Ухвала суду № 62058614, 17.10.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відкриття провадження в адміністративній справі

17 жовтня 2016 рокум. ПолтаваСправа № 816/1794/16

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михалівський" ОСОБА_2 , треті особи: Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михалівський" ОСОБА_2 , треті особи: Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" , просила:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невключення повної інформації до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно всієї гарантованої суми належної до виплати ОСОБА_1;

- зобов'язати внести зміни до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно включення всієї суми відшкодування належної до виплати ОСОБА_1 а саме 30550 грн;

- зобов'язати надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника ПАТ "Банк Михайлівський", яка має право на відшкодування коштів за вкладами у сумі 30550 грн за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вирішуючи питання щодо підсудності даного спору адміністративному суду, суд виходить із такого.

Згідно позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 16.02.2016 року у справі № 21-484а15 на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Згідно статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Проте, суд вважає за доцільне відступити від правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 року у справі № 21-484а 15 з огляду на наступне.

Висновок Верховного Суду України у зазначеній постанові зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищевказані спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку ГПК України.

При цьому, Верховний Суд України при складенні означеного правового висновку виходив із конкретних обставин у справі, де позивачем виступила юридична особа до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів про зобов'язання визнати та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги, що, як відомо здійснюється за рахунок ліквідаційної маси банківського майна.

У постанові від 15.06.2016 по справі № 826/20410/14 (номер у ЄДР 58986596) Верховний Суд України поширив цю правову позицію також на спори фізичних осіб із Фондом гарантування вкладів та його уповноваженими особами, однак при цьому не взяв до уваги, що фізичним особам відшкодування вкладів у межах гарантованої суми здійснюється не за рахунок ліквідаційної маси банківського майна в порядку ліквідаційної процедури, а за рахунок коштів Фонду, якими останній розпоряджається як суб'єкт публічного права.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність визначена також частиною 1 вищевказаного Закону як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Із аналізу викладеного слідує, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку ГПК України.

Проте, що в даній адміністративній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". ОСОБА_3 є спеціальним, яким врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Системний аналіз норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дає підстави суду дійти до висновку, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, в силу положень статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді. У зв'язку з чим суддя погоджується із доводами ОСОБА_1 про те, що вона не може скористатися вказівками Верховного Суду України через відсутність судового провадження (господарського) про оголошення банкрутства ПАТ "Михайлівський" або будь-якого іншого судового провадження стосовно ліквідації вказаного банку.

Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі Постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в Господарському суді, а тому в даному випадку застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин не підлягає і як наслідок, відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Пунктом 25 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" адміністративним судам роз'яснено, що спори, які виникають за участю Фонду у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_3 висновки кореспондуються з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в ухвалі від 12.04.2016 по справі № 826/1695/15.

Враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 року у справі № 21-484а15 та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного вище, суд визнав подану позовну заяву і додані до неї матеріали достатніми для відкриття провадження у справі.

Адміністративний позов відповідає вимогам статей 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України та поданий у строк, встановлений законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 107, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відкрити провадження в адміністративній справі № 816/1794/16 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михалівський" ОСОБА_2 , треті особи: Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Запропонувати відповідачам надати до суду у строк до 28 жовтня 2016 року письмові заперечення проти позову та докази в обґрунтування заперечень.

Зобовязати відповідачів у разі заперечення проти позову надати до суду у строк до 28 жовтня 2016 року всі матеріали, що були або мали бути взяті ними до уваги при допущенні бездіяльності, з приводу якої подано позов.

Справа розглядатиметься суддею одноособово.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі, разом з витягом про їхні процесуальні права та обовязки.

Надіслати відповідачам та третім особам копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту постановлення.

СуддяЛ.О. Єресько