Ухвала суду № 62058873, 11.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 жовтня 2016 рокусправа № 804/3412/16 ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дурасової Ю.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.

представник відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.03.2016 адвокатом ОСОБА_3, у звязку з наданням юридичної допомоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5, було подано адвокатський запит №02-22/03/16 від 22.03.2016 до Прокуратури Дніпропетровської області про надання витягу з ЄРДР про відкриття кримінального провадження, по якому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є потерпілими та повідомлення про результати розслідування даного провадження. Саном на день звернення до суду першої інстанції позивач не отримав відповідь на вказаний адвокатський запит.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області щодо ненадання відповіді на адвокатський запит адвоката ОСОБА_3 за вих.№02-22/03/16 від 22 березня 2016 року.

Зобов'язано прокуратуру Дніпропетровської області надати відповідь за результатами розгляду адвокатського запиту адвоката ОСОБА_3 за вих.№02-22/03/16 від 22 березня 2016 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права. Посилається на те, що дії відповідача по розгляду запиту позивача щодо надання інформації про хід кримінального провадження, який подано в порядку КПК, належить розглядати в порядку кримінального судочинства та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Інші учасники процесу у судове засідання не зявились. Про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 здійснює свою діяльність як адвокат у складі Адвокатського об'єднання Смирнов, ОСОБА_3 та партнери на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2092 від 14.12.2009. На підставі договорів про надання правової допомоги №01-10/06/14 від 10.06.2014 та №01-20/07/15 від 20.07.2015, що укладені між Адвокатським об'єднанням Смирнов, ОСОБА_3 та партнери та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відповідно до ордерів на надання правової допомоги серії ДП №937/000031 від 22.03.2016 та ДП №937/000032 від 22.03.2016, позивач здійснює представництво інтересів потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у кримінальних провадженнях №12014040630001165, №12014040630001166, №12014040630001167, №12014040630001601, що розслідувались Амур-Нижньодніпровським відділенням Дніпропетровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до Прокуратури Дніпропетровської області з заявою про вчинення злочину посадовими особами та слідчим СВ АНД ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 07.04.2015. Дану заяву було направлено до прокуратури Амур-Нижньодніпровського району ОСОБА_1, з якої 14.07.2015 було отримано відповідь про відмову у внесенні даних про вчинення злочину до ЄРДР за ч.І ст.367 КК України.

22.07.2015, позивачем, як представником потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подано скаргу слідчому судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська на бездіяльність прокуратури Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська по заяві потерпілих від 07.04.2015 щодо внесення відомостей про злочин до ЄРДР за ч.І ст.367 КК України. Ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського суду міста Дніпропетровська від 23 липня 2015 року зобов'язано прокуратуру Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська прийняти рішення за заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 07.04.2015 у відповідності до ч.1 ст.214 КПК України, а саме: внести відповідні відомості, що можуть свідчити про ознаки відповідного кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, видати заявнику витяг з ЄРДР, визначити подальше досудове розслідування.

З метою отримання інформації, в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 23.03.2016 до канцелярії прокуратури Дніпропетровської області було позивачем подано адвокатський запит за вих.№02-22/03/16 від 22.03.2016 року, в якому ОСОБА_3 просив надати витяг з ЄРДР про відкриття кримінального провадження, по якому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є потерпілими, та повідомити про результати розслідування даного провадження.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи дану справу суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, такий висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України «суб'єкт владних повноважень» - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Отже, публічно-правовим спором є той спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем по справі склалися внаслідок ненадання відповіді на адвокатський запит, поданого в порядку, передбаченому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та КПК України з метою забезпечення належного захисту осіб під час кримінального провадження шляхом відповідного збирання доказів адвокатом, які можуть бути використані під час судового розгляду кримінальної справи.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

У адміністративних судів відсутні правові підстави перевіряти дії прокурора, врегульовані кримінальним законодавством, та втручатись у кримінальний процес. Для оцінки повноти надання інформації на адвокатський запит позивача необхідно робити висновки відносно кримінального провадження, тобто здійснювати функції кримінально-процесуального контролю за діями прокуратури під час процесуального керівництва, що є невластивим для судів адміністративної юрисдикції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Виходячи з аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовим спором є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Разом з тим, абз. 4 ч. 1 вказаної статті передбачено, що надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

За змістом ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» дія цього закону не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України, відомості досудового розслідування можуть бути розголошені з дозволу слідчого або прокурора у конкретному кримінальному провадженні і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інформація з обмеженим доступом і копії документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом, не підлягають наданню у відповідь на адвокатський запит. Водночас цей Закон не містить ні визначення, ні ознак інформації з обмеженим доступом, ні відсилочних норм до інших законів. Види інформації з обмеженим доступом (конфіденційна, таємна, та службова) визначено у Законах України «Про доступ до публічної інформації» та «Про інформацію».

Аналізуючи положення вищезазначених Законів та обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідачем не допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання позивачу відповіді на його адвокатський запит, оскільки запитувана інформація містить відомості досудового розслідування, надання її здійснюється в порядку, встановленому КПК України, в матеріалах даної справи відсутні докази наявності у позивача необхідного дозволу слідчого або прокурора у відповідному кримінальному провадженні на розголошення відомостей досудового слідства по такому кримінальному провадженню.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Отже, оскільки запитувана позивачем інформація стосувалася процесуальних дій, вчинених відповідно до кримінально-процесуального законодавства, то відповідач у спірних правовідносин виконував не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права до встановлених у справі обставин, то постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 203, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:Ю.В. Дурасова

Суддя:Н.П. Баранник

Суддя:А.А. Щербак