Ухвала суду № 62063663, 17.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 жовтня 2016 року Справа № 904/8212/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Євсікова О.О.,

розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд"на рішення та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2015у справі№ 904/8212/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"до1. Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ"простягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Подана Приватним акціонерним товариством "ТММ-Енергобуд" касаційна скарга на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 у справі № 904/8212/14 підлягає поверненню з наступних підстав.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 у справі № 904/8212/14, прийнята 27.04.2015, а отже, днем закінчення строку для подання касаційної скарги на вказану постанову є 18.05.2015.

Як вбачається з поштового штемпеля на конверті та опису вкладення у цінний лист, касаційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 у справі № 904/8212/14 Приватним акціонерним товариством "ТММ-Енергобуд" було надіслано на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду - 08.09.2016.

Таким чином, вказану касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" подано із значним пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 110 ГПК України для подання касаційної скарги.

Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку для подання касаційної скарги.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку, скаржник посилається на те, що 19.02.2015 під час примусового виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі Відділом примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України було накладено арешт на грошові кошти боржника (Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд"), що містяться на рахунках у фінансових установах, який (арешт) на даний час не скасований. Як зазначає скаржник, зазначена обставина унеможливила сплату відповідачем судового збору за подання касаційної скарги, та, відповідно своєчасне звернення відповідача до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Відповідно до ст. 53 ГПК України Вищий господарський суд України може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

При цьому, виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Таким чином, відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Однак, Приватне акціонерне товариство "ТММ-Енергобуд" у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 110 ГПК України для подання касаційної скарги, не скористалося правом заявити клопотання про відстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у виконавчому провадженні державним виконавцем накладається арешт лише у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Також, слід зазначити, що до касаційної скарги додано докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі. Разом з тим, скаржник, вказуючи, що арешт, який зумовив неможливість сплати судового збору, не скасований, не наводить при цьому обставин, за яких у нього з'явилась можливість сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги значну тривалість пропуску строку на касаційне оскарження (більше року і трьох місяців), невикористання скаржником наданого йому права щодо порушення перед судом питання про відстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних причин пропуску строку для подання касаційної скарги, які мали б об'єктивний характер та свідчили б про існування дійсних перешкод для своєчасного подання касаційної скарги.

Отже, можливість вчасного подання Приватним акціонерним товариством "ТММ-Енергобуд" касаційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 у справі № 904/8212/14 залежала від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання, а тому згідно з приписами ст. 53 ГПК України скаржнику слід відмовити у відновленні пропущеного строку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

З огляду на викладене, касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 у справі № 904/8212/14 підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 53, 86, 110, п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

Відмовити Приватному акціонерному товариству "ТММ-Енергобуд" у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання касаційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 у справі № 904/8212/14.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 та у справі № 904/8212/14 повернути скаржнику.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

О.О. Євсіков