Рішення № 62038351, 15.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/21922/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/7788/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Усатова І.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Горбачовій В.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ДорожинськоїА.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 9 березня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди.

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись до суду ставив питання про стягнення із Міністерства оборони України на його користь суму в розмірі 100 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи свої вимоги тим, що він проходив військову службу в Збройних Силах України. Наказом Міністра оборони України від 24.02.2009 року № 141 його було звільнено з військової служби у зв'язку із скороченням штату, а з 05.03.2009 року наказом начальника штабу військової частини А 0192 № 44 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. 23 січня 2012 року у результаті первинного огляду за висновками медико-соціальної експертної комісії йому була встановлена III група інвалідності довічно, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У зв'язку із погіршенням стану здоров'я він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт. Значна частина пенсії, яку він отримує як інвалід III групи, витрачається на придбання ліків та оздоровлення, постійні медичні огляди, санаторне лікування.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 9 березня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі. Вказуючи при цьому, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

У поданій апеляційній скарзі позивач зазначав, що довідкою до Акту МСЕК виданою органами Міністерства оборони України чітко визначено, що причиною виникнення у позивача інвалідності III групи є саме захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в період проходження безпосередньо військової служби і саме з вини Міністерства оборони України, як органу в якому позивач проходив військову службу і який направив його на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З огляду на це вважав, що доказами по справі повністю доводиться вина Міністерства оборони України в набутті позивачем довічної інвалідності та причинно-наслідковий зв'язок із такими діями та наслідками у вигляді моральних страждань.

Крім того, дані факти узгоджуються з нормами ст. 1167 ЦК України відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача не визнав апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що вимоги позивача є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відсутні передбачені законом підстави для їх задоволення. А також того, що позивач не надав доказів спричиненої моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку з діями відповідача, а лише сам факт порушення не може бути достатнім доказом завданої моральної шкоди. Крім цього, законодавцем передбачено соціальне забезпечення військовослужбовців звільнених з військової служби у разі встановлення інвалідності, яка пов'язана із виконанням обов'язків військової служби у формі виплати грошової допомоги.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення яким, суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, полковник ОСОБА_5 проходив військову службу в Збройних Силах України, на посаді заступника начальника відділу контролю за фінансово-господарською діяльністю військових структур контрольно-ревізійного управляння Командування сил підтримки Збройних Силах України.

Наказом Міністра оборони України від 24.02.2009 року № 141 ОСОБА_5 було звільнено з військової служби у зв'язку із скороченням штату.

Наказом начальника штабу військової частини А 0192 від 05.03.2009 року № 44 ОСОБА_5 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Згідно з довідкою до Акту МСЕК серії ААА № 777418 з 23.01.2012 року ОСОБА_5 встановлена III група інвалідності довічно, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зі справи вбачається, що позивачу виплачено грошову допомогу у зв'язку із отриманою травмою та встановленням інвалідності, яка пов'язана із виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Також ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Таким чином, особа, якій завдано моральної шкоди, має право на її відшкодування незалежно від інших виплат, які вона отримала, чи могла б отримати.

Відповідно витягу до протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - Протокол № 1575 від 14.09.2011 року, ОСОБА_5 має ряд захворювань, що пов'язані з проходженням військової служби (а.с.11).

Оскільки позивачу встановлена група інвалідності є наслідком захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, колегія суддів вважає, що у позивача виникло право вимагати відшкодування моральної шкоди.

Згідно з роз'ясненнями п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України „ Про Збройні Сили України" передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкування якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається саме на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган державного управління.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню з постановленням нового рішення за правилами ст. 309 ЦПК України з зазначених вище підстав.

Колегія суддів, враховуючи обставини справи, тривалість, характер та глибину фізичних і душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, розмір втрати позивачем працездатності в наслідок отриманої травми, що пов'язана з проходження військової служби, а також з урахуванням принципів розумності та справедливості, вважає необхідним частково задовольнити заявлені вимоги позивача та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 10 000 гривень.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 9 березня 2016 року скасувати та постановити нове, за яким:

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський,6) на користь ОСОБА_5 (проживає АДРЕСА_1) 10 000 (десять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Міністерства оборони України Міністерства оборони України (м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський,6) на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: