Рішення № 62046894, 12.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5837/16

Головуючий у першій інстанції

Михайлюк О. А.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 про зобов'язання особи знести самочинне будівництво,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання особи знести самочинне будівництво, посилаючись на те, що відповідач без відповідних дозвільних документів, здійснив будівництво прибудови у квартирі АДРЕСА_1.

На підставі вищевикладеного, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила привести самочинно реконструйовану квартиру, шляхом знесення самочинно збудованої прибудови до попереднього стану, згідно з технічною документацією, за рахунок ОСОБА_3

Сторони в судове засідання не з'явились, про слухання справи були повідомлені належним чином.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2014 року позов Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 про зобов'язання особи знести самочинне будівництво задоволений. Зобов'язано привести самочинно реконструйовану АДРЕСА_1 до попереднього стану, шляхом знесення самочинно збудованої прибудови, згідно із технічною документацією, за рахунок ОСОБА_3

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2, представник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином (а.с. 162).

Згідно із ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Зі змістом ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

У відповідності до ст. 305 ч. 2 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до статей 21, 24, 41 Конституції України, статті 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; встановити коло осіб; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та правильне встановлення коло осіб, за участю яких необхідно розглянути справу. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Задовольняючи позовні вимоги Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання ОСОБА_3 приведення приміщення до попереднього стану, шляхом знесення самочинно збудованої прибудови, згідно із технічної документації, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3, як власник квартири № 16, без відповідних дозвільних документів, здійснив будівництво прибудови у своєї квартирі в будинку АДРЕСА_1

Проте, суд першої інстанції зробив такий висновок з порушенням норм процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 який є співвласником квартири АДРЕСА_1, самовільно проводив роботи по реконструкції вказаної квартири, шляхом будівництва прибудови до квартири № 16.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору дарування від 21 березня 2002 року 48/1000 частин домоволодіння, що складає квартиру під АДРЕСА_1 у рівних частинах була подарована ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1851 (а.с. 137).

Також необхідно зазначити що, суд першої інстанції зобов'язуючи одного співвласника квартири ОСОБА_3 за власні кошти привести самочинно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 до попереднього стану, шляхом знесення самочинно збудованої прибудови, згідно із технічною документацією, за рахунок ОСОБА_3 не встановив приналежності спірної квартири іншому співвласнику ОСОБА_4, не впевнився в тому, що позов заявлено не до всіх належних відповідачів.

Законодавець, виключивши можливість апеляційного суду скасувати у такому випадку рішення суду з направленням справи на новий розгляд, не змінив положення ст. 303 ЦПК України, згідно з якою апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. І не наділив апеляційний суд правом скасувати рішення, після чого, залучивши таку особу до участі у справі, вирішити спір як суд першої інстанції.

Скасування рішення в такому випадку не позбавляє права позивача на пред`явлення позову і до цієї особи.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що судом неповно з'ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, що судом порушенні норми матеріального права, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, з тих підстав, що справа була розглянута з порушенням норм процесуального права, без доручення всіх осіб.

Справа колегією суддів розглянута відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена судом та їм надана оцінка в рішенні суду.

Таким чином колегія суддів вважає, що на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 про зобов'язання особи знести самочинне будівництво - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Ю.І. Кравець