Постанова № 62053437, 18.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3570/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» до СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2016 року №0000383800 та податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2016 року №Ю-0000393800, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» до СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2016 року №0000383800 та податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2016 року №Ю-0000393800.

В судовому засіданні 13.10.2016 року представник позивача просив задовольнити позов з огляду на те, що позивач правомірно не нараховував страхові внески з ЄСВ на осіб, що проходили навчання на підприємстві та проходили на ньому трудову практику, а також з огляду на те, що на заробітну плату осіб, що мобілізовані не нараховується та не сплачується ЄСВ, в зв’язку із чим, застосовані штрафні санкції за це застосовані до підприємства неправомірно. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на те, що особи, які проходили практику отримували заробітну платню, а тому повинен був нарахований ЄСВ та позивач самостійно нарахував та сплатив до бюджету ЄСВ за заробітну плату осіб, які були мобілізовані, а тому не має підстав вважати нарахування штрафних санкцій по визнаному позивачем порушенню неправомірними.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування податкових зобов’язань та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

На підставі наказу СДПІ посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» в період 07.12.2015 року по 09.02.2016 року була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №8/28-08-38/01125672/2 від 16.02.2016 року (а.с.11-19), яким були встановлені порушення позивачем за перевірений період п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1, ч.2 ст.7, ч.5, ч.7, ч.13 ст.8, ч.4, ч.8, ч.9 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

На підставі цього акту перевірки відповідачем 08.06.2016 року було прийняте рішення про застосування штрафних санкцій №0000383800 (а.с.20) щодо нарахування штрафних санкцій з ЄСВ в розмірі 598761,99 грн.

Того ж дня відповідачем на адресу позивача була спрямована вимога про сплату боргу (недоїмки) за №Ю-0000393800 (а.с.21).

Суд вважає, що оскаржені позивачем рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) прийняті у відповідності до вимог законодавства, виходячи з наступного.

При перевірці загальної суми нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний соціальний внесок відповідно до класу професійного ризику виробництва за тарифом 37,33% та з якого утримується єдиний соціальний внесок за тарифом 3,6%, встановлено не включення до загального фонду оплати праці заробітної плати, нарахованої учням ДНЗ «Іллічівського вищого професійного училища морського транспорту» при проходженні виробничої практики згідно договору від 29.06.2012 року №631-0 між ДП «ІМТП» та ДНЗ «Іллічівське вище професійне училище морського транспорту».

Відповідно до ч.4 ст.53 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту» на час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці.

Законом України від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» (далі - Закон №103) визначено правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.

Статтею 29 Закону №103 передбачено, що підприємства, установи, організації незалежно від форм власності надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.

Учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів під час виробничого навчання і виробничої практики на виробництві виконують роботи відповідно до навчальних планів і програм.

Згідно із п.9 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 року №992 (далі - Порядок), перед початком виробничого навчання та виробничої практики керівник підприємства видає наказ про персональний розподіл учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки виробничих підрозділів чи створює учнівські самостійні навчально-виробничі підрозділи та визначає відповідно до змісту робочих навчальних програм види робіт, а також призначає з числа інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників підприємства відповідальних за проведення виробничого навчання та виробничої практики, забезпечення умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, установлює системи оплати праці учнів, слухачів за фактично виконаний обсяг робіт відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки) та укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.

Відповідно до п.п.7 і 8 Порядку учні, слухачі учбових закладів, які згідно з договором, укладеним між професійно-технічним навчальним закладом та підприємством, проходять виробничу практику та виробниче навчання на підприємстві, не включаються до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства.

При цьому всі організаційні питання проходження виробничої практики та виробничого навчання в кожному конкретному випадку визначаються положеннями договору, укладеного навчальним закладом і підприємством. Типова форма такого договору наведена в додатку до Порядку.

Згідно із п.10 Порядку з моменту розподілу учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки на них відповідно до законодавства про охорону праці поширюються права та обов'язки щодо виконання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку та інших правил і норм, що діють на підприємстві, з відповідних професій, спеціальностей і рівнів кваліфікації робітників та службовців. Учні, слухачі підлягають соціальному та іншому страхуванню нарівні з відповідними працівниками підприємства.

Отже, учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробничу практику, не включаються до складу (списку) робітників підприємства, однак на них у повній мірі розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку і положення інших внутрішніх актів і розпоряджень підприємства.

Разом з тим п.17 Порядку встановлено, що за фактично виконаний обсяг робіт учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Нараховані учням, слухачам кошти переказуються для виплати на рахунок професійно-технічного навчального закладу або виплачуються їм безпосередньо підприємством не пізніше п'яти днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Основною підставою виникнення трудових правовідносин на території України є факт укладення трудового договору, яким відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року №322-УІІІ із змінами та доповненнями (далі - КЗпП) є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (далі - роботодавець), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець - виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальний порядок укладення трудового договору встановлено ст.24 КЗпП, якою, зокрема, передбачено укладення трудового договору, як правило, в письмовій формі.

Разом з тим, ст. 38 Закону №103 встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний, і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

При цьому слід зазначити, що професійно-технічна освіта може включати, зокрема, професійно-практичну підготовку, яка проводиться на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг у формі виробничої практики (ст. 25 Закону № 103).

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Для студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які раніше не працювали та у зв'язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу в студентських таборах, на виробничій практиці, а також про виконання науково-дослідної господарчо-договірної тематики на підставі довідок відносяться підприємством, де надалі вони будуть працювати (п.2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58).

