Постанова № 62055345, 10.10.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"10" жовтня 2016 р. Справа № 817/443/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Жизневської А.В.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Єрикалової О.О.,

сторін та їх представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, Головного управління Національної поліції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" липня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Сарненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Сарненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області про:

- визнання протиправним та скасування наказу ГУ Національної поліції в Рівненській області від 09.03.2016 року за №33о/с про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади 09.03.2016 року за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність);

- поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді оперуповноваженого Сарненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області з 10.03.2016 року;

- стягнення з ГУ Національної поліції в Рівненській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10.03.2016 року по день постановлення судового рішення;

- стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Рівненській області від 09.03.2016 № 33 о/с "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" через службову невідповідність.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженого Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 10 березня 2016 року.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Рівненській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10 березня 2016 року по 05 липня 2016 року включно в розмірі 17 189 грн. 06 коп.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 1 000, 00 грн. (одна тисяча гривень нуль копійок).

У решті позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженого Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 10 березня 2016 року та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4370 грн. 10 коп. (чотири тисячі триста сімдесят гривень десять копійок) звернуто до негайного виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні заявленого позову відмовити .

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач також зазначив, що ухвалюючи рішення, суд вийшов за межі наданих повноважень, втрутившись в повноваження органу державної влади.

Позивач вважаючи , що постанова суду в частині стягнення середнього заробітку та моральної шкоди постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 10.03.2016 р. по 05.07.2016 року включно з 17189,06 грн. на 17440,00 грн. та в частині стягнення моральної шкоди з 1000,00 грн. на 10000,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, переглянувши судове рішення, обговоривши доводи апеляційних скарг, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Рівненській області не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з серпня 2010 року ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджується послужним списком позивача та трудовою книжкою (а.с.8-9,46-49).

07.11.2015 року на підставі заяви позивача (а.с.43) ГУ Національної поліції в Рівненській області прийнято наказ №2о/с, згідно з яким відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" вирішено призначити тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно штатного розпису, із 07.11.2015 року, зокрема, ОСОБА_3, який мав спеціальне звання лейтенант міліції, оперуповноваженим Сарненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області, присвоївши йому спеціальне звання лейтенант поліції (а.с.42).

09.03.2016 року ГУ Національної поліції в Рівненській області на підставі висновку апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №3 від 29.02.2016 року прийнято наказ №32о/с, згідно з яким відповідно до ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580 звільнено зі служби в поліції в запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 5 (через службову невідповідність) лейтенанта поліції ОСОБА_3 оперуповноваженого Сарненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області, присвоївши йому спеціальне звання лейтенанта поліції (а.с.44).

Не погодившись з правомірністю звільнення з поліції, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" №580 від 02.07.2015 року (далі - Закон №580), який набув чинності 07.11.2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Національної поліції України" №641 від 02.09.2015 року утворено Національної поліцію України.

Відповідно до статті 1 Закону №580 Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки. Цим Законом визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з пунктом 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Наведені правові норми вказують, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Частиною 1 статті 48 Закону №580 визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до статті 47 цього Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Статтею 58 Закону №580 визначено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Як встановлено судом, позивач, який з 15.08.2000 року по 06.11.2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ, був прийнятий на службу в поліцію на постійній основі, за його згодою.

Тобто, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ шляхом видання наказу про призначення за його згодою, з чого слідує, що питання про його відповідність вимогам до поліцейських було вирішено у момент видання наказу про прийняття на службу.

Зі змісту наказу про звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції від 09.03.2016 року вбачається, що підставою для його прийняття слугував висновок апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №3 від 29.02.2016 року.

Мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону №580.

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону №580 атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

З аналізу положень частини другої статті 57 Закону №580 слідує, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду. Крім того, атестування поліцейського проводиться в разі вирішення питання щодо звільнення поліцейського через службову невідповідність.

Поряд із Законом №580 правові та організаційні засади процедури оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня (атестації) врегульовано Законом України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2012 року № 4312-VI.

Відповідно до частини 1 статті 12 даного Закону атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Положеннями частин 1 та 3 статті 13 Закону України "Про професійний розвиток працівників" передбачено, що атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі. В разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.

