Ухвала суду № 62050008, 05.10.2016, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 4с/331/39/2016

№ 2-1090/09

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2016 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя у складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця, заінтересовані особи : начальник Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ОСОБА_3, ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В :

25 липня 2016 року ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2, в порядку ст. 383 ЦПК України, звернувся до суду зі скаргою, в якій просить суд : визнати протиправною та скасувати постанову начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ОСОБА_3 ( далі - начальник Вознесенівського ВДВС ОСОБА_3І.) від 15.07.2016 р. № 437/9 про відмову в знятті арешту з належного ОСОБА_1 майна 237/50 часток квартири АДРЕСА_1 ( колишня Сорок років Радянської України) в м. Запоріжжі, накладеного постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ № 41942860 від 17.07.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ; скасувати постанову державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ № 41942860 від 17.07.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ; звільнити все належне ОСОБА_1 майно з під арешту, накладеного постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ № 41942860 від 17.05.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що на виконанні Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя знаходиться виконавчий лист, виданий 21.08.2009 р. Жовтневим районним судом м. Запоріжжя у справі № 2-/1090/09, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі ? частини доходів щомісяця до досягнення дитиною 19.10.2008 р. повноліття.

17 липня 2015 р. в зв»язку із заборгованістю по сплаті аліментів державним виконавцем було винесено постанову № 41942860 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. В тому числі, було накладено арешт на 27/50 часток квартири АДРЕСА_1 ( колишня Сорок років Радянської України) в м. Запоріжжі, належні ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 470, виданого 30.12.2011 р. районною адміністрацією Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району.

14 липня 2016 року заборгованість по сплаті аліментів боржником була повністю погашена.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про зняття арешту з належного йому майна, начальником Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ОСОБА_3 було винесено постанову № 437/9 від 15.07.2016 р., якою в задоволенні заяви відмовлено.

В обґрунтування відмови зняти арешт в постанові міститься посилання на положення ст. 60 Закону України « Про виконавче провадження», хоча постанова містить підтвердження того, що заборгованість по аліментам станом на 14.07.2016 р. відсутня.

Заявник вважає, що дії начальника Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ОСОБА_3 по відмові у знятті з майна арешту та постанова № 437/9 від 15.07.2016 р. порушують права боржника та не відповідають положенням діючого законодавства України. Оскільки відсутня заборгованість по сплаті аліментів, то відсутні і підстави для звернення стягнення на належне боржнику майно, й, відповідно, підстави для його арешту.

Заявник, його представник та заінтересовані особи в судове засідання не з»явилися.

Представник ОСОБА_1 заявник ОСОБА_2 звернулася до суду з письмовою заявою про розгляд скарги за її відсутності ; вимоги, викладені в скарзі підтримує ; просить їх задовольнити.

Заінтересована особа - Вознесенівський ВДВС м. Запоріжжя 2.08.2016 р. звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника установи ; при ухваленні рішення по цій справі покладається на розсуд суду ( а.с.15).

Заінтересована особа ОСОБА_4 звернулася до суду з письмовою заявою, в якій просить суд розглянути скаргу за її відсутності ; проти вимог ОСОБА_1, викладених в скарзі, не заперечує.

Суд, ознайомившись з доводами скарги, доданими до неї документами, взявши до уваги думки всіх учасників процесу, кожного в окремості, приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що на виконанні Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 21 серпня 2009 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя у справі № 2-/1090/09, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини Артемія, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів в розмірі ? частини від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 28.01.2009 року і до повноліття дитини.

Оскільки боржник добровільно рішення суду не виконував і у нього виникла заборгованість по аліментах державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ 17 липня 2015 року була винесена постанова про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження № 41942860, для забезпечення реального виконання рішення суду згідно з п.1 ст. 57 Закону України « Про виконавче провадження».

В тому числі, було накладено арешт на 27/50 часток квартири АДРЕСА_1 ( колишні Сорок років Радянської України) в м. Запоріжжі, належні ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 470, виданого 20.12.2011 р. районною адміністрацією Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району ( а.с.8).

В суді встановлено, що станом на 14 липня 2016 року заборгованість по сплаті аліментів боржником була повністю погашена.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про зняття арешту з належного йому майна, начальником Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ОСОБА_3 було винесено постанову № 437/9 від 15.07.2016 року, якою в задоволенні заяви відмовлено ( а.с. 6).

