Рішення № 62040128, 07.10.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11865/15-ц

Провадження № 2/369/2945/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Рябець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3, про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї для примусового виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3, про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї для примусового виконання рішення суду, посилаючись на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 03 липня 2014 року у справі № 369/3527/14-ц з відповідача ОСОБА_2 на її користь стягнуто 249 201,07 грн. за договором позики та 2492,02 грн. судового збору, а всього-251 693 грн. 09 коп..

Вказане рішення суду було передано для примусового виконання до Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції. Дана обставина підтверджується постановою Уманського міського ВДВС Уманського МУЮ про відкриття виконавчого провадження № 47129137 від 06 квітня 2015 року.

Проте, в ході примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду № 369/3527/14-ц не було виявлено належного боржнику рухомого чи нерухомого майна. Також не було виявлено відкритих рахунків у банківських установах та інших джерел доходів останнього. Дана обставина підтверджується листом відділу ДВС № 12288-4 від 27 серпня 2015 року.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 45284869 від 07 жовтня 2015 року за дружиною відповідача ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 30 квітня 2010 року зареєстрована на праві власності двохкімнатна квартира АДРЕСА_1. Києво-Святошинського району, Київської області, вартістю 64 451 грн..

Таким чином, відповідачу ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 має бути виділено ? частину для звернення стягнення на неї з метою примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду № 369/3527/14-ц від 03 липня 2014 року про стягнення на користь ОСОБА_1 251 693 грн. 09 коп..

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 з посиланням на вимоги ст. ст. 366, 370, 371 ЦК України, ст. ст. 60, 70 СК України просила виділити ОСОБА_2 в натурі ? частину квартири АДРЕСА_1, для звернення стягнення на неї для примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду № 369/3527/14-ц від 03 липня 2014 року про стягнення на користь ОСОБА_1 251 693 грн. 09 коп. шляхом її продажу на публічних торгах за ціною, визначеною в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав і просив його задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з»явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 позов не підтримав і заперечував проти його задоволення.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з"ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 249201,07 грн., та судові витрати в розмірі 2492,02 грн., а всього-251693 грн. 09 коп..

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 06 квітня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 369/3527/14-ц, виданого 07 серпня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 249201,07 грн. та судових витрат в сумі 2492,02 грн., а всього-251693,09 грн..

Згідно відповіді Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Черкаській області від 27 серпня 2015 року № 12288.4 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» з метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем направлені запити в відповідні установи, що здійснюють реєстрацію прав власності. Згідно відповіді Державної податкової служби на запити, сформовані державним виконавцем в Єдиному державному реєстрі, інформація щодо належних боржнику рахунків, відкритих в банківських чи інших установах, та інформація щодо джерел отримання доходів боржником відсутня. Рухомого та нерухомого майна, зареєстрованого за боржником по м. Умані, не виявлено.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єктів нерухомого майна ОСОБА_3 на праві приватної власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 50,3 кв.м., житловою площею 28,0 кв.м..

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 13 жовтня 2015 року старшим державним виконавцем Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Кравченко М.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 369/3527/14-ц; 2/369/1949/14, виданого 07 серпня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 249201,07 грн. та судових витрат в сумі 2492,02 грн., а всього-251693,09 грн., встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке необхідно звернути стягнення; боржник обмежений у праві виїзду за межі України ухвалою Уманського міськрайонного суду від 02 вересня 2015 року, і на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено виконавчий лист № 369/3527/14-ц; 2/369/1949/14, виданий 07 серпня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 249201,07 грн. та судових витрат в сумі 2492,02 грн., а всього-251693,09 грн., повернути стягувачу.

З наявних матеріалів справи вбачається, що з 20 січня 2001 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_3, 1981 р. н., та ОСОБА_2. 1975 р. н., зареєстрований 20 січня 2001 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Уманського міського управління юстиції у Черкаській області за актовим записом № 8.

У поданому до суду позові позивач ОСОБА_1 з посиланням на вимоги ст. ст. 366, 370, 371 ЦК України, ст. ст. 60, 70 СК України просила виділити ОСОБА_2 в натурі ? частину квартири АДРЕСА_1, для звернення стягнення на неї для примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду № 369/3527/14-ц від 03 липня 2014 року про стягнення на користь ОСОБА_1 251 693 грн. 09 коп. шляхом її продажу на публічних торгах за ціною, визначеною в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно вимог ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до вимог ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім»ї, створює обов»язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї.

