Ухвала суду № 62042543, 18.10.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1770/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 30, 34 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, посилаючись на те, що вона є законним піклувальником неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та опікуном майна неповнолітньої ОСОБА_8, якій належить на праві власності легковий автомобіль НОМЕР_1.

8 грудня 2015 о 12 годині 20 хвилин на автошляху Р-19, Фастів-Митниця-Обухів-Ржищів-Канів, 148 км., сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 та автомобіля НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_9

Згідно Постанови Черкаського районного суду Черкаської області від 27 січня 2016 року по справі № 707/78/16-п, ОСОБА_6 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, автомобілю НОМЕР_1, були заподіяні технічні пошкодження, у звязку з чим матеріальні збитки, у відповідності до висновку експертного дослідження № 50 від 25 грудня 2015 року, склали 117 494 грн. 78 коп.

Страхова компанія відповідача відшкодувала заподіяну шкоду в сумі 50 000 грн., різницю невідшкодованої суми відповідач добровільно не відшкодував, тому позивач просила суд стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 відшкодування заподіяної матеріальної шкоди сумі 67 494 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. та судові витрати.

В ході судового розгляду ОСОБА_7 уточнила вимоги в частині понесених судових витрат, понесених позивачем та просила стягнути з відповідача на свою користь судові витрати в сумі 6 058 грн. 40 коп., з яких: 3 858 грн. 40 коп. витрати на правову допомогу, 1200 грн. судовий збір, 1000 грн. витрати на проведення експертизи.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8В, матеріальну шкоду в сумі 67 494 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 674 грн. 94 коп., судові витрати по оплаті правової допомоги в сумі 1 537 грн. 84 коп., судові витрати на проведення експертизи в сумі 930 грн., всього на загальну суму 70 636 грн. 78 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, Ґудзь В.О. оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на незаконість даного рішення, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема, зазначав, що ОСОБА_8 не являється власником автомобіля «Ford Transit», оскільки належним чином не зареєструвала право власності. Тому вважає, що право неповнолітньої ОСОБА_8 не порушено.

Крім того, апелянт не погодився із визначеним розміром правової допомоги. Посилаючись на ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», зазначив, що судові засідання у даній справі тривали менше години, тому розмір компенсації не може перевищувати (1450 х 40%) 580 грн.

Заслухавши ОСОБА_7, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, суд виходив з обґрунтованості позову в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, недоведеності заподіяння моральної шкоди та необхідності стягнення судових витрат по справі.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду.

Частиною1 статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ч. ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Канівської міської ради від 28 березня 2013 року № 251 ОСОБА_7 призначено опікуном над усім майном, успадкованим неповнолітньою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до заповіту від 9 лютого 2011 року. (а.с.14)

Згідно рішення виконкому Канівської міської ради від 9 серпня 2013 № 226 ОСОБА_7 призначено піклувальником над неповнолітньою ОСОБА_8, надавши їй право вирішувати всі питання, що стосуються захисту прав та інтересів підопічної згідно з чинним законодавством. (а.с.15)

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Канівської держнотконтори 22 січня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-160 вбачається, що після смерті ОСОБА_10, яка померла 5 серпня 2013 року, її дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, успадкувала спадщину у вигляді автомобіля марки «Ford Transit», 2011 року випуску, д.р.н. СА 3600 АЕ, який належав померлій на підставі свідоцтва про реєстрацію серії САО 521785, виданого Канівським ВРЕР при УДАІ УМВС України в Черкаській області 5 лютого 2013 року. (а.с.11)

8 грудня 2015 о 12.20 год. на автошляху Р-19, Фастів-Митниця-Обухів-Ржищів-Канів, 148 км, за участю автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 та автомобіля НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_9

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 27 січня 2016 ОСОБА_6 визнано винним у даній дорожньо-транспортній пригоді. (а.с. 19).

Відповідно до висновку експертного дослідження за результатами проведення авто- товарознавчого дослідження № 50 від 25 грудня 2015 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на 22 грудня 2015 складає 117 494 грн. 78 коп. ( а.с.40-65) .

Згідно виписки по картковому рахунку від 21 березня 2016 року підтверджується зарахування на картрахунок опікуна неповнолітньої ОСОБА_8- ОСОБА_7 страхового відшкодування в сумі 50000 гривень ( а.с. 23).

Різниця між сумою сплаченого страхового відшкодування та матеріальною шкодою, завданою власнику автомобіля «Ford Transit» вналідок ДТП, у відповідності до висновку експертного дослідження № 50 від 25 грудня 2015 року, складає 67 494 грн. ( 117 494,78 грн. - 50000 грн.), яка підлягає стягненню із відповідача.

Врахувавши викладене, суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 67 494 грн. правильно визначився з фактичними обставинами справи, належним чином дослідив докази, які подані сторонами, а також з дотриманням вимог закону визначив розмір шкоди, який відповідачем не спростовано.

Крім цього, в апеляційній скарзі Ґудзь В.О. зазначив, що при ухваленні рішення, судом не було враховано, що ОСОБА_8В, не є власником автомобіля «Ford Transit», успадкувавши вказаний автомобіль відповідно до свідоцтва про право на спадщину, не зареєструвала своє право на нього, а тому її права у даному випадку не є порушеними.

Колегія суддів не погоджується з даним твердженням апелянта з огляду на наступне.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина пята статті 1268 ЦК України).

Таким чином, отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_8, набула право власності на спадкове майно та має право на захист своїх порушених прав як спадкоємця. Оформлення успадкованого права власності породжує право спадкоємця на розпорядження успадкованим майном, що в даному випадку не відбувається.

Є хибними твердження апелянта і про невірно визначений розмір витрат на правову допомогу, оскільки ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В розрахунку суми гонорару за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_11, вираховується його участь в судових засіданнях погодинно, що узгоджується з вимогами вище наведеного закону.

Наведене свідчить, що суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню.

Постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять субєктивний характер, зводяться до невірного тлумачення норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :