Постанова № 62054916, 12.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 876/4667/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засіданняСердюк О.Ю.,

позивачаОСОБА_1,

представника відповідачаОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року по справі № 803/561/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, Міністерства оборони України, Волинського обласного військового комісаріату про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, яким просив визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті недоотриманої суми одноразової грошової допомоги в розмірі 48-ми місячного грошового забезпечення, яке він отримував на день виникнення права на одноразову грошову допомогу (20.07.2009 року) з врахуванням відсоткової надбавки за роботу з таємними документами в розмірі 15%, відсоткової надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50%, премії в розмірі 10% від посадового окладу та зобовязати Міністерство оборони України здійснити донарахування та доплату одноразової грошової допомоги в сумі 53 052 грн..

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, Міністерства оборони України, Волинського обласного військового комісаріату про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині зобовязання здійснити донарахування та доплату одноразової грошової допомоги в сумі 53 052 грн. залишено без розгляду.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України, викладену у листі від 15 березня 2016 року № 248/3/6/1366, щодо виплати позивачу недоотриманої суми грошової допомоги в розмірі 48-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з посадовим окладом, окладом за військовим званням, надбавкою за вислугою років, відсоткової надбавки за роботу з таємними документами, відсоткової надбавки за виконання особливо важливих завдань та премією.

Міністерство оборони України постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги здійснювалася у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2008 № 499 в редакції станом на день виплати. Тому підстав для визнання протиправною та скасування відмови Міністерства оборони України позивачу у виплаті даної допомоги не має підстав.

В судовому засіданні позивач надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримав їх.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовільнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 23.07.2009 року № 430 підполковника ОСОБА_1, начальника відділу соціального забезпечення Волинського обласного військового комісаріату, звільнено з військової служби в запас відповідно до пункту «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» (за станом здоровя) (а.с.8).

Наказом військового комісара Волинського обласного військового комісаріату від 09.09.2009 року № 191 позивача виключено із списків особового складу Волинського обласного військового комісаріату та всіх видів забезпечення (а.с.9).

Із довідки до акта огляду МСЕК від 20.07.2009 року серії ВЛН № 045286 вбачається, що позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, внаслідок травми, яка повязана з виконанням обовязків військової служби (а.с.10).

Як судом встановлено, що на підставі наказу військового комісара Волинського обласного військового комісаріату від 12.11.2010 року № 262 позивачу 15.11.2010 року виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 48-місячного грошового забезпечення в сумі 79704,00 грн. (а.с.12-14).

08.02.2016 року позивач із заявою звернувся до Волинського обласного військового комісаріату, в якій просив виплатити йому недоотриману суму одноразової грошової допомоги в сумі 53052,00 грн. Зазначив, що 15.11.2010 року йому була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 48-місячного грошового забезпечення в сумі 79704,00 грн., яка нарахована не з повного розміру грошового забезпечення, а лише з суми посадового окладу, окладу за військове звання та відсоткової надбавки за вислугу років. Однак, у пункті 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що до складу грошового забезпечення входить посадовий оклад, оклад за військове звання та щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). Відтак, при визначенні розміру грошового забезпечення для виплат йому одноразової грошової допомоги слід було враховувати: посадовий оклад, оклад за військове звання, 35-ти відсоткову надбавку за вислугу років, 15-ти відсоткову надбавку за роботу з таємними документами, 50-ти відсоткову надбавку за виконання особливо важливих завдань, премію в розмірі 10 % від посадового окладу. У звязку з наведеним просив надіслати його документи на розгляд комісії з питань, повязаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва, або інвалідності військовослужбовців звільнених з військової служби при Міністерстві оборони України для прийняття рішення про виплату йому недоотриманої суми грошової допомоги в сумі 53052,00 як різницю між належною до виплати та виплаченою раніше сумою (а.с.55).

12.02.2016 року Волинський обласний військовий комісаріат на вимогу позивача направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи для прийняття рішення щодо можливості виплати недоотриманої суми одноразової грошової допомоги (а.с.56).

Листом від 15.03.2016 року № 248/3/6/1366 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив Волинський обласний військовий комісаріат про те, що документи позивача для призначення йому одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності вже розглядалися комісією Міністерства оборони України (протокол від 02.12.2009 року № 8), рішення якої затверджено Міністром оборони України (а.с.16).