Суд зазначає, що наведені у частині 2 статті 57 Закону №580 підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у звязку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути звязана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як-то неналежне виконання службових обовязків, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11.03.2014 року у справі №21-13а14.

Аналогічна правова позиція розкрита у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 № 21-13а14, яка в силу положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

Таким чином, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України "Про професійний розвиток працівників" та Закону №580.

Зміст наказу ГУ Національної поліції в Рівненській області від 26.01.2016 року №16 "Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції в Рівненській області" свідчить, що цей наказ не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачених частиною 2 статті 57 Закону № 580 (а.с.50).

При цьому, в ході розгляду справи судом встановлено, що підставою проведення атестування ОСОБА_3 не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду. Також не було обставин, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо. Таке атестування ОСОБА_3 було проведено на підставі ч.1 ст.57 Закону №580, відповідно до якої атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри.

Попри це, таку підставу для призначення атестування суд оцінює критично, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійної підстави для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону №580.

В силу вимог ч.5 ст.57 Закону №580 порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Так, відповідно до вказаної статті та з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року №1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за №1445/27890, затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських (далі Інструкція).

В силу вимог пунктів 4 та 5 Розділу 1 Інструкції рішення про проведення атестування та про строки, у які проводиться атестування, приймає Голова Національної поліції України, керівники органів поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими актами законодавства України призначаються на посади їх наказами. Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Згідно з наказом ГУ Національної поліції у Рівненській області від 26.01.2016 року №16 "Про організацію проведення атестування особового складу ГУ Національної поліції у Рівненській області" з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року №1465, наказано, зокрема, провести атестування поліцейських ГУ Національної поліції у Рівненській області та підпорядкованих підрозділів атестаційною комісією, починаючи з 04.02.2016 року (п.1); створити атестаційні комісії №№1-6 (п.2); погодити з керівництвом Національної поліції України їх персональний склад та подати на затвердження (п.3); оголосити набір до атестаційних комісій осіб з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації (п.5), а керівникам відділів поліції, структурних і підпорядкованих підрозділів ГУ Національної поліції у Рівненській області наказано скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню, підготувати атестаційні листи стосовно поліцейських, підготувати для надання на засідання атестаційної комісії додаткові матеріали щодо проходження служби поліцейськими, довести до відома поліцейських інформацію про час та місце проведення засідань атестаційної комісії та забезпечити їх прибуття у разі необхідності (а.с.50).

Наказом №23 від 08.02.2016 року ГУ Національної поліції в Рівненській області затверджено персональний склад атестаційних комісій ГУ Національної поліції в Рівненській області (а.с.61-62), який погоджений головою Національної поліції України підполковником поліції ОСОБА_4 (а.с.63-65).

Наказом від 12.02.2016 року №25 ГУ Національної поліції в Рівненській області внесено зміни до персонального складу атестаційних комісій ГУ Національної поліції в Рівненській області, що також погоджені головою Національної поліції України підполковником поліції ОСОБА_4 (а.с.66-68).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Інструкції до складу атестаційних комісій входять: голова комісії та секретар комісії, які визначаються керівником органу поліції за погодженням із Головою Національної поліції України.

Пунктом 4 розділу ІІ цієї Інструкції встановлено, що до зазначених вище атестаційних комісій можуть бути включені працівники підрозділів кадрового забезпечення, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, практичної психології та інші працівники апарату Національної поліції України чи органу поліції, а також за згодою народні депутати України, працівники МВС, громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації. Кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.

Відповідно до Інструкції атестування поліцейських проводиться у два етапи: тестування та співбесіда.

Порядок організації, підготовки, проведення тестування зазначений у розділі V цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 1 цього розділу тестування проводиться з метою об'єктивного і неупередженого з'ясування спроможності поліцейських за своїми професійними та особистісними якостями виконувати службові обов'язки на посадах в апараті Національної поліції України чи органах поліції.

Пунктом 10 розділу IV Інструкції передбачено, що з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Відповідно до п.17 результати тестування фіксуються у відповідній відомості і засвідчуються підписом поліцейського, після чого ці відомості передаються до відповідної атестаційної комісії (п. 20 цього розділу).

