Ухвала суду № 62054449, 13.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Cправа: № 810/2925/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

13 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Мацедонської В.Е., Петрика І.Й.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року у справі адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про скасування рішення.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з вказаним вище позовом.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування суддею суду першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді - скасуванню з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і постановити ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Суддею суду першої інстанції встановлено, що предметом спору у даній справі є оскарження рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни № 28013430 від 01.02.2016 року про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» права власності на квартиру, яке було прийняте у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 70777 від 23.11.2007 року.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою виникнення права власності є саме договір іпотеки від 23.11.2007 року.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній адміністративній справі суддя суду першої інстанції виходив з того, що вказані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачем пред'явлено вимоги, що пов'язані з невиконанням умов цивільно-правового договору. Також суддя суду першої інстанції посилався на постанову Верховного Суду України від 14.06.2016 року в справі № 826/4858/15.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому до юрисдикції адміністративних судів належать не усі публічно-правові спори, а лише ті, одним із учасників яких є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини між сторонами в справі виникли у зв'язку з вчиненням відповідачем реєстраційних дій під час державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» права власності на квартиру за договором іпотеки № 70777 від 23.11.2007 року.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяження регулюються Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Преамбулою цього Закону передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Зазначений Закон згідно зі статтею 1 регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 9 цього Закону визначено повноваження суб'єктів державної реєстрації прав. До повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Акредитовані суб'єкти можуть здійснювати визначені у частині першій цієї статті повноваження в повному обсязі або здійснювати їх виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі договору з суб'єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом.

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Згідно з п.1 ч. 3 ст. 10 державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Колегією суддів встановлено, що даний спір стосується повноважень відповідача що передують вчиненню реєстраційних дій.

Статтею 22 цього Закону встановлено вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав.

За правилами вказаної правової норми документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Згідно з частиною 13 статті 15 Закону порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України затвердив Порядок реєстрації, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку реєстрації).

Пунктом 15 Порядку реєстрації передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що, звертаючись до суду з даним позовом, позивач не погоджується з діями відповідача як державного реєстратора - суб'єкта владних повноважень, що вчинялись ним відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону та п. 15 Порядку, а саме: щодо встановлення ним перед державною реєстрацією за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» права власності на квартиру за договором іпотеки № 70777 від 23.11.2007 року відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що даний позов має ознаки адміністративного, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суддя суду першої інстанції прийшов до неправильного висновку про відмову у відкритті провадження в даній справі.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що при постановленні оскаржуваної ухвали суддею суду першої інстанції порушено норми процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала судді - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 196, 204, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, а ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року - скасувати, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: В.Е. Мацедонська

І.Й. Петрик

Повний текст виготовлено 17.10.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Петрик І.Й.