Згідно вимог ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частини майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно вимог ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред»явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

Згідно вимог ч. 2 ст. 366 ЦК України у разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов»язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Відповідно до вимог ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Згідно вимог ст. 371 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред»явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 379 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконання провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно вимог ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов»язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З огляду на вищевикладене, слід зазначити, що заявлені в позовній заяві вимоги позивачем ОСОБА_1 відносяться також до компетенції державного виконавця в межах процедури виконавчого провадження, здійсненої державним виконавцем Уманського міськрайонного управління юстиції щодо виконання в даному випадку рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 249201,07 грн., та судові витрати в розмірі 2492,02 грн., а всього-251693 грн. 09 коп..

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 13 жовтня 2015 року, копія якої міститься в матеріалах справи, старшим державним виконавцем Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Кравченко М.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 369/3527/14-ц; 2/369/1949/14, виданого 07 серпня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 249201,07 грн. та судових витрат в сумі 2492,02 грн., а всього-251693,09 грн., на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено виконавчий лист № 369/3527/14-ц; 2/369/1949/14, виданий 07 серпня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 249201,07 грн. та судових витрат в сумі 2492,02 грн., а всього-251693,09 грн., повернути стягувачу.

Слід зазначити, що вимогами ст. 379 ЦПК України і ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначено, що з даним питанням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, має право також звернення до суду з відповідним поданням державний виконавець.

Щодо посилання позивача на вимоги ст. 366 ЦК України, що кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред»явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, то слід вказати наступне.

Так, у того чи іншого співвласника можуть виникнути певні боргові зобов»язання, обов»язки з відшкодування заподіяної шкоди чи інші обов»язки, які підлягають примусовому виконанню. Дійсно, відповідно до вимог ч. 1 ст. 366 ЦК України у разі виникнення у співвласника боргового зобов»язання його кредитор має право звернутися з позовом до суду про виділ частки у спільному майні в натурі для звернення на неї стягнення, але за умови, що у співвласника-боржника недостатньо для цього іншого майна.

Позивач ОСОБА_1 в поданій до суду позовній заяві просила виділити ОСОБА_2 в натурі ? частину квартири АДРЕСА_1, для звернення стягнення на неї для примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду № 369/3527/14-ц від 03 липня 2014 року про стягнення на користь ОСОБА_1 251 693 грн. 09 коп. шляхом її продажу на публічних торгах за ціною, визначеною в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд сприяв всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки відповідно до вимог ч. 4 ст. 10, ст. 27, ст. 31 ЦПК України.

Вимогами ч. 2 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 143 ЦПК України для з»ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 144 ЦПК України експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім»я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об»єкти, які мають бути досліджені, перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених н нього обов»язків.

Відповідно до вимог ст. 147 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким, на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені судом питання. У висновку експерта обов»язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов»язків.

З огляду на викладене, слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 143 ЦПК України для з»ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 144 ЦПК України експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім»я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об»єкти, які мають бути досліджені, перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених н нього обов»язків.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 не заявляв суду клопотання про призначення судової експертизи. Суд же не в змозі вирішити спір відповідно до змісту заявлених позовних вимог без застосування спеціальних знань, що відносяться до повноважень експерта.

Також в судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 надав суду довідки з Уманської міської державної нотаріальної контори, і відповідно до довідки від 30 серпня 2016 року Уманська міська державна нотаріальна контора від 30 серпня 2016 року повідомила, що 28 квітня 2010 року за реєстровим № 2-1851, державним нотаріусом Кравчук Т.І. посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 (продавці), та ОСОБА_8, ОСОБА_9 (покупці) за 61 301 грн.. Згідно довідки від 30 серпня 2016 року Уманська міська державна нотаріальна контора від 30 серпня 2016 року повідомила, що 16 квітня 2010 року за реєстром № 2-1707 державним нотаріусом Кравчук Т.І. посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6, будинок АДРЕСА_7 між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_10 (покупець) за 51754 грн.. Відповідно до розписки ОСОБА_7 від 29 квітня 2010 року вона повертає ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 45000 грн.. Дані довідки і розписку представник третьої особи надав суду в обгрунтування доводів з приводу того, що ОСОБА_3 є одноособовим власником квартири АДРЕСА_1, і дана квартира нею була придбана за її власні кошти, та кошти, які надали їй батьки в 2010 році.

Однак, суд на підставі лише вказаних довідок Уманської міської державної нотаріальної контори і розписки, виданої ОСОБА_7 29 квітня 2010 року, не в змозі дійти висновку, що ОСОБА_3 придбала вказану квартиру виключно за власні кошти.

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За вимогами ст. ст. 57-59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 в позовній заяві і представник позивача в судовому засіданні не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2016 року, що відповідає вимогам ст. 154 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 366, 370, 371 ЦК України, ст. ст. 60, 63, 65, 70 Сімейного кодексу України, ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження", ст. ст. 60, 154, 209, 212-215, 218, 379, 224-226 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3, про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї для примусового виконання рішення суду, відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2016 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.