Рішення № 62046790, 11.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2718/16

Головуючий у першій інстанції Сопільняк О. М.

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,

при секретарях Сідлецькій Ю.С., Гамарц Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення на майно,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30 грудня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

27.10.2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (третя особа - боржник ОСОБА_3). Позивач просив звернути стягнення на предмет застави - легковий автомобіль марки «ВАЗ-21101», 2007 року випуску, реєстраційний номер «НОМЕР_1» шляхом його продажу позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ, а також з наданням позивачеві всіх необхідних для продажу повноважень. Позивач також просив вилучити автомобіль у ОСОБА_2 і передати його в заклад позивачу; вилучити комплект ключів і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 08 серпня 2008 року між позивачем та третьою особою ОСОБА_3 був укладений кредитно-заставний договір № SUH2АЕ00000022, за умовами якого позивач надав вказаній особі кредит у сумі 38304 грн. 12 коп., на строк до 05 серпня 2011 року зі сплатою 22,08 відсотків річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення вказаного кредитного договору позичальник передала кредитору в заставу вищевказаний легковий автомобіль марки «ВАЗ-21101». Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 не виконувала, що призвело до утворення кредитної заборгованості у сумі 224489 грн.43 коп. Та водночас позичальниця всупереч умовами договору та наявної реєстрації обтяження неправомірно відчужила предмет застави відповідачу. Через неналежне виконання позичальником ОСОБА_3 своїх зобов'язань, позивач відповідно до ст.ст.19-20 Закону України «Про заставу», має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надавши суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на пропуск строку позовної давності, на порушення позивачем вимог ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», та на неповноту позовної заяви.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 30 грудня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду від 30 грудня 2015 року скасувати і ухвалити нове про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційну скаргу підтримала в апеляційному суді представник позивача. Відповідач до апеляційного суду не з'явилася, про час та місце розгляду справи неодноразово належно сповіщалась.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

За правилами ст. 309 ч. 1 п. 1,3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено трьохрічний строк позовної давності, що визначений кредитно-заставним договором строк позовної давності в межах 5 років на відповідача не розповсюджується, а стосується виключно кредитних зобов'язань позичальника.

Однак з такими висновками суду в межах оскарження погодитись неможливо.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам цивільно-процесуального закону рішення суду не відповідає.

Згідно зі ст.1054 ч.1, ст.611 ч.1п.3 ЦК України за кредитним договором банк або інша кредитна установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки.

За змістом ст. ст. 572,574ч.1,575ч.2, 589,590 ЦК України, ст.ст.6,20ч.1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки… Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається у первісному обсязі.

За ст. ст. 3,4,22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 1255-ІУ від 18.11.2003р. обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження у обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором. Обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу тощо.

Судом встановлено, що 08 серпня 2008 року між позивачем та третьою особою ОСОБА_3 був укладений кредитно-заставний договір № SUH2АЕ00000022, за умовами якого позивач надав ОСОБА_3 з метою придбання автомобіля та сплати страхових і інших платежів кредит в грошовій формі у сумі 38304 грн.12 коп. на строк до 05 серпня 2011 року зі сплатою 22,08 відсотків річних за користування кредитом (п/п.17.1.1-17.1.7 п.17 договору) . З метою виконання зобов'язань за п. 3.4 позичальнику була відкрита кредитна лінія в розмірі 6534 грн. для сплати чергових страхових платежів. Сторони також передбачили сплату комісійної винагороди за резервування кредитних ресурсів у розмірі 5,04% річних від суми зарезервованих ресурсів. У випадку порушення позичальником зобов'язань сторони передбачили сплату пені у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, а також за порушення будь-якого з грошових зобов'язань понад 30 календарних днів сплату штрафу у розмірі 250 грн. плюс 5% від суми невиконаного зобов'язання.(а.с.121-127) За п.14.11 сторони встановили строк позовної давності за усіма позовними вимогами тривалістю у 5 років.

Згідно з копією заяви про видачу готівки № 1 від 08.08.2008р. кредитні кошти були надані позичальнику(а.с.129), натомість позичальник свої зобов'язання перед кредитором не виконувала з лютого 2009 року. У зв'язку з чим у березні 2011 року банк звернувся до суду з позовом до позичальника про стягнення кредитної заборгваності, що вбачається із дослідженої апеляційним судом справи № 1806/2-2394/11, яка надійшла із Ковпаківського районного суду м. Суми. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 жовтня 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» були задоволені, стягнуто суму кредитної заборгованості за кредитним договором № SUH2АЕ00000022 у розмірі 81947,07 грн. Рішення суду до цього часу не виконано. За витягом із єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.2ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» через відсутність у боржника майна. (а.с.105-108)

За наданим позивачем розрахунком, станом на 26.08.2015 року, заборгованість позичальника по кредитному договору складає 224489 грн.43 коп., з яких 39699 грн.41 грн. заборгованості за кредитом, 12540 грн. 86 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2729 грн.44 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 158591 грн.65 коп. пені, 250 грн. штрафу (фіксована частина) та 10678 грн.07 коп. штрафу (процентна складова).(а.с.8-9)

Вбачається, що кредитно-заставний договір №SUH2АЕ00000022 від 08.08.2008р., укладений з ОСОБА_3, містить також умови його забезпечення шляхом застави рухомого майна - легкового автомобіля марки «ВАЗ-21101», 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер «НОМЕР_4», вартістю 43560 грн. (п.п.7.1 п.7, п.8, п/п.17.9, 17.10 п.17 договору). За п.7.3. кожна забезпечена вимога має строк, встановлений для неї відповідними положеннями Договору.(а.с.122,126) Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна застава належного ОСОБА_3 рухомого майна, а саме автомобіля марки «ВАЗ-21101», 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер «НОМЕР_4», на підставі вищевказаного договору № SUH2АЕ00000022 від 08.08.2008р., була зареєстрована 14.08.2008р. за № 7743005.(а.с.14)

За п.10.1.9,10.2 позичальник не вправі без згоди банку укладати будь-які правочини про передачу заставного майна третім особам.