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються Кодексом законів про працю України від 10.12.1971р. №322-УІІІ із змінами та доповненнями, Законом України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон №108) та іншими нормативно-правовими актами.

На підставі вищевказаного, правовідносини між учнями ДНЗ «Іллічівського вищого професійного училища морського транспорту» та ДП «ІМТП» при проходженні виробничої практики згідно договору від 29.06.2012 року №631-0 мають усі ознаки трудових правовідносин, які виникають на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464).

Пунктом 1 частини першої ст.7 Закону №2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з ч.9 ст.9 Закону №2464 обчислення і сплата єдиного внеску за працівників, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, здійснюються роботодавцями за рахунок сум, на які внесок нарахований.

На підставі ч.2 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, нарахована заробітна плата учням, які проходять виробничу практику на підприємстві згідно з договором про навчально-виробничу практику, є базою нарахування єдиного внеску.

При цьому підприємством нараховується та утримується єдиний внесок із усієї суми нарахованої заробітної плати учня.

Абзацом першим частини п’ятої ст.8 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених, зокрема, в абзаці другому п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 (тобто роботодавців), встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності у розмірі від 36,76 до 49,7 відсотка.

Згідно зі ст.47 розділу III розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464 визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ДП «ІМТП» єдиний соціальний внесок відповідно до класу професійного ризику виробництва з урахуванням видів економічної діяльності встановлено у розмірі 37,33% від бази нарахування єдиного соціального внеску.

Частиною сьомою ст.8 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок для найманих працівників, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб встановлюється у розмірі 3,6 відсотків бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, від 09.09.2013р. №454 та від 14.04.2015 №435, звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (далі - Звіт) формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону №2464 нараховується єдиний внесок соціальний внесок за тарифом 3,6%, що є порушенням п.1 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями. Відповідно до п.4.1 договору про навчально-виробничу практику від 29.06.2012 року №631-0 ДП «ІМТГ1» проводить нарахування заробітної плати учням за фактично відпрацьований ними час (виконаний об’єм робіт) відповідно до тарифних ставок, діючих в порту. Згідно наказів ДП «ІМТГ1» про проходження виробничої практики тривалість робочого дня учня складає 7 годин. При перевірці розміру заробітної плати учнів встановлено, що розмір заробітної плати кожного учня за перевірений період не перевищував максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, яка дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Відповідно до пояснень ДП «ІМТП» від 05.02.2016р. №22/11.1-12 щодо нарахування заробітної плати учням ДНЗ «Іллічівського вищого професійного училища морського транспорту» за період виробничої практики нарахування заробітної плати за лікарняними листами не відбувалось та інваліди відсутні.

Загальна сума заниження нарахованої заробітної плати учням, на яку

нараховується єдиний внесок, роботодавцями відповідно до класу професійного ризику виробництва за тарифом 37,33% та з якої утримується єдиний соціальний внесок за тарифом 3,6% складає 701100,03 грн.

Таким чином, на порушення п.1 ч,2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч.5, ч.7 ст.8, ч.8, ч.9 ст.9 Закону України від 07.07.2010 року №2464-У1 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями ДП «ІМТГІ» не нараховано та не утримано єдиний соціальний внесок із заробітної плати учнів ДНЗ «Іллічівського вищого професійного училища морського транспорту», які проходили виробничу практику па ДГІ «ІМТП» згідно з договором про навчально-виробничу практику від 29.06.2012 року №631-0 в сумі 286960,24 грн.

Щодо нарахування єдиного соціального внеску з сум середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Перевіркою єдиний соціальний внесок з сум середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період не нараховувався, так як підприємством ДП «ІМТП» самостійно був донарахований єдиний соціальний внесок за серпень-вересень 2014 року у жовтні 2014 року, але за нарахування платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464 передбачена штрафна санкція.

ДП «ІМТП» оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати соціального внеску від 08.06.2016 року №10-0000393800 на загальну суму 291632,40 грн., до якої не залучена самостійно донарахована підприємством сума єдиного соціального внеску з середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у сумі 905891,57 грн. та яка відображена у звіті за жовтень 2014 року і в повному обсязі перерахована до фонду.

Також ДП «ІМТП» оскаржує рішення №0000023800 від 16.02.2016 року про застосування штрафних санкцій у загальній сумі 598761,99 грн., до якої залучена та застосована штрафна санкція за донарахування платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску з середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464 орган ДФС застосовує до платника єдиного внеску штрафну санкцію за донарахування платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Таким чином, відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464 до ДП «ІМТП» застосована штрафна санкція за самостійне донарахування підприємством у жовтні 2014 року своєчасно не нарахованого єдиного внеску з середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації за серпень-вересень 2014 року.

ДП «ІМТП» не оскаржував з посиланням на законодавчі акти питання щодо не застосування штрафної санкції за донарахування платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що оскаржені акти суб’єкту владних повноважень прийнятий на підставі ґрунтовного висновку посадових осіб органу ДФС, що відповідає положенням ч.2 ст.19 Конституції України, ст.9-11 Закону України «Про систему оподаткування в Україні» та ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому, на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України, суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» до СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2016 року №0000383800 та податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2016 року №Ю-0000393800 – відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 18.10.2016 року.

Суддя Єфіменко К.С.

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» до СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2016 року №0000383800 та податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2016 року №Ю-0000393800 – відмовити повністю.

18 жовтня 2016 року.