Ухвала суду № 62053042, 05.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про повернення коштів, набутих без достатньої правової підстави,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/11715/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі по тексту - ТОВ «Авто Просто») про повернення коштів, набутих без достатньої правової підстави.

Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Зазначає, що відповідно до угоди №308656 від 28 листопада 2009 року, укладеної між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_2., остання в серпні 2015 року достроково сплатила суму боргу за придбаний за угодою автомобіль та з урахуванням розміру зобов'язань, визначених в додатку №3 до вказаної угоди, переплатила кошти в розмірі 34 029,10 грн., які відповідно до положень ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.

СметанюкІ.М. в інтересах ТОВ «Авто Просто» проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав, що спір вирішений судом правильно.

В судове засідання особисто ОСОБА_2 не з'явилась, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином, забезпечила явку в судове засідання свого уповноваженого представника, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 листопада 2009 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_2 було укладено угоду №308656, предметом якої є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля (а.с.6-10).

Відповідно до ст. 5 вказаної угоди ОСОБА_2 зобов'язалась сплатити вступний внесок при укладенні угоди, сплатити плату за право на придбання автомобіля при наданні такого права, щомісячно сплачувати повні внески, сплачувати внески зі страхування автомобіля після отримання автомобіля, отримати автомобіль за умови виконання зобов'язань, встановлених угодою, підписати відповідний двосторонній акт, що свідчить про виконання зобов'язань за угодою, за вимогою ТОВ «Авто Просто» надавати копії квитанцій про сплату внесків за угодою.

Статтею 2 угоди передбачено, що критерієм для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених угодою, є поточна ціна автомобіля, яка повідомляється ТОВ «Авто Просто» виробником та/або імпортером та/або дистриб'ютором.

Поточна ціна автомобіля, зазначена в додатку №1 - це остання поточна ціна автомобіля, повідомлена виробником та/або імпортером та/або дистриб'ютором на день укладення угоди.

Згідно з визначенням поточної ціни автомобіля, яка міститься в додатку №2 до угоди, поточна ціна - це ціна автомобіля, яка встановлюється виробником та/або імпортером та/або дистриб'ютором в останній робочий день кожного місяця та є основною складовою для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів передбачених угодою.

Відповідно до п.2.3, 2.7. угоди, учасник зобов'язаний повністю сплатити повні внески згідно з графіком внесків. Зазначені внески він повинен сплачувати протягом перших 15 календарних днів місяця. У випадку, якщо повний внесок сплачений в розмірі, який не відповідає поточній ціні автомобіля, дійсний на момент сплати, учасник, який вже одержав право на отримання автомобіля зобов'язаний сплатити недоплачену частину внеску протягом строку дії графіку внесків за першою вимогою ТОВ «Авто Просто».

Також угодою передбачений порядок сплати учасником авансових внесків та дострокового завершення графіку внесків, яким також передбачено, що розмір авансових внесків розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент оплати.

У серпні 2010 року ОСОБА_2 отримала у власність автомобіль марки «Kia», державний номерний знак НОМЕР_1.

Перед отриманням автомобіля сторони уклади додаток №3 до угоди, згідно з яким визначили, що сума внесених ОСОБА_2 платежів становить 61 514,96 грн., заборгованість ОСОБА_2 на момент підписання додатку №3 становить 161 200,32 грн., яка повинна бути погашена в повному обсязі згідно з графіком, однак, може бути змінена у разі зміни ціни автомобіля (а.с.11).

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Авто Просто» про повернення коштів, набутих без достатньої правової підстави, в якому просила стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 34 029,10 грн., як набуті без правової підстави.

В обґрунтування заявленого позову посилалась на те, що в серпні 2015 року вона достроково сплатила суму боргу за придбаний автомобіль. Загальна сума внесених нею платежів становить 255 744,38 грн. і, з урахуванням розміру зобов'язань, визначених в додатку №3, переплата становить 34 029,10 грн.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу (Постанова Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі №6-100цс15).

Як було встановлено судом, кошти, які просить стягнути ОСОБА_2 як безпідставно набуті, були сплачені на користь ТОВ «Авто Просто»на підставі угоди від 28 листопада 2009 року.

Крім того, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження переплати вартості автомобіля.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відносини сторін регулюються договором, що виключає можливість застосування до них положень ч.1ст. 1212 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

А.А.Пікуль