Ухвала суду № 62035857, 17.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4867/15-ц 17.10.2016 17102016 17.10.2016

Провадження №22-ц/784/2205/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 489/4867/15-ц Головуючий І інстанції Спінчевська Н.А.

Провадження № 22-ц/784/2205/16 Доповідач Темнікова В.І.

Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Данилової О.О., Прокопчук Л.М.,

за участю секретаря Лівшенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що 05.02.2015 року померла його мати - ОСОБА_3. За життя їй на праві приватної спільної часткової власності належала 1/2 частина будинку по вул. Першотравневій, 74 в м. Миколаєві. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є він, як син та відповідач ОСОБА_1, як онук (його племінник). Тобто, він та ОСОБА_1 мають спадкувати в рівних долях 1/2 частину будинку, що належала ОСОБА_3, оскільки якби була жива мати відповідача - ОСОБА_4, вона як дочка померлої ОСОБА_3 (його сестра), мала б спадкувати половину від вищевказаного будинку. 23.06.1999 року, згідно вироку Ленінського районного суду, відповідач ОСОБА_5 був засуджений та відбув покарання за злочин передбачений ст. 94 КК України (в редакції 1960 року), за умисне вбивство своєї матері ОСОБА_4, яка мала бути спадкоємицею своєї матері ОСОБА_3 Оскільки відповідач фактично спадкує майно, що мало б належати в якості спадку його матері, а він позбавив її життя - то він не має права на частку спадкового майна, що відкрилося після смерті ОСОБА_3 На підставі викладеного, позивач просив суд усунути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, померлої 05.02.2005 р.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування задоволено. Судом вирішено усунути ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 05.02.2015 р.

Не погодившись із зазначеним заочним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволені позову повністю, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги.

Представник позивача не визнав доводи апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення.

Інші учасники процесу до судового засідання не зявилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

Приймаючи рішення по справі, судом було встановлено, що 5 лютого 2015 року померла ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований по вул. Першотравневій, 74 у м. Миколаєві. Зазначене нерухоме майно належить померлій на підставі рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 14.05.2009 року. Із спадкової справи № 364/2015, заведеної Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, вбачається, що спадкоємцями ОСОБА_3 є її син - позивач ОСОБА_2, який подав заяву про прийняття спадщини та онук спадкодавиці - відповідач ОСОБА_6 Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 1999 року ОСОБА_7 засуджений за ст. 94 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі за навмисне вбивство своєї матері - ОСОБА_4, яка була рідною донькою померлої ОСОБА_3

Керуючись ч.1 ст. 1224 ЦК України, яка передбачає, що не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_2 про усунення ОСОБА_6 від права на спадкування є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Висновки суду підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті рішення.

Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи самі по собі не є достатньою підставою для скасування рішення суду, але надають йому право надати апеляційному суду ті докази, які він не зміг надати суду першої інстанції через неналежне повідомлення його про час і місце розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом неправильно застосовані положення ст.1222,1223,1224 ЦК України та не враховано те, що мати відповідача на день смерті спадкодавця вже померла і тому не могла бути спадкоємцем і саме з моменту її смерті спадкоємцем ОСОБА_3 став відповідач, тобто за життя спадкодавця були два можливі спадкоємця - це позивач та відповідач, що термін «можливі спадкоємці» передбачає тих спадкоємців, які є живими на день смерті спадкодавця, а тому відповідач не може бути усунений від спадкування, не заслуговують на увагу, так як фактично є субєктивним тлумаченням апелянтом норм матеріального права та обставин по справі, оскільки право спадкування відповідача після смерті його бабусі ОСОБА_3, напряму залежало від того, чи жива на час смерті бабусі його матір ОСОБА_4, яку він умисно позбавив життя. Те, що смерть ОСОБА_4 настала до смерті спадкодавця ОСОБА_3 не змінює черговість спадкування за законом, а тільки дозволяє дітям ОСОБА_4 зайняти її місце у спадкуванні після смерті ОСОБА_3 Тобто самостійного права спадкування ( не через правило представлення ( ст. 1266 ЦК України)) у відповідача після смерті ОСОБА_3 не виникло і не могло виникнути за діючим законодавством.

Не впливають на правильність принятого судом рішення також посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 бажала позбавити його права на спадкування, що вони проживали разом і бабуся могла залишити заповіт на імя позивача, але цього не зробила, що на думку відповідача свідчить про те, що вона хотіла щоб після її смерті спадкували він та позивач, оскільки за змістом ч.1 ст. 1224 ЦК України відповідач за законом позбавлений права на спадкування як особа яка позбавила життя одного з можливих спадкоємців і закон в цьому разі не передбачає вчинення спадкодавцем будь яких дій, направлених на позбавлення такого спадкоємця права на спадщину. Виникнення у нього права на спадкування у такому випадку залежить від здійснення спадкодавцем активних дій, а саме складання заповіту на його імя, чого бабусею за життя зроблено не було.

Таким чином, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду, а тому не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,314,315 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку.

Головуючий

Судді