З матеріалів справи слідує, що 20.02.2016 року позивач проходив атестування атестаційною комісією №1 ГУ Національної поліції у Рівненській області.

Відповідно до атестаційного листа майора поліції ОСОБА_3 (а.с.52) за результатами атестування позивач на тестуванні на загальні навички отримав 44 бали із 60 можливих та по професійному тестуванні - 32 бали з 60 можливих, що відповідно більше мінімального балу, встановленого пунктом 10 Інструкції.

За рішенням атестаційної комісії, як визначено у п.12 розділу IV Інструкції, поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Пунктом 15 розділу IV Інструкції встановлено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:

1) займаній посаді відповідає;

2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Інструкція не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також зясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Згідно з пунктами 20-23 цього розділу Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

З долученого до матеріалів справи протоколу ОП №15.00003704.0020779 від 20.02.2016 року слідує, що атестаційною комісією за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення прийнято рішення "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність" (за результатами голосування: "за" - 4, "проти" - 2) (а.с.52).

Як свідчить зміст протоколу, в ході проведення співбесіди комісією були досліджені "атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходить атестування, а саме: декларацію про доходи; послужний список (форми №1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" та інформацію з відкритих джерел". "Членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше". При чому, при дослідженні вказаного протоколу виявлено, що вказані формулювання є стандартними (шаблонними) та надрукованими в самому бланку протоколу.

Матеріали справи свідчать, що будь-яких інших документів (заяв чи скарг на дії позивача, актів службових розслідувань, відомостей про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо) атестаційною комісією не досліджувалося.

Поряд з цим, суд зазначає, що мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, вказаний протокол не містить. Зокрема, в ньому відсутні будь-які посилання на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про невідповідність особи позивача посаді, яку він займає.

За таких обставин, атестаційна комісія в порушення вимог статті 57 Закону №580 та пункту 16 розділу IV Інструкції не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо.

Водночас, згідно з матеріалами, які були досліджені атестаційною комісією, ОСОБА_3 характеризується виключно з позитивної сторони, за висновками безпосереднього керівника займаній посаді відповідає, за період служби в міліції мав 1 заохочення та 1 стягнення (зняте), за результатами перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", до ОСОБА_3 заборони, передбачені частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону, не застосовуються (а.с.10,51,52,54-60).

В силу вимог п.25 розділу IV Інструкції поліцейський, який атестувався, ознайомлюється з висновком атестування, зазначає дату та підпис.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 ознайомлений з результатами атестуванням та висновком атестаційної комісії 23.02.2016 року, про що свідчить його підпис (а.с.52, зворотній бік).

Не погодившись з висновком атестаційної комісії, позивач звернувся зі скаргою до апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №3.

Відповідно до пункту 12 розділу VI Інструкції апеляційна атестаційна комісія на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, шляхом відкритого голосування приймає рішення про відхилення скарги поліцейського або скасовує висновок відповідної атестаційної комісії та приймає новий висновок.

Членами апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №3 за результатами співбесіди прийнято рішення про відхилення скарги ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що в останнього відсутня мотивація, він не орієнтується в законодавстві та не викликає довіри, що оформлено протоколом ОП №.15.00004169.0020779 (а.с.53).

Встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що члени атестаційної комісії та апеляційної атестаційної комісії поверхнево, не в повній мірі зясували всі необхідні обставини відповідно до вимог Інструкції, без належного врахування всіх критеріїв прийшли до висновку про невідповідність позивача займаній посаді, не взяли до уваги всі професійні, ділові, особисті якості позивача. ОСОБА_3 не пропонувалось проходження поліграфу, що є одною із умов передбачених Інструкцією у разі сумнівів при усній співбесіді з ним.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що при атестуванні поліцейського повинні повно і всебічно враховуватись усі його ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційний рівні, а також можливість перебування поліцейського на службі в поліції, що при атестування ОСОБА_3 зроблено в повній мірі не було. Зворотнього чи будь-яких письмових доказів, які свідчили б про протиправні дії позивача, представники відповідача суду не надали. Водночас, з досліджених в ході розгляду справи доказів слідує, що члени атестаційної та апеляційної атестаційної комісій при атестуванні позивача надали перевагу своїм субєктивним переконанням за результатами співбесіди, аніж комплектному оцінюванню згідно зі всіма критеріями та долученими документами.

