Ухвала суду № 62055221, 10.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 р.Справа № 816/1180/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Прокуратури Полтавської області, ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 по справі № 816/1180/16

за позовом ОСОБА_2

до Прокуратури Полтавської області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області

про зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 ( далі позивач, ОСОБА_2В.) до прокуратури Полтавської області (далі відповідач, прокуратура Полтавської обл.), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (далі ГУ ДКСУ у Полтавській обл.) про зобовязання вчинити певні дії.

Зобов'язано прокуратуру Полтавської обл. нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач та відповідач, частково не погодившись з даним судовим рішенням, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог і клопотання про стягнення судових витрат в повному обсязі та про відмову у задоволенні позовних вимог відповідно.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення порушено норми ч.3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначив, що Закон України "Про прокуратуру" прийнято 14.10.2014, в той час, як Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік" прийнято 28.12.2014, тобто пізніше, та саме його положення слід застосовувати в даному випадку щодо застосування норм і положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (далі КМУ), виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, при цьому послався на додаток № 5 до постанови КМУ від 31.05.2012 №505 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 30.09.2015 № 763.

Позивач та представник третьої особи в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

На адресу суду від позивача та представника третьої особи надішли клопотання про розгляд справи без їх участі.

З урахуванням положень ст.195-1, ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута без участі позивача та представника третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач з 2008 року працював на різних посадах в органах прокуратури Дніпропетровської області.

Наказом від 12.12.2013 № 674к переведений на посаду заступника прокурора Київського району м. Полтави. Наказом від 13.07.2015 № 342к з 13.07.2015 переведений на посаду прокурора відділу організації представництва на захист інтересів громадянина або держави управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області. Наказом від 06.10.2015 № 517к призначений виконувачем обов'язків заступника Лубенського міжрайонного прокурора, звільнивши з посади прокурора відділу організації представництва на захист інтересів громадянина або держави управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області.

Наказом від 14.12.2015 № 816к ОСОБА_2 звільнено із займаної посади та з органів прокуратури Полтавської обл. у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, абз. 5 ч. 1 ст. 41, п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".

З розрахункових листів вбачається, що позивачу за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 прокуратурою Полтавської обл. заробітна плата нараховувалась виходячи з посадового окладу, передбаченого постановою КМУ від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", зі змінами, внесеними постановою КМУ від 30.09.2015 №763.

Перевіряючи правомірність доводів апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII, згідно п. 1-1 Перехідних положень якого, до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 вказаної статті заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: вислуги років; виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Частиною 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Законом встановлений конкретний розмір посадового окладу прокурора місцевої прокуратури.

Судовим розглядом встановлено, що за спірний період заробітна плата позивачу виплачена в меншому розмірі, ніж встановлено ст.81 Закону УКраїни " Про прокуратуру".

Посилання відповідача на неможливість виплати заробітної плати позивачу у відповідному розмірі без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з ч. 9 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" визначено, що норми і положення ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою КМУ від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, які не відповідають вимогам ст.81 Закону України "Про прокуратуру".

Водночас, відповідно до п.13 розділу XIII Закону України "Про прокуратуру", Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Проте, Кабінетом Міністрів України не були виконані вимоги зазначеної норми.

09 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" якою визначено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисі прокуратури, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено:постановою КМУ від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що у період з набрання чинності Закону України "Про прокуратуру" (15.07.2015 року в частині розміру заробітної плати) по набрання чинності змін до постанови КМУ від 31.05.2012 №505 (15.12.2015 року), розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен був обчислюватись відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України "Про прокуратуру" (як спеціальним нормативним актом), у зв'язку з не внесенням відповідних змін до постанови КМУ від 31.05.2012 №505, не є підставою для не перерахування та не виплати позивачу заробітної плати згідно ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", оскільки закони України мають вищу юридичну силу ніж постанова КМУ, а також, у зв'язку з тим, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Виходячи з правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду України від 22.05.2013, та висловленої Європейським судом з прав людини в рішенні від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України", це право підлягає реалізації і захисту незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України на 2015 рік видатків на ці потреби не було передбачено.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно п. 5 КМУ від 30.09.2015 № 763 Про внесення змін до постанови КМУ від 31.05.2012 № 505 (далі - Постанова № 763), посадовий оклад прокурора прокуратури складає 1423-1464 грн. не знайшло свого підтвердження.

Згідно з п.3 Постанови № 763, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 6 змін, затверджених цією постановою, який набирає чинності з 15 грудня 2015 року. З дня набрання чинності пунктом 6 змін, затверджених цією постановою, втрачають чинність пункти 4 і 5 змін, затверджених цією постановою.

Тобто пункт 6 Постанови № 763, яким встановлено схему посадового окладу працівників місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них прокуратур, а відтак прокурора прокуратури, введено в дію датою пізніше, ніж початкова дата періоду, по яку позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

З огляду на зазначене, надання працівникам прокуратури, прокурорам, передбачених Законом України "Про прокуратуру" посадових окладів, спрямованих на реалізацію принципу верховенства права, і не може ставитись у залежність від бюджетного фінансування на той чи інший бюджетний період.

Враховуючи вищенаведене, колегія судів дійшла висновку, що позивач отримував заробітну плату в нижчих розмірах, ніж встановлено відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", тому він має право на її перерахунок та виплату за період з 15.07.2015 по 14.12.2015.

Доводи апеляційної скарги позивача про необхідність нарахування та виплати спірної заробітної плати за період з 01.07.2015, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 набрав чинності 15.07.2015.

Щодо клопотання позивача про стягнення судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", який набрав чинності з 01.01.2012 розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається із розрахунку вартості послуг від 11.07.2016 відповідно до договору № 83 про надання правової допомоги (а.с. 17) та акту приймання-передачі наданих послуг від 25.07.2016 (а.с.17 зворотня сторінка), зміст наданих послуг становить: вивчення та аналіз матеріалів та доказової бази, складання позовної заяви; згідно рахунку-фактури № СФ-0000083 від 25.07.2016 позивачем оплачено послугу з представництва інтересів в адміністративному суді відповідно до договору про надання правової допомоги №83 від 11.07.2016 та акту приймання-передачі наданих послуг від 25.07.2016.

Проте, як вбачається з журналів судового засідання від 10.08.2016 першої інстанції та від 10.10.2016 апеляційної інстанції, представник позивача в судовому засіданні участі не приймав.

Враховуючи вищенаведене, а також положення ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", колегія суддів вважає необґрунтованим клопотання позивача про стягнення судових витрат, оскільки представник позивача не брав участі у судовому засіданні, а тому витрати на правову допомогу не підлягають стягненню.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Прокуратури Полтавської області, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року по справі № 816/1180/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5Повний текст ухвали виготовлений 13.10.2016