Рішення № 62035849, 10.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/958/16-ц 10.10.2016 10.10.2016 10.10.2016

Провадження №22-ц/784/2242/16

Головуюча першої інстанції: Фортуна Т.Ю.

Категорія-27 Доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 жовтня 2016 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Самчишиної Н.В.

ОСОБА_2

із секретарем: Гавор В.Б.

з участю:

представника

відповідачки - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29. 08. 2016 р., у справі за

позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» ( далі -ПАТ КБ Приватбанк, або Банк) до ОСОБА_4 про стягнення заборгованності за кредитним договором,

встановила:

16. 03. 2016р. ПАТ КБ Приватбанк звернувся з позовом до ОСОБА_4О про стягнення заборгованності за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 20.07.2007 р. з відповідачкою було укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала 8656, 16 $ ( далі $- типографський символ долара США в стандарті Юнікод), зобовязавшись повернути отримані кошти до 19.07.2010 р.

Відповідно до умов цього договору позичальниця повинна була щомісячними платежами згідно затвердженого графіку погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, частину кредиту, проценти за його користування у розмірі 14,28 % та винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,14% від розміру договору.

В усякому випадку щомісяний платіж за догвором для погашення кредиту має складати не менше 254,60 $

Внаслідок невиконання позичальником цих зобовязань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 26.02.2016 р., складає 8752, 77$, що за офіційним курсом НБУ 27,24 грн. за 1$ складає 238425 грн. 45 коп.

Посилаючись на наявність цієї заборгованості, позивач просив про задоволення позову.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29. 08. 2016 р. постановлено про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь Банку 4880, 14 $, що в гривневому еквіваленті складає 132983 грн.82 коп. в рахунок заборгованості за кредитною угодою та 1994 грн.76 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення, як незаконного і ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на необгрунтованість висновків суду і порушення норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з таких підстав.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Порушення зобовязань, які виникають з договорів, тягне за собою наслідки передбачені ст. 611 ЦК, зокрема, припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання однією з сторін, якщо це передбачено договором або законом; зміна умов зобовязання; сплата неустойки (штрафу); відшкодування збитків.

Згідно з вимогами ст. ст.1049, 1048, 1054 ЦК України, позичальник має повернути позику (кредит) у тій самій сумі, яка була надана йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

За договором позики (кредиту) позикодавець має право на одержання процентів, розмір яких встановлюється договором.

Невиконання цих зобовязань тягне відповідальність боржника, який має повернути суму боргу з процентами та пені, передбаченими договором, згідно з правилами ст. 624 ЦК України.

Такого ж змісту зобовязання боржниці виникають на підставі положень, передбачених пунктами 3.1, 3.7, 4.1 договору.

Право на захист порушеного права підлягає реалізації в межах строку позовної давності.

Відповідно до положень ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо не буде встановлено поважних причин його поновлення.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо)

У правовідносинах за договором кредиту основними вимогами, за наявності спору, одночасно є і дострокове повернення кредиту і сплата процентів за користування кредитом з відповідною комісією.

Термін повернення кредиту у даній справі визначається строком, на який надано кредит, а терміни повернення відсотків та комісії визначаються щомісячними платежами, які нараховуються, як плата за користування кредитними коштами в межах строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок порушення умов кредитного договору ОСОБА_4 утворилась заборгованість розмір якої, станом на 26.02.2016 р., визначено Банком у розмірі 8752, 77$.

В суді першої інстанції відповідачка зробила заяву про застосування строку позовної давності.

Вирішуючи спір та зменшуючи розмір боргу з врахуванням строку позовної давності, суд в той же час, не звернув уваги на той факт, що рішенням Первомайського міськрайонного суду від 23.03.2013 р. в рахунок наявного боргу за цим же кредитним договором звернуто стягнення на заставний автомобіль «Шевроле Авео».

З цим позовом позивач звернувся 19.02.2013 р., тим самим змінивши строк остаточного виконання кредитних зобовязань.

З цього часу почався перебіг строку позовної давності щодо повернення кредиту.

Оскільки з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся лише 10.03.2016 р., то він вважається таким, що пропустив строк позовної давності за зобовязанням щодо повернення кредиту, оскільки не надав доказів поважності причин його пропуску.

Що стосується інших зобовязань, строк виконання яких визначено щомісячними платежами, то право на їх задоволення позивач має в межах трирічного строку позовної давності, рахуючи від дати звернення до суду з позовом.

Такий висновок також міститься у постанові ВСУ № 6-249 цс 15 від 02.12.2015 р.

З додаткового розрахунку банку вбачається, що в межах цього строку залишок заборгованості за процентами складає 1098,69 $, а за пенею, нарахованою на проценти в межах річного строку давності 583,41 $.

Всього заборгованість в межах строку позовної давності складає 1682,10 $, що у гривневому еквіваленті, відповідно до курсу НБУ станом на 26.02.2016р. складає 45834 грн. 13 коп.

Оскільки суд цих обставин не врахував, то рішення, відповідно до приписів ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає відповідній зміні.

При цьому, згідно з положеннями ст. 88 ЦПК України відповідній зміні підлягає рішення і в частині відшкодування судового збору.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування у розрахунку заборгованості суми коштів, які мали надійти на часткове погашення боргу від реалізації автомобіля 22.11.2013 р., не заслуговують на увагу, оскільки в звязку з арештом автомобіля за іншими виконавчими документами, гроші за проданий автомобіль були повернуті покупцю ОСОБА_5 з відповідним коригуванням дійсної заборгованості позичальниці.

Остаточно, автомобіль було реалізовано лише 25.02.2015 р. за 23400 грн.

З розрахунку, який не спростовано іншими доказами вбачається, що зазначена сума була зарахована на погашення відсотків у розмірі 858, 92 $., що не погашало усієї наявної заборгованості.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29. 08. 2016 р. змінити.

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 1682,10 $ (доллар США) в рахунок боргу за договором кредиту, що у гривневому еквіваленті, відповідно до курсу НБУ станом на 26.02.2016р. складає 45834 грн. 13 коп. та 458 грн. 34 коп. у відшкодування судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко Судді Н.В.Самчишина

ОСОБА_2