Відповідно до пункту 24 розділу IV Інструкції за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Згідно з пунктом 28 розділу IV Інструкції керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Як встановлено судом, на підставі висновку апеляційної атестаційної комісії від 29.02.2016 року ГУ Національної поліції в Рівненській області прийнято наказ №33о/с від 09.03.2016 року про звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Посилання відповідача на виключні дискреційні повноваження атестаційної комісії щодо прийняття рішення за наслідками атестації та втручання суду в дискрецію комісії в разі надання правової оцінки прийнятого нею рішення колегія суддів вважає безпідставними.

Дискреційні повноваження полягають у виборі одного з юридично допустимих рішень, що кореспондується з конституційним принципом, закріпленим в статті 19 Конституції України, відповідно до якого, орган державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням ж суду є перевірка відповідності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення критеріям правомірності, що визначені у статті 2 КАС України.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку, що наказ ГУ Національної поліції в Рівненській області №33о/с від 09.03.2016 року про звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції, не відповідає вказаним критеріям правомірності, є необґрунтованим та протиправним, а тому він підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді з 10.03.2016 року.

Згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За таких обставин, позовна вимога ОСОБА_3 про стягнення з ГУ Національної поліції в Рівненській області грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу також підлягала до задоволення.

Водночас при обрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд припустився помилки у застосуванні відповідних норм права.

Обчислення середньої заробітної плати, зокрема, у випадку вимушеного прогулу здійснюється згідно із Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі Порядок №100).

Відповідно до абз.3 п.2 даного Порядку в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (в т.ч. у випадку вимушеного прогулу) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В силу вимог п.1.7 Інструкції №499 при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відповідно до абз.3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п. 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Тобто за загальним правилом розрахунок середньоденної заробітної плати та компенсації за вимушений має здійснюватися у робочих днях. У календарних днях такий розрахунок може здійснюватися у випадках прямо визначених законодавством. У даній справі такого випадку не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, середній заробіток за останні 2 місяці роботи (січень-лютий 2016 року) ОСОБА_3 становить 8740(4370+4370):кількість робочих днів становить у січні - 19, у лютому - 21, тому середній одноденний заробіток становить 218,50 грн. (8740:(19+21). Кількість робочих днів вимушеного прогулу становить 80 робочих днів (у березні - 16, у квітні - 22, у травні - 19, у червні - 19, у липні - 4).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.03.2016 року по 05.07.2016 року становить: 17840 (218 грн. за 1 робочий день x 80 робочих днів).

Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, правомірно вирішив питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак допустився помилки при визначенні його розміру, обрахувавши середньоденний заробіток та загальну суму компенсації, виходячи із кількості календарних днів.

З огляду на зазначене, постанова суду першої інстанції в частині визначення суми середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу підлягає зміні.

Доводи апеляційної скарги позивача в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Позивач просив стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., посилаючись на незаконність його звільнення з роботи та тривалість судового розгляду справи.

Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем не достатньо обґрунтовано з яких міркувань він виходив, визнаючи саме такий розмір шкоди, не надано доказів в підтвердження цього. Представник позивача також не зміг обґрунтувати відповідні обставини під час розгляду апеляційної скарги.

З цих підстав колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визначено розмір компенсації за моральні страждання з урахуванням зібраних у справі доказів та роз'яснень, викладених в пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Зважаючи на вищевикладене, апеляційна скарга позивача в цій частині є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" липня 2016 р. змінити в частині визначення суми виплати за час вимушеного прогулу, вказавши, що стягненню за час вимушеного прогулу з 10.03.2016 року по 05.07.2016 року підлягає грошове забезпечення в розмірі 17 тис. 480 грн.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: А.В. Жизневська

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "12" жовтня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 вул. Григорія Таборовця, 17,с.Колки,Дубровицький район, Рівненська область,34144

Адвокат ОСОБА_5 м.Рівне, вул.П.Могили,22-Б, оф.117

3- відповідачу/відповідачам: Сарненський відділ поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області вул.Демократична,13,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500 Головне управління Національної поліції в Рівненській області вул.Хвильового,2,м.Рівне,33028

4-третій особі: - ,