Ухвала суду № 62054849, 11.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 876/6546/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

08 лютого 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «ЕкоТеп» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова) від 19.11.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 374,39 грн., у тому числі 1 582,93 грн. за основним платежем та 791,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою від 09 березня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій підприємства позивача з придбання товарів у ТОВ «ТПК «Аякс» та спрямованість цих операцій лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту на підставі первинних документів, які містять юридичну дефектність (підписані не встановленими особами).

З огляду на викладене, податковий орган вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що за наслідками позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ЕкоТеп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТзОВ «Логістик Сервіс» за період вересень 2012 року, ТОВ «ТПК «Аякс» за період липень 2013 року та ТОВ «ТПК ОСОБА_1» за період вересень 2012 року, оформленої актом від 30.10.2015 року № 2002/13-04-22-04/19332414, ДПІ у Галицькому районі м. Львова 19.11.2015 року прийняла податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 374,39 грн. у тому числі 1 582,93 грн. за основним платежем та 791,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач допустив порушення вимог п. 198.3. п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та, відповідно, заниження податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 1 582, 93 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно, у відповідності до вимог податкового законодавства сформував податковий кредит та витрати операційної діяльності при здійсненні господарських операцій з ТзОВ «ТПК «Аякс».

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є правильними.

Так, суд першої інстанції встановив, що ТзОВ «ЕкоТеп» зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 15.05.1993 року Реєстраційною палатою Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської Ради за кодом ЄДРПОУ 19332414 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова з 01.07.2002 року.

ТзОВ «ЕкоТеп» є платником ПДВ відповідно до виданого ДПІ у Галицькому районі м. Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.10.2002 року №17845801.

04.01.2011 року ТзОВ «ТПК «Аякс» (постачальник) та ТзОВ «ЕкоТеп» (покупець) уклали договір поставки товарів за №11, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти та оплатити поліграфічні матеріали.

У липні 2013 року ТзОВ «ЕкоТеп» придбало у ТзОВ «ТПК «Аякс» товари друкарського призначення на загальну суму 9497,6 грн., в т.ч. ПДВ - 1582,93 грн., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи видатковими накладними:

№1316 від 05.07.2013р. на загальну суму 5910 грн., в т.ч. ПДВ 985грн.;

№1335 від 09.07.2013р. на загальну суму 210 грн., в т.ч. ПДВ 35грн.;

№1354 від 10.07.2013р. на загальну суму 1104 грн., в т.ч. ПДВ 184грн.;

№1436 від 19.07.2013р. на загальну суму 303,60 грн., в т.ч. ПДВ 50,60грн.;

№1461 від 24.07.2013р. на загальну суму 1970 грн., в т.ч. ПДВ 328,33грн.,

та податковими накладними, виданими ТзОВ «ТПК «Аякс»:

№36 від 05.07.2013р. на загальну суму 5910 грн. в т.ч. ПДВ 985 грн.;

№54 від 09.07.2013р. на загальну суму 210 грн. в т.ч. ПДВ 35 грн.;

№71 від 10.07.2013р. на загальну суму 1104 грн. в т.ч. ПДВ 184 грн.;

№151 від 19.07.2013р. на загальну суму 303,60 грн. в т.ч. ПДВ 50,60 грн.;

№178 від 24.07.2013р. на загальну суму 1970 грн. в т.ч. ПДВ 328,33 грн.

Товари, отримані від ТОВ «ТПК «Аякс» отримувались та зберігались в орендованому ТОВ «ЕкоТеп» у ТзОВ «Компанія «Галпап» на підставі договору оренди №0911-12 від 06.09.2011р. складському приміщенні за адресою: м. Львів, вул. Пясецького, 12.

Відповідно до п.3.3. договору поставки № 11 від 04.01.2011 року товар поставлявся власними засобами (за власний рахунок) продавця - ТзОВ «ТПК «Аякс» до складських приміщень ТзОВ «Екотеп», розташованих за адресою: м. Львів, вул. Пясецького, 12. Приймання товарів здійснювалось працівниками ТзОВ «ЕкоТеп» ОСОБА_1, ОСОБА_2, про що свідчить наявність підписів та печатки ТзОВ «ЕкоТеп» у видаткових накладних.

Згідно наявних в матеріалах справи копій банківських виписок, на час розгляду спору судом першої інстанції, ТзОВ «ЕкоТеп» повністю розрахувалось за отримані ТМЦ, а відтак, у підприємства відсутні грошові зобов'язання перед ТзОВ «ТПК «Аякс» по оплаті товару, отриманого у липні 2013р. Придбаний у ТОВ «ТПК «Аякс» товар в подальшому був реалізований кінцевим споживачам, а всі доходи від такої реалізації відображені в звітності товариства.

Крім того, на підтвердження реалізації придбаної у ТОВ «ТПК «Аякс» продукції ТОВ «ЕкоТеп» надало до перевірки видаткові накладні на поставку до кінцевих споживачів та доручення, які видавались відповідальним особам на отримання товару від ТзОВ «ЕкоТеп», належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

ТзОВ «ТПК «Аякс» надано довідку про те, що поставка товарів у липні 2013 року ТзОВ «ЕкоТеп» дійсно відбулася, а поставлені ТзОВ «ЕкоТеп» за видатковою накладною №1316 від 05.07.2013р товари були придбані ТзОВ «ТПК «Аякс» в іноземного постачальника та ввезені на митну територію України, що підтверджується ВМД № 209140000/2013/006060 від 26.02.2013р., а товари, які поставлені за видатковою накладною № 1354 від 10.07.2013р. - у ТзОВ «Лекекспорт-Україна».

Збільшуючи позивачу суму грошового зобовязання з податку на додану вартість податковий орган виходив з того, що зазначені вище господарські операції позивача з контрагентом не мали реального характеру.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з його контрагентом мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договором поставки, видатковими накладними, податковими накладними, бухгалтерськими проведеннями.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані товари відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що податковий орган в апеляційній скарзі не навів жодного аргументу на спростування висновків суду першої інстанції щодо неправомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та не надав доказів відсутності реального характеру господарських операцій підприємства позивача з придбання ТМЦ у контрагентів, що не спростовує самого факту реального здійснення цих операцій, а тому суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо протиправності оскаржених повідомлень-рішень.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 41, ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі № 813/282/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_3

Ухвала в повному обсязі складена 17 жовтня 2016 року.