Постанова № 62053684, 17.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4397/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

секретаря судового засідання - Філімоненко А.О.

за участю сторін:

Позивач ОСОБА_1,

Відповідач - ОСОБА_2,

Представники відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тимчасово виконуючого обовязки командира Військової частини А 1942 капітана 2 рангу ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування дисциплінарних стягнень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Тимчасово виконуючого обовязки командира Військової частини А 1942 капітан 2 рангу ОСОБА_2, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: наказ Тимчасово виконуючого обовязки командира Військової частини А 1942 капітана 2 рангу ОСОБА_2 №145 від 02.08.2016року про результати службового розслідування, яким позивачу оголошено сувору догану; наказ Тимчасово виконуючого обовязки командира Військової частини А 1942 капітана 2 рангу ОСОБА_2 №146 від 02.08.2016року про результати службового розслідування, яким позивачу оголошено сувору догану; наказ Тимчасово виконуючого обовязки командира Військової частини А 1942 капітан 2 рангу ОСОБА_2 №147 від 02.08.2016року про результати службового розслідування, яким позивачу оголошено сувору догану.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення доган є протиправним та накладено не у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України оскільки позивач не вчиняв дисциплінарного проступку та не є підлеглим військовослужбовцем для командира військової частини А 1942 за службовим становищем у порядку, встановленому нормативно-правовими актами. Крім того, дисциплінарні стягнення накладені за відсутності правових підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки позивачем не було порушено військову дисципліну або громадський порядок, з урахуванням чого позивач вимушений звернутись до суду.

В ході розгляду справи, позивач, посилаючись на обґрунтування, викладені у адміністративному позові підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник заявлені позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення позивача, відповідача та представника, суд встановив наступне.

Згідно з витягом з наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 02 липня 2016 року, позивача звільнено з посади заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом 37 окремого полку звязку Військово-Морських Сил Збройних Сил України та наказано вважати таким, що перебуває у розпорядженні командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (а.с.13).

08.07.2016р. наказом ТВО командира військової частини №130 (Надалі Наказ №130) призначено службове розслідування щодо відсутності на службі заступника командира батальйону управління з виховної роботи капітана 3 рангу ОСОБА_1 07.07.2016р. понад 3-х годин.

На виконання вимог наказу №130 заступником командира військової частини А1942 по роботі з особовим складом начальником відділення капітаном 3 рангу ОСОБА_4 проведено розслідування, що оформлено актом службового розслідування від 27.07.2016 р.

З вказаного акту вбачається, що позивач 07.07.2016р. відвідував ВМКЦ ПР, але не повідомив про це свого безпосереднього командира, чим порушив вимоги ст.241 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України (а.с.15-17).

01.08.2016р. з позивачем, відповідно до вимог ст.86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України після розгляду акту про проведення службового розслідування, проведено бесіду (а.с.18).

Водночас, 18.07.2016р. наказом командира військової частини №133 (Надалі Наказ №133) призначено службове розслідування щодо відсутності на службі заступника командира батальйону управління з виховної роботи капітана 3 рангу ОСОБА_1 14.07.2016р. протягом робочого дня (а.с.22).

На виконання вимог наказу №133 заступником командира військової частини А1942 по роботі з особовим складом начальником відділення капітаном 3 рангу ОСОБА_4 проведено розслідування, що оформлено актом службового розслідування від 27.07.2016р.

Відповідно до вказаного акту, позивач 14.07.2016р. був направлений на консультацію до ВМКЦ ПР, але не зявився на військовій службі протягом дня та не повідомим про хід свого лікування, чим порушив ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України (а.с.23-34).

01.08.2016р. з позивачем, відповідно до вимог ст.86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України після розгляду акту про проведення службового розслідування, проведено бесіду (а.с.25).

Крім того, 18.07.2016р. наказом командира військової частини №137 (Надалі Наказ №137) призначено службове розслідування щодо відмови ознайомлення із функціональними обовязками капітана 3 рангу ОСОБА_1 13.07.2016р. (а.с.19).