У відповідності зі ст.ст.11,12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом; взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом; реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом; у разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Всупереч умовами кредитно-заставного договору та факту належної реєстрації обтяження рухомого майна позичальник 27.09.2011р. без узгодження з заставодержателем здійснила відчуження спірного рухомого майна ОСОБА_2 (а.с.16)

Проте за ст.27 ч.1 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

За приписами ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється: в таких випадках: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Апеляційним судом достеменно встановлено, що зобов'язання позичальника ОСОБА_3 перед кредитором не припинилося, оскільки залишилось невиконаним до теперішнього часу, і п'ятирічний строк позовної давності, який був перерваний кредитором шляхом подачі позову до суду до боржника у березні 2011 року не сплинув. Позов у цій справі подано у жовтні 2015 року. Вказаних в ст. 28 Закону України «Про заставу» підстав для припинення застави суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення не навів. Та водночас за п.7.3. кожна забезпечена вимога має строк, встановлений для неї відповідними положеннями Договору, а згідно з п. 14.11. строк позовної давності для усіх вимог по кредитному договору складає 5 років. Тривалість існування невиконаного кредитного зобов'язання нерозривно пов'язана з тривалістю чинності його забезпечення. А тому висновки суду щодо припинення застави на підставі іншого трьохрічного строку позовної давності є неспроможними.

За ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором; якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні; у разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону; якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Вбачається, що обтяжувач не надавав згоди на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження і відчуження не здійснювалось в ході проведення господарської діяльності, та про відчуження заставного майна боржник обтяжувача не повідомляв, а тому вважати обтяження нечинним для теперішнього власника ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає. Протилежні висновки суду в цій частині є помилковими.

Та разом з тим вбачається, що позивачем визначено розмір неустойки у вигляді пені та штрафів у загальній сумі 169519,72 грн., що більше ніж в 10 разів перевищує розмір неотриманих кредитором процентів та в 4 рази перевищує розмір заборгованості за кредитом. За вимогами ст. 551 ч.3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вимоги банку у цій справі спрямовані не до позичальниці, а до особи, яка володіє заставним майном, і за законом несе відповідальність виключно в межах вартості заставного майна. Водночас загальними засадами цивільного законодавства за ст. 3 ч.1п.6 ЦК України є, у тому числі, справедливість, добросовісність і розумність.

Враховуючи викладене, зміст ст. ст. 551ч.3, 3 ч.1 п.6 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне зменшити загальний розмір неустойки у вигляді пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь банку, до 10000 гривень.

Відтак, звернення стягнення на рухоме майно відповідача слід здійснити в рахунок погашення заборгованості у сумі 64969грн.71 коп., що складається з боргу по кредиту у сумі 39699,41 грн., заборгованості по процентам у сумі 12540,86 грн., заборгованості по комісії у сумі 2729,44 грн., неустойки у вигляді пені та штрафу у загальній сумі 10000грн.

З огляду на зміст позовних вимог, на зміст позовної заяви, в якій позивач просить звернути стягнення на рухоме майно шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем, з огляду на відсутність інших зареєстрованих обтяжень, які були б пріоритетними доводи відповідача в запереченнях про недотримання позивачем вимог ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є неспроможними.

Враховуючи факт належної реєстрації обтяження, здійснене 14.08.2008р. за № 7743005 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, як того вимагають вищенаведені норми ст.ст.11,12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», доводи відповідача про вину позивача щодо неподання ним відомостей до МРЕО до уваги братися не можуть.

За таких обставин, апеляційну скаргу належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову банку.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 7071,42 грн. (3367,34 +3704,08).

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30 грудня 2015 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SUH2АЕ00000022 від 08.08.2008 року, за станом на 26.08.2015р., у сумі 64969грн.71 коп., що складається з боргу по кредиту у сумі 39699,41 грн., заборгованості по процентам у сумі 12540,86 грн., заборгованості по комісії у сумі 2729,44 грн., неустойки у вигляді пені та штрафу у загальній сумі 10000грн., звернути стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ, модель 21101,рік випуску 2007, тип ТЗ легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2, прож. 66031 с. Писарівка Кодимського району Одеської області) шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням Публічним акціонерним банком «Приватбанк» договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку, а також з наданням усіх повноважень необхідних для здійснення продажу.

Вилучити у ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2, прож. 66031 с. Писарівка Кодимського району Одеської області) та передати в заклад Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570): предмет застави - автомобіль ВАЗ, модель 21101,рік випуску 2007, тип ТЗ легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2; та вилучити у неї комплект ключів і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля ВАЗ, модель 21101, рік випуску 2007, тип ТЗ легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2, прож. 66031 с. Писарівка Кодимського району Одеської області) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 7071,42 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І. Дрішлюк Є.С. Сєвєрова