Із змісту постанови вбачається, що як на правову підставу відмови начальник ВДВС ОСОБА_3 посилався на положення ст. 60 Закону України Про виконавче провадження. При цьому, постанова містить посилання на той факт, що 14.07. 2016 р. боржником надані квитанції про сплату аліментів, а заборгованість по аліментам станом на 01.07.2016 року відсутня.

В скарзі заявник порушує питання щодо визнання протиправною та скасування постанови начальника ВДВС ОСОБА_3 від 15.07.2016 р. № 437/9 про відмову в знятті арешту з належного ОСОБА_1 майна ; скасування постанови державного виконавця від 17.07.2015 р. № 41942860 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Порядок стягнення аліментів передбачено ст. 74 Закону України « Про виконавче провадження»., частиною 2 якої встановлено, що стягнення може бути звернено на майно боржника лише у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці.

Згідно до п. 7.13.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2.04.2012 р. № 512/5, якщо розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за три місяці зі сплати аліментів, державний виконавець перевіряє майновий стан боржника з одночасним накладенням арешту на майно боржника та за наявності підстав вручає ( направляє) боржнику письмове попередження про притягнення його до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до ст. 52 Закону України « Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ст. 57 Закону України « Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Чинним законодавством чітко визначені підстави та мета звернення стягнення на майно боржника, послідовність дій державного виконавця, пов»язаних з процедурою звернення стягнення на майно боржника, строки їх здійснення.

Оскільки звернення стягнення на майно боржника, складовою частиною якого є арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, застосовується виключно з метою погашення заборгованості за виконавчим документом, сам факт відсутності заборгованості свідчить про відсутність підстав для застосування до боржника таких заходів та втрати ними актуальності, якщо вони в якійсь мірі були вжиті.

В якості превентивної міри ( як захід забезпечення) арешт майна боржника може бути застосований лише на підставі судового рішення, або під час відкриття виконавчого провадження на прохання стягувача в заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення.

Рішення про стягнення періодичних платежів підлягає виконанню послідовно, шляхом здійснення щомісячних виплат у встановленому судом розмірі. Майбутні платежі, які мають бути сплачені боржником, не можуть вважатися його заборгованістю, оскільки строк їх сплати не настав.

Порядок зняття арешту визначений ст. 60 Закону України « Про виконавче провадження», зі змісту якої вбачається, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, або у разі наявності письмового висновку експерта, суб»єкта оціночної діяльності суб»єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв»язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов»язані із зверненням та таке майно стягнення. Перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований ( ч.ч.3, 4). У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду ( ч.5).

Враховуючи наведені вище положення законодавства та відсутність заборгованості по сплаті аліментів, на даний час відсутні підстави для звернення стягнення на належне боржнику майно, й, відповідно, підстави для його арешту.

Крім того, згідно рішення суду аліменти присуджені до стягнення до досягнення дитиною повноліття, і наявність накладеного на майно боржника арешту та оголошення заборони на його відчуження протягом всього періоду їх сплати, у даному випадку, є порушенням прав боржника ОСОБА_1, регламентовані, серед іншого, ст. 41 Конституції України та ст. ст. 319, 321 ЦК України.

А тому вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ № 41942860 від 17.07.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , звільнення всього належного ОСОБА_1 майна з під арешту, накладеного постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ № 41942860 від 17.07.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, підлягають задоволенню.

Вимога ОСОБА_1 щодо визнання протиправною та скасування постанови начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ОСОБА_3 від 15.07.2016 р. № 437/9 про відмову в знятті арешту з належного ОСОБА_1 майна 237/50 часток квартири АДРЕСА_1 ( колишня Сорок років Радянської України) в м. Запоріжжі, накладеного постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ № 41942860 від 17.07.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження задоволенню не підлягає, оскільки в даному випадку начальник виконавчої служби діяв у відповідності до вимог ст. 60 Закону України про виконавче провадження».

Керуючись ст.ст. 386, 387 ЦПК України, ст. ст. 19, 41 Конституції України, ст. ст. 12, 52, 57, 60, 77, 82 Закону України « Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ :

Скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції № 41942860 від 17 липня 2015 р. про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження.

Звільнити все належне ОСОБА_1 майно з під арешту, накладеного постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції № 41942860 від 17 липня 2015 року.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали апеляційної скарги.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

05.10.2016