На виконання вимог наказу №137 заступником командира військової частини А1942 по роботі з особовим складом начальником відділення капітаном 3 рангу ОСОБА_4 проведено розслідування, що оформлено актом службового розслідування від 27.07.2016р.

Відповідно до вказаного акту, заступник командира військової частини А1942 по роботі з особовим складом начальник відділення капітан 3 рангу ОСОБА_4 дійшов висновку, що позивач відмовився виконувати законні вимоги командира військової частини А 1942, які були визначені наказом командувача Військово-морських Сил Збройних Сил України від 02.07.2016р. №93 (а.с.20).

01.08.2016р. з позивачем, відповідно до вимог ст.86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України після розгляду акту про проведення службового розслідування, також проведено бесіду (а.с.21).

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав. Спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби відповідно до ст.17, 104 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут) та Законом України "Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV(далі - Статут внутрішньої служби).

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно з вимогами ст. 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Як вбачається з ст. 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.

Згідно з вимогами ст. 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до вимог ст. 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Як вбачається з ст. 85 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Згідно з вимогами ст. 86 Дисциплінарного статуту після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Наведене свідчить про те, що вирішальним при накладенні дисциплінарної відповідальності за скоєний проступок військовослужбовцем є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини, попередня поведінка порушника та розмір завданих державі та іншим особам збитків.

Стосовно наказів відповідача від 02.08.2016р. №145, №146 суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 05.07.2016р. звернувся до командира батальйону управління, тобто безпосереднього начальника з рапортом про надання вихідного дня 06.07.2016р. (а.с.68).

Отримавши відмову на вказаний рапорт, позивач вимушений був 06.07.2016р. звернувся із клопотанням до командира військової частини А 1942 з проханням надати дозвіл на відвідування стоматолога на підставі запису лікаря від 02.07.2016р. (а.с.67).

Матеріалами справи підтверджується та як зясовано в Акті перевірки №2694 від 28.07.2016р., відповідно до записів в книзі обліку хворих в амбулаторії військової частини А 1942 капітан 3 рангу ОСОБА_1 звертався до медичного пункту 06.07.2016р. та був направлений на консультацію до ВМКЦ ПР на 07.07.2016р. Водночас, 07.07.2016р. позивач знову звернувся до медичного пункту і був направлений на консультацію до ВМКЦ ПР на 08.07.2016р.

Окрім цього, 13 липня 2016 року позивач звернувся за медичною допомогою до медичного пункту частини. Лікарем було призначено амбулаторне лікування та рекомендовано консультація психіатра у Військово-медичному клінічному центрі Південного Регіону, що підтверджується записом № 360 в амбулаторному журналі обліку хворих військової частини А1942 та записом в медичній книжці.

13 липня 2016 року позивачем додатково повідомлено заступника командира військової частини А 1942 по роботі з особовим складом - начальника відділення капітана 3 рангу ОСОБА_4 про перебування на амбулаторному лікуванні з 13 липня 2016 року. Зазначені обставини також підтверджуються актом службового розслідування від 27.07.2016р. № 2693 (а.с.23).

Крім того, в матеріалах справи наявний витяг з наказу командира військової частини А 1942 від 15.07.2016р. №17, яким позивача звільнено від виконання службових обовязків у звязку із хворобою строком на 5 діб з 15 по 19 липня 2016 року (55).

Відповідно до ст. 233 Статуту внутрішньої служби, збереження і зміцнення здоров'я, фізичний розвиток військовослужбовців - важлива і невідємна частина їх підготовки до виконання військового обов'язку. Піклування командира (начальника) про здоров'я підлеглих є одним з основних його обов'язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини (підрозділу).

Відповідно до п.10 ст.102 Статуту внутрішньої служби, командир батальйону зобов'язаний зокрема дбати про здоров'я підлеглих, вживати необхідних заходів щодо його зміцнення.

Відповідно до п.31 ст.67 Статуту внутрішньої служби, командир полку зобов'язаний піклуватися про здоров'я підлеглих, вживати для їх фізичного зміцнення всіх необхідних заходів.