Листом від 06.04.2016 року № 503 Волинський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про те, що його документи вже розглядалися комісією Міністерства оборони України (протокол від 02.12.2009 року № 8), рішення якої затверджено Міністром оборони України (а.с.17).

Суд першої інстанції задовольняючи частково адміністративний позов виходив з того, що розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення складав 2765,75 грн., однак останньому виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 79704,00 грн., що за розрахунком не відповідає 48-місячному грошовому забезпеченню, а відтак при розрахунку та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у звязку з інвалідністю ІІІ групи відповідачем істотно порушено обсяг прав та інтересів позивача, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом визнання протиправною відмови Міністерства оборони України, викладеної у листі від 15.03.2016 року № 248/3/6/1366, щодо виплати позивачу недоотриманої суми грошової допомоги в розмірі 48-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з посадовим окладом, окладом за військовим званням, надбавкою за вислугою років, відсоткової надбавки за роботу з таємними документами, відсоткової надбавки за виконання особливо важливих завдань та премією.

Щодо решти позовних вимог, а саме вимог про зобовязання здійснити донарахування та доплату одноразової грошової допомоги в сумі 53 052 грн., суд своєю ухвалою від 24 травня 2016 року залишив їх без розгляду у звязку з пропуском строку звернення до суду. Дана ухвала сторонами по справі не оскаржувалась.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу при розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги у звязку з інвалідністю ІІІ групи відповідачем істотно порушено обсяг прав та інтересів позивача, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки розмір одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби, визначається Порядком, а складові такого грошового забезпечення - відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII. Дана позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2015 року у справі №21-521а14.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Листом від 15.03.2016 року № 248/3/6/1366 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив Волинський обласний військовий комісаріат про те, що документи позивача для призначення йому одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності вже розглядалися комісією Міністерства оборони України (протокол від 02.12.2009 року № 8), рішення якої затверджено Міністром оборони України і у разі незгоди заявника з прийнятим рішенням він має право звернутися до суду (а.с.16). Тобто із вказаного листа вбачається, що відповідач не відмовив позивачу у виплаті недотриманої одноразової грошової допомоги, а зазначив, що таке питання вже розглядалось комісією Міністерства оборони України (протокол від 02.12.2009 року № 8), рішення якої затверджено Міністром оборони України.

З витягу із протоколу № 8 від 02.12.2009 року засідання комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва, або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби вбачається, що відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 499 комісією вирішено виплатити інваліду ІІІ групи ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 48-місячного грошового забезпечення у сумі 79704,00 грн. (а.с.12). На підставі наказу військового комісара Волинського обласного військового комісаріату від 12.11.2010 року № 262 позивачу 15.11.2010 року виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 48-місячного грошового забезпечення в сумі 79704,00 грн. (а.с.12-14).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказаний протокол № 8 від 02.12.2009 року не оскаржував більше 6 років. З чого можна зробити висновок, що позивач погоджувався з вказаним протоколом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Департамент фінансів Міністерства оборони України в своєму листі від 15 березня 2016 року №248/3/6/1366 надав обґрунтовану відповідь на звернення позивача, яку не можна вважати відмовою у виплаті йому недотриманої суми грошової допомоги, оскільки у вказаному листі зазначено, що документи для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності вже розглядалися комісією Міністерства оборони України (протокол від 02.12.2009 року № 8), рішення якої затверджено Міністром оборони України і у разі незгоди заявника з прийнятим рішенням він має право звернутися до суду та оскаржити це рішення. Про відмову у виплаті позивачу недотриманої суми грошової допомоги у вказаному листі не йдеться. Із тексту позовної заяви та пояснень позивача вбачається, що він не погоджується з прийнятим рішенням від 02.12.2009 року, яким не вірно визначено одноразову грошову допомогу. Саме цим рішенням порушено його права та законні інтереси, а не відповіддю Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 15 березня 2016 року, однак позивач чомусь його оскаржував.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо визнання протиправною відмови Міністерства оборони України щодо виплати позивачу недоотриманої суми грошової допомоги, викладеної у листі від 15 березня 2016 року № 248/3/6/1366, оскільки такої відмови з листа не вбачається.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати і винести нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року по справі № 803/561/16 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, Міністерства оборони України, Волинського обласного військового комісаріату про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддяВ.П. Дякович

СуддіЛ.П. Іщук

ОСОБА_3

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2016 року.