкта, має здійснюватись, виходячи із займаної посади і її посадових обовязків, однак у той же час у анкетних даних ОСОБА_7 зазначено, що він працює начальником технічного відділу Управління капітального будівництва та дрожнього господарства Сумської міської ради, хоча фактично ОСОБА_7 такої посади не обіймав і не обіймає.

Обвинувачені підтримали позицію своїх захисників.

Прокурор, потерпіла та її представник вважають, що підстави для повернення обвинувального акту відсутні.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що клопотання захисників про повернення обвинувального акту прокурору в звязку з невідповідністю вимогам КПК України підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з обвинувального акту місцем його затвердження вказано каб. № 28 у приміщенні Сумської місцевої прокуратури за адресою м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 27, хоча фактично Сумська місцева прокуратура знаходиться за адресою м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 79. Також в обвинувальному акті відсутні відомості про прізвище, імя, по батькові та займані посади слідчих та прокурорів, які проводили досудове розслідування у кримінальному провадженні та здійснювали процесуальне керівництво, а саме згідно п. 28 реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні була призначена група прокурорів у складі ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, проте у обвинувальному акті навіть немає згадування про 4-х останніх. Крім того обвинувальний акт не містить твердження про обвинувачення, а зазначено лише посилання на повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, що свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, та фактичному не предявленні підозрюваним обвинувачення та не набуття ними статусу обвинувачених.

Тому суд вважає, що при складанні обвинувального акту були порушені пункти 4, 5 та 9 ч. 2 ст. 291 КПК України.

В той же час в обвинувальному акті зазначається про наявність речових доказів, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Обгрунтованими є також посилання захисників на порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладення обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відсутність формулювання обвинувачення суттєво впливає на право обвинувачених мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготуватися до нього. Права обвинуваченого на захист гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні ЄСПЛ від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України" зазначено, що обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51).

В рішенні ЄСПЛ від 25.07.2000 року у справі «Маттоціа проти Італії" вказано, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення.

В рішенні ЄСПЛ від 09.10.2008 року у справі "Абрамян проти Росії" зазначено, що деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. В цьому ж рішенні Суд нагадав, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Зокрема в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_8 повідомлена про підозру за ст. 366 ч.1 КК України, тоді як фактичні обставини викладені таким чином, що від дій ОСОБА_8 настали тяжкі наслідки у вигляді смерті особи та що може бути в ході судового розгляду кваліфіковано прокурором за ч.2 ст. 366 КК України. Тому небезпідставними є посилання захисника на неконкретність обвинувачення, оскільки незрозуміло від якого обвинувачення захищатись та який спосіб захисту обрати.

Також в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_6 повідомлений про підозру за ст. 286 ч.2 КК України, однак в обвинувальному акті неповно викладені обставини кримінального правопорушення, відсутнє формулювання обвинувачення, а саме не надано оцінки діям пасажира тролейбусу, який загинув, не зазначено обставини та причини випадання пасажира з тролейбусу, не конкретизовано, які саме пункти Настанови про експлуатування тролейбусу були порушені ОСОБА_6

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, який висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд дійшов до висновку про наявність обставин, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо вказаних осіб.

Усі вищезазначені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, про істотне порушення права на захист підозрюваних. Тому обвинувальний акт разом з додатками підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст.ст. 291, 314-317 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 286 КК України, ОСОБА_7 за ст. 288 КК України та ОСОБА_8 за ч.1 ст. 366 КК України, повернути прокурору для приведення обвинувального акту у відповідність з вимогами КПК України.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення, а особами, що не були присутні при цьому - з дня отримання її копії, шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя Є.В. Янголь