Ухвала суду № 62065336, 19.10.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/10843/14-к

Провадження № 1-кп/461/42/16

УХВАЛА

судового засідання

19.10.2016 року м. Львів

Головуючий суддя Стрельбицький В.В., розглядаючи в складі суду присяжних, при секретарі Кахнич С.П., з участю: прокурора Грицишина В.С., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 справу про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.153, п.4 ч.2 ст.115, п.12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.27 - ч.2 ст.153, п.4 ч.2 ст.115, п.12 ч.2 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Галицького районного суду м.Львова знаходиться обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.153, п.4 ч.2 ст.115, п.12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.27 - ч.2 ст.153, п.4 ч.2 ст.115, п.12 ч.2 ст.115 КК України.

В межах даного кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожному окремо, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.3 ст. 383 КПК України, усі питання, повязані з судовим розглядом, крім питання, передбаченого частиною третьою статті 331 цього Кодексу, судді і присяжні вирішують спільно.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження терміну дії раніше обраного обвинуваченим запобіжного заходу, з підстав, які стали причиною його обрання, зазначивши, що ризики враховані при обранні та продовженні запобіжного заходу не відпали і продовжують мати місце на сьогоднішній день. Також, він вказав, що в ході судового розгляду ще не допитаний свідок захисту, вплив на якого може бути здійснений обвинуваченими, в разі зміни запобіжного заходу. .

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_5, обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник адвокат ОСОБА_6, захисник ОСОБА_4, кожен окремо, заперечили клопотання прокурора з мотивів безпідставності та необґрунтованості, просили відмовити в його задоволенні, а у разі необхідності обрати більш мякий запобіжний захід, для забезпеченя належної процесуальної поведінки обвинувачених. Обвинувачений ОСОБА_1 відмовився висловлювати свою думку щодо заявленого клопотання.

Судом встановлено, що до обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожного окремо, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Львівському слідчому ізоляторі.

При вирішенні питання продовження строку тримання під вартою суд послідовно враховує положення законодавства, «Конвенції про захист прав людини», а також практику Європейського суду, яка враховувалась при продовженні дії запобіжного заходу, а саме:

Частину.1 ст.183, статтю 177, ст.178 КПК України, а також частину 2 ст. 29 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Положення п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Положення ст.5 Конвенції передбачають, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями зявитися на судове засідання. Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що достатніх гарантій з цього приводу суду не надано та не здобуто таких гарантій в ході розгляду справи.

Суд повторно бере до уваги і правову позицію ЄСПЛ врішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. При цьому суд також вважає за необхідне відзначити, що міркування ЄСПЛ висловлені в даному рішенні в цілому відповідають за своєю правовою концепцією обставинам даної справи в частині переваги публічного інтересу правилам поваги до особистої свободи.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, приходжу до висновку, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожен окремо, обвинувачуються у вчиненні злочинів, серед яких є особливо тяжкі злочини,за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі, перебуваючи на волі матимуть можливість перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, можуть незаконно впливати на свідка, який не допитаний і викликається судом для дачі свідчень, тобто продовжують мати місце ризики враховані при обранні та продовженні останнім запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також, вирішуючи питання продовження дії запобіжного заходу, суд, виходячи з правової позиції наведеної у п. 80рішення у справі "Харченко проти України" розглядаючи можливість обрання іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, приймаючи до уваги вищевказані мотиви не знаходить підстав для обрання більш мякого запобіжного заходу.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, вважаю, що підстави для продовження запобіжного заходу- тримання під вартою, не відпали, продовжують мати місце ризики враховані при обранні та продовженні запобіжного заходу, а томунаявна необхідність упродовженні такогозапобіжного заходу із зазначенням визначеного строку та відсутні законні та достатні підстави для обрання більш мякого запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, термін тримання під вартою на два місяці, тобто до 19.12.2016 року.

Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, термін тримання під вартою на два місяці, тобто до 19.12.2016 року.

Продовжити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, термін тримання під вартою на два місяці, тобто до 19.12.2016 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, їх захисникам та скерувати до ЛСІ УДПтСУ у Львівській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий у справі

суддя Стрельбицький В.В.