Відповідно до п. 6 ст. 130 Статуту внутрішньої служби, внутрішній порядок досягається цілеспрямованою виховною роботою, поєднанням високої вимогливості командирів (начальників) з постійною турботою про підлеглих у збереженні їх прав, задоволенні потреб і зміцненні здоров'я.

Відповідно до ст.241 Статуту внутрішньої служби, кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, приховувати хворобу, суворо додержуватися правил особистої, громадської єни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 маючи реальні побоювання загрози стосовно свого фізичного стану вимушений був звернутись до медичного закладу, підтвердженням вказаних звернень та перебування на амбулаторному лікуванні позивачем - підтверджується матеріалами справи.

Отже, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 із поважних причин був відсутній на службі 07.07.2016р.,14.07.2016р., що підтверджується наявними в матеріалах справи книгою обліку хворих в амбулаторії військової частини А 1942 (а.с.86-92), призначення лікаря-стоматолога від 02.07.2016р. (а.с.57), довідкою із заключенням лікаря-стоматолога (а.с.58), довідкою медичного огляду від 13.07.2016 року (а.с.60), довідки лікаря-психіатра від 14.07.2016р. (а.с.61) та ін.

З урахуванням чого, суд доходить висновку про протиправність наказів командира військової частини А 1942 від 02.08.2016р. №145, №146 про оголошення ОСОБА_1 суворих доган. Зміст зазначених наказів після їх видання до позивача не доведено.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку також і про протиправність наказу командира військової частини А 1942 від 02.08.2016р. №147, з огляду на таке.

З Акту службового розслідування від 29.07.2016р. № 2697 вбачається, що позивача пропонується притягнути до дисциплінарної відповідальності, оскільки він 13.07.2016р. відмовився ознайомлюватись із функціональними обовязками (інвентарний №168).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 13.07.2016р. ознайомився із вказаними функціональними, що підтверджується власноручним записом «На підставі ст.16 Статуту внутрішньої служби відмовляюсь» на аркуші доведення функціональних обовязків (а.с.45).

Крім того, в підтвердження вказаної обставини позивачем надано до суду копію функціональних обовязків (інвентарний №168), (а.с.44), що спростовує доводи відповідача стосовно відмови ОСОБА_1 щодо ознайомлення з його функціональними обовязками.

Позивачем в судовому засіданні пояснено, що він, на час ознайомлення з функціональними обовязками не мав відповідної посади, тому керуючись статтею 16 Статуту внутрішньої служби, з метою уточнення вказаних функціональних обов'язків стосовно посади за якою визначений їх обсяг та визначення службових обов'язків відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями він змушено відмовився від їх виконання, а не ознайомлення. Однак ці обставини безпідставно та протиправно не враховано службовим розслідуванням та не вказані в акті службового розслідування від 29 липня 2016 року №2697.

Крім того, зазначені функціональні обовязки затверджені наказом командира військової частини лише 21.07.2016 року наказом № 137 (а.с. 29).

Отже, суд доходить висновку, що під час службового розслідування, співбесіди із позивачем та під час прийняття Наказу №147 від 02.08.2016р. щодо відмови ознайомлення ОСОБА_1 із функціональними обовязками, відповідачем не зясовано усіх фактичних обставин, що призвело до неправильного висновку і як наслідок безпідставного оголошення позивачу дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Тимчасово виконуючого обовязки командира Військової частини А 1942 капітан 2 рангу ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування дисциплінарних стягнень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Тимчасово виконуючого обовязки командира Військової частини А 1942 капітан 2 рангу ОСОБА_2 №145 від 02.08.2016року про результати службового розслідування, яким ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

Визнати протиправним та скасувати наказ Тимчасово виконуючого обовязки командира Військової частини А 1942 капітан 2 рангу ОСОБА_2 №146 від 02.08.2016року про результати службового розслідування, яким ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

Визнати протиправним та скасувати наказ Тимчасово виконуючого обовязки командира Військової частини А 1942 капітан 2 рангу ОСОБА_2 №147 від 02.08.2016року про результати службового розслідування, яким ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 17.10.2016 року.

Суддя Бутенко